Хибний суглоб стегнової кістки (псевдоартроз) — це ускладнення після перелому, за якого уламки кістки не зростаються належним чином упродовж тривалого часу (зазвичай понад 6 місяців), а між ними утворюється патологічне з’єднання, що нагадує суглоб.
На відміну від звичайного процесу зрощення кістки, при хибному суглобі не формується повноцінна кісткова тканина. Замість цього на краях уламків виникає рубцева тканина або фіброзне з’єднання, яке не забезпечує стабільності та міцності.
Основна відмінність між хибним суглобом і типовим переломом — у здатності до загоєння. При звичайному переломі за умови правильного лікування кістка поступово зростається протягом кількох тижнів або місяців, утворюючи міцну кісткову мозолю.
Такий стан призводить до болю, порушення функції кінцівки та іноді — до необхідності оперативного втручання. Найчастіше хибні суглоби виникають у зонах поганого кровопостачання, зокрема у стегновій кістці після важких переломів або хірургічних ускладнень.
Причини розвитку можуть бути пов’язані з недостатньою фіксацією уламків, інфекцією, остеопорозом, надмірним навантаженням або індивідуальними порушеннями загоєння.
Найпоширенішою причиною утворення хибного суглоба стегнової кістки є ускладнення після перелому. Якщо зламані фрагменти кістки не отримали належного лікування — наприклад, не були правильно зафіксовані або не забезпечувалися належні умови для зрощення — виникає ризик формування псевдоартрозу.
Найчастіше це трапляється при відкритих, багатоуламкових або патологічних переломах, а також у пацієнтів з низькою щільністю кісткової тканини (остеопорозом) або при супутніх захворюваннях, що впливають на регенерацію (наприклад, цукровий діабет).
Також ризик зростає, якщо перелом не зростається протягом 6 місяців — у такому разі медики вже говорять про утворення хибного суглоба.
Належна іммобілізація — ключовий фактор при лікуванні переломів. Якщо пацієнт передчасно починає навантажувати ушкоджену кінцівку або використовує її без дозволу лікаря, це може порушити стабільність з’єднання уламків.
Також ризик зростає при погано підібраному або недостатньому ортопедичному обладнанні (наприклад, неефективній фіксації пластинами, гвинтами або апаратами зовнішньої фіксації). Унаслідок мікрорухів у зоні перелому формується фіброзна тканина, яка не має властивостей кістки, що й веде до утворення псевдоартрозу.
Особливо це актуально для літніх пацієнтів, яким складно дотримуватися режиму навантажень, або в умовах домашнього лікування без належного контролю.
Стегнова кістка — одна з найбільших і найкраще васкуляризованих кісток у тілі, але навіть у ній можуть виникати локальні порушення кровообігу, особливо після травм чи оперативних втручань. Погане кровопостачання означає, що до місця перелому не надходить достатньо кисню, поживних речовин і клітин, необхідних для регенерації.
До таких ситуацій можуть призводити:
Якщо кровообіг у ділянці перелому порушений, кісткова тканина не має ресурсу для зрощення, і це створює умови для утворення хибного суглоба.
Діагностика хибного суглоба стегнової кістки починається з детального огляду лікаря-ортопеда. Під час консультації фахівець збирає анамнез, аналізує історію перелому, методи попереднього лікування та симптоми, які турбують пацієнта.
Під час огляду ортопед:
Наявність болю при навантаженні, вкорочення кінцівки, м’язової атрофії або сторонніх рухів — уже на цьому етапі дає підозру на псевдоартроз.
Основним методом підтвердження діагнозу є рентгенографія у прямій та боковій проекціях.
На знімках при хибному суглобі можна побачити:
У складних випадках або для уточнення деталей показано проведення комп’ютерної томографії (КТ). Вона дозволяє побачити тривимірну модель ушкодження, оцінити форму та положення уламків, а також планувати хірургічне втручання з максимальною точністю.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) не є обов’язковою, але може використовуватися для оцінки стану:
У деяких випадках можуть бути призначені додаткові обстеження:
Комплексний підхід до діагностики дозволяє не лише підтвердити наявність псевдоартрозу, а й виявити причини, що заважають зрощенню, і підібрати оптимальну тактику лікування.
У більшості випадків хибний суглоб стегнової кістки потребує оперативного втручання, однак у поодиноких ситуаціях можливе застосування консервативної терапії.
