.svg)
Хибний суглоб стегнової кістки
Що таке хибний суглоб стегнової кістки?
Хибний суглоб стегнової кістки (псевдоартроз) — це ускладнення після перелому, за якого уламки кістки не зростаються належним чином упродовж тривалого часу (зазвичай понад 6 місяців), а між ними утворюється патологічне з’єднання, що нагадує суглоб.
На відміну від звичайного процесу зрощення кістки, при хибному суглобі не формується повноцінна кісткова тканина. Замість цього на краях уламків виникає рубцева тканина або фіброзне з’єднання, яке не забезпечує стабільності та міцності.
Основна відмінність між хибним суглобом і типовим переломом — у здатності до загоєння. При звичайному переломі за умови правильного лікування кістка поступово зростається протягом кількох тижнів або місяців, утворюючи міцну кісткову мозолю.
Такий стан призводить до болю, порушення функції кінцівки та іноді — до необхідності оперативного втручання. Найчастіше хибні суглоби виникають у зонах поганого кровопостачання, зокрема у стегновій кістці після важких переломів або хірургічних ускладнень.
Причини розвитку можуть бути пов’язані з недостатньою фіксацією уламків, інфекцією, остеопорозом, надмірним навантаженням або індивідуальними порушеннями загоєння.
Причини виникнення
Ускладнення після переломів
Найпоширенішою причиною утворення хибного суглоба стегнової кістки є ускладнення після перелому. Якщо зламані фрагменти кістки не отримали належного лікування — наприклад, не були правильно зафіксовані або не забезпечувалися належні умови для зрощення — виникає ризик формування псевдоартрозу.
Найчастіше це трапляється при відкритих, багатоуламкових або патологічних переломах, а також у пацієнтів з низькою щільністю кісткової тканини (остеопорозом) або при супутніх захворюваннях, що впливають на регенерацію (наприклад, цукровий діабет).
Також ризик зростає, якщо перелом не зростається протягом 6 місяців — у такому разі медики вже говорять про утворення хибного суглоба.
Недостатня іммобілізація або навантаження
Належна іммобілізація — ключовий фактор при лікуванні переломів. Якщо пацієнт передчасно починає навантажувати ушкоджену кінцівку або використовує її без дозволу лікаря, це може порушити стабільність з’єднання уламків.
Також ризик зростає при погано підібраному або недостатньому ортопедичному обладнанні (наприклад, неефективній фіксації пластинами, гвинтами або апаратами зовнішньої фіксації). Унаслідок мікрорухів у зоні перелому формується фіброзна тканина, яка не має властивостей кістки, що й веде до утворення псевдоартрозу.
Особливо це актуально для літніх пацієнтів, яким складно дотримуватися режиму навантажень, або в умовах домашнього лікування без належного контролю.
Порушення кровопостачання кісткової тканини
Стегнова кістка — одна з найбільших і найкраще васкуляризованих кісток у тілі, але навіть у ній можуть виникати локальні порушення кровообігу, особливо після травм чи оперативних втручань. Погане кровопостачання означає, що до місця перелому не надходить достатньо кисню, поживних речовин і клітин, необхідних для регенерації.
До таких ситуацій можуть призводити:
- важкі травми з ушкодженням судин;
- операції зі значною травматизацією тканин;
- хронічні захворювання судин;
- куріння або тривалий прийом судинозвужувальних препаратів.
Якщо кровообіг у ділянці перелому порушений, кісткова тканина не має ресурсу для зрощення, і це створює умови для утворення хибного суглоба.
Як проводиться діагностика
Клінічний огляд ортопедом
Діагностика хибного суглоба стегнової кістки починається з детального огляду лікаря-ортопеда. Під час консультації фахівець збирає анамнез, аналізує історію перелому, методи попереднього лікування та симптоми, які турбують пацієнта.
Під час огляду ортопед:
- оцінює форму та положення кінцівки;
- перевіряє рухливість у тазостегновому і колінному суглобах;
- виявляє ознаки нестабільності або патологічної рухомості у ділянці колишнього перелому;
- пальпує ділянку болю для виявлення чутливих зон;
- оцінює тонус і силу м’язів.
Наявність болю при навантаженні, вкорочення кінцівки, м’язової атрофії або сторонніх рухів — уже на цьому етапі дає підозру на псевдоартроз.
Рентгенографія та КТ
Основним методом підтвердження діагнозу є рентгенографія у прямій та боковій проекціях.
На знімках при хибному суглобі можна побачити:
- відсутність кісткової мозолі між уламками;
- чітке розмежування країв перелому;
- згладжені або склерозовані кінці кістки;
- іноді — утворення фіброзної або порожнинної структури в місці з’єднання.
У складних випадках або для уточнення деталей показано проведення комп’ютерної томографії (КТ). Вона дозволяє побачити тривимірну модель ушкодження, оцінити форму та положення уламків, а також планувати хірургічне втручання з максимальною точністю.
МРТ та додаткові методи дослідження
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) не є обов’язковою, але може використовуватися для оцінки стану:
- м’яких тканин навколо зони хибного суглоба;
- наявності запалення або інфекційного процесу;
- кровопостачання кісткових фрагментів.
У деяких випадках можуть бути призначені додаткові обстеження:
- денситометрія — для оцінки щільності кісткової тканини при підозрі на остеопороз;
- лабораторні аналізи — для виключення системних інфекцій або порушень обміну речовин;
- ультразвукова діагностика — для оцінки стану м’язів, сухожиль і судин.
Комплексний підхід до діагностики дозволяє не лише підтвердити наявність псевдоартрозу, а й виявити причини, що заважають зрощенню, і підібрати оптимальну тактику лікування.
Сучасні методи лікування
Консервативні підходи — коли можливі
У більшості випадків хибний суглоб стегнової кістки потребує оперативного втручання, однак у поодиноких ситуаціях можливе застосування консервативної терапії.
Вона може бути ефективною, якщо:
- псевдоартроз утворився нещодавно;
- відсутня значна деформація або патологічна рухливість;
- пацієнт має протипоказання до операції;
- збережений потенціал до природного зрощення.
До методів консервативного лікування належать:
- іммобілізація (повна фіксація кінцівки на тривалий період);
- фізіотерапевтичні процедури — магнітотерапія, ультразвук, електростимуляція;
- медикаментозна підтримка — препарати, що стимулюють остеогенез (вітамін D, кальцій, біофосфонати);
- обмеження навантажень на уражену ногу з тривалим режимом щадної активності.
Водночас ефективність такого підходу обмежена. Якщо протягом 3–6 місяців немає позитивної динаміки — рекомендоване хірургічне лікування.
Хірургічне лікування — види операцій
Оперативне втручання — основний метод лікування хибного суглоба стегнової кістки. Вибір техніки залежить від типу псевдоартрозу (гіпертрофічний, атрофічний, інфікований), локалізації та стану пацієнта.
Основні види хірургічних втручань:
- ревізійна операція з видаленням фіброзної тканини та освіженням країв кістки;
- репозиція уламків у правильне положення;
- встановлення фіксуючих конструкцій — пластин, гвинтів, інтрамедулярних стрижнів;
- апарат зовнішньої фіксації (Ілізарова, LCP-системи) — при складних або інфікованих псевдоартрозах;
- виправлення деформації кінцівки;
- резекція ураженої ділянки з подальшим заміщенням трансплантатом.
У кожному випадку операція планується індивідуально з урахуванням анатомічних, біомеханічних і клінічних особливостей.
Застосування імплантів, остеосинтез, кісткова пластика
Ефективне зрощення уламків неможливе без надійної фіксації — саме тому ключову роль у лікуванні відіграють методи остеосинтезу та застосування імплантів.
- Металеві фіксатори (пластини, гвинти, стрижні) забезпечують стабільність і створюють умови для формування кісткової мозолі.
- Кісткова пластика використовується при дефіциті кісткової тканини — власні або донорські трансплантати стимулюють остеогенез і заповнюють дефекти.
- Біологічні імпланти або кістковозамінні матеріали (наприклад, гідроксиапатит, трикальційфосфат) підвищують шанси на успішне зрощення.
- Стимулятори росту кістки, у тому числі фактори росту або PRP-терапія (тромбоцитарна плазма), можуть використовуватись як додаткове підсилення регенерації.
Поєднання стабільної фіксації, достатнього об’єму кісткової тканини та біологічної стимуляції — ключ до ефективного лікування хибного суглоба.
Можливі ускладнення
Повторне утворення хибного суглоба
Одним із найнебезпечніших ускладнень після лікування є рецидив псевдоартрозу, тобто повторне утворення хибного суглоба.
Це може трапитися, якщо:
- не усунуті первинні причини (недостатня фіксація, порушене кровопостачання);
- пацієнт не дотримувався режиму навантажень після операції;
- наявні супутні захворювання, які уповільнюють регенерацію (остеопороз, цукровий діабет тощо).
У разі повторного хибного суглоба прогноз ускладнюється: тканини в зоні ушкодження вже зазнали змін, і кожна наступна операція має нижчий шанс на успіх. Тому вкрай важливо дотримуватись рекомендацій лікаря та проходити контрольні обстеження.