Вона може бути ефективною, якщо:
До методів консервативного лікування належать:
Водночас ефективність такого підходу обмежена. Якщо протягом 3–6 місяців немає позитивної динаміки — рекомендоване хірургічне лікування.
Оперативне втручання — основний метод лікування хибного суглоба стегнової кістки. Вибір техніки залежить від типу псевдоартрозу (гіпертрофічний, атрофічний, інфікований), локалізації та стану пацієнта.
Основні види хірургічних втручань:
У кожному випадку операція планується індивідуально з урахуванням анатомічних, біомеханічних і клінічних особливостей.
Ефективне зрощення уламків неможливе без надійної фіксації — саме тому ключову роль у лікуванні відіграють методи остеосинтезу та застосування імплантів.
Поєднання стабільної фіксації, достатнього об’єму кісткової тканини та біологічної стимуляції — ключ до ефективного лікування хибного суглоба.
Одним із найнебезпечніших ускладнень після лікування є рецидив псевдоартрозу, тобто повторне утворення хибного суглоба.
Це може трапитися, якщо:
У разі повторного хибного суглоба прогноз ускладнюється: тканини в зоні ушкодження вже зазнали змін, і кожна наступна операція має нижчий шанс на успіх. Тому вкрай важливо дотримуватись рекомендацій лікаря та проходити контрольні обстеження.
Навіть після формального загоєння у пацієнта може зберігатися болісний синдром через:
Хронічний біль часто супроводжується невпевненістю при опорі на уражену ногу, хромотою, потребою в допоміжних засобах (тростині або ортезі), а в деяких випадках — навіть зниженням працездатності та втратою якості життя.
Нерідко на цьому фоні розвивається вторинне ураження інших суглобів (наприклад, коліна чи попереку) через компенсаторне перевантаження.
При неефективному первинному лікуванні, прогресуванні деформацій або інфікуванні може виникнути потреба у повторній хірургії.
Вона може включати:
Кожне повторне втручання є більш технічно складним, потребує довшого періоду відновлення та вищого ризику ускладнень. Саме тому ключове завдання — забезпечити якісне перше лікування та суворе дотримання реабілітаційного плану.
Найефективніший спосіб запобігти утворенню хибного суглоба — якісне та своєчасне лікування перелому стегнової кістки.
Це включає:
Системний підхід до лікування переломів суттєво знижує ризик формування псевдоартрозу.
Після операції або консервативного лікування перелому важливо забезпечити регулярний моніторинг процесу зрощення.
Це включає:
У разі підозри на затримку зрощення (відсутність кісткової мозолі, скарги на біль, ознаки нестабільності) необхідно негайно втручатися, щоб не допустити переходу до хибного суглоба.
Навіть найуспішніше хірургічне втручання може не дати результату, якщо пацієнт не дотримується реабілітаційних рекомендацій. Профілактика ускладнень напряму залежить від поведінки самого хворого.
Слід обов’язково:
Також важливе значення має повноцінне харчування, збагачене білками, кальцієм, вітаміном D і мікроелементами, які сприяють формуванню кісткової тканини.
Реабілітація після хірургічного або консервативного лікування хибного суглоба стегнової кістки є критично важливою для повного відновлення. Основні цілі: покращення кровообігу, зменшення болю, профілактика м’язової атрофії та повернення до активного життя.
До фізіотерапевтичних методів входять:
Після зняття обмежень щодо навантаження поступово впроваджується лікувальна гімнастика (ЛФК). Вправи підбираються індивідуально з урахуванням етапу загоєння і загального стану пацієнта. Початково це пасивні та ізометричні вправи, з поступовим переходом до активних рухів і функціонального тренування.
Відновлення функціональної активності стегна — процес тривалий, який потребує комплексного підходу.
Основні етапи:
Пацієнтам рекомендовано займатися під наглядом фізичного терапевта або реабілітолога, який коригує програму відповідно до динаміки відновлення.
Навіть після успішного лікування псевдоартрозу пацієнт потребує регулярного лікарського контролю.
Це дозволяє:
У перші місяці після операції огляди призначаються щомісячно або частіше. Згодом — у динаміці: через 6, 12 і 24 місяці. Це дає змогу не лише відновити здоров’я, а й запобігти повторному утворенню хибного суглоба.