Хронічний біль і порушення опори
Навіть після формального загоєння у пацієнта може зберігатися болісний синдром через:
- формування грубої рубцевої тканини;
- порушення іннервації або компресію нервових закінчень;
- нестабільність кінцівки;
- порушення біомеханіки ходи.
Хронічний біль часто супроводжується невпевненістю при опорі на уражену ногу, хромотою, потребою в допоміжних засобах (тростині або ортезі), а в деяких випадках — навіть зниженням працездатності та втратою якості життя.
Нерідко на цьому фоні розвивається вторинне ураження інших суглобів (наприклад, коліна чи попереку) через компенсаторне перевантаження.
Необхідність повторного оперативного втручання
При неефективному первинному лікуванні, прогресуванні деформацій або інфікуванні може виникнути потреба у повторній хірургії.
Вона може включати:
- ревізію місця фіксації;
- видалення імплантів у разі нестабільності чи інфекції;
- заміщення дефекту новими трансплантатами;
- застосування складніших фіксуючих систем (наприклад, апарат Ілізарова або комбіновані методи остеосинтезу);
- у крайніх випадках — ендопротезування ураженої ділянки.
Кожне повторне втручання є більш технічно складним, потребує довшого періоду відновлення та вищого ризику ускладнень. Саме тому ключове завдання — забезпечити якісне перше лікування та суворе дотримання реабілітаційного плану.
Профілактика розвитку хибного суглоба
Правильне лікування переломів стегна
Найефективніший спосіб запобігти утворенню хибного суглоба — якісне та своєчасне лікування перелому стегнової кістки.
Це включає:
- точну діагностику типу та складності перелому;
- правильний вибір методу фіксації — консервативного чи хірургічного;
- операцію з мінімальною травматичністю та максимальною стабільністю фіксації;
- індивідуальний підбір імплантів з урахуванням анатомії та стану кісткової тканини;
- адекватне знеболення, що дозволяє уникати передчасного навантаження на уражену ногу.
Системний підхід до лікування переломів суттєво знижує ризик формування псевдоартрозу.
Контроль за процесом зрощення кістки
Після операції або консервативного лікування перелому важливо забезпечити регулярний моніторинг процесу зрощення.
Це включає:
- планові огляди ортопеда — особливо у перші 3–6 місяців після травми;
- рентгенологічний контроль — для оцінки утворення кісткової мозолі;
- корекцію фізичних навантажень залежно від динаміки загоєння;
- оцінку больового синдрому, функціональності та стабільності кінцівки.
У разі підозри на затримку зрощення (відсутність кісткової мозолі, скарги на біль, ознаки нестабільності) необхідно негайно втручатися, щоб не допустити переходу до хибного суглоба.
Дотримання рекомендацій після операції
Навіть найуспішніше хірургічне втручання може не дати результату, якщо пацієнт не дотримується реабілітаційних рекомендацій. Профілактика ускладнень напряму залежить від поведінки самого хворого.
Слід обов’язково:
- дотримуватися режиму навантажень, вказаного лікарем;
- не знімати фіксувальні пристрої або ортези без дозволу;
- вчасно проходити контрольні обстеження;
- виконувати призначену програму фізичних вправ;
- відмовитися від шкідливих звичок, зокрема куріння, яке суттєво погіршує процеси загоєння.
Також важливе значення має повноцінне харчування, збагачене білками, кальцієм, вітаміном D і мікроелементами, які сприяють формуванню кісткової тканини.
Реабілітація після лікування
Фізіотерапія та лікувальна гімнастика
Реабілітація після хірургічного або консервативного лікування хибного суглоба стегнової кістки є критично важливою для повного відновлення. Основні цілі: покращення кровообігу, зменшення болю, профілактика м’язової атрофії та повернення до активного життя.
До фізіотерапевтичних методів входять:
- магнітотерапія — стимулює регенерацію тканин і зменшує набряки;
- ультразвукова терапія — покращує мікроциркуляцію;
- електростимуляція м’язів — запобігає атрофії при обмеженому русі;
- лазерна терапія — прискорює загоєння м’яких тканин;
- масаж — покращує тонус м’язів і лімфодренаж.
Після зняття обмежень щодо навантаження поступово впроваджується лікувальна гімнастика (ЛФК). Вправи підбираються індивідуально з урахуванням етапу загоєння і загального стану пацієнта. Початково це пасивні та ізометричні вправи, з поступовим переходом до активних рухів і функціонального тренування.
Відновлення функції стегна та ходи
Відновлення функціональної активності стегна — процес тривалий, який потребує комплексного підходу.
Основні етапи:
- Відновлення об’єму рухів у тазостегновому і колінному суглобах.
- Зміцнення м’язів стегна, сідниць та нижньої кінцівки загалом.
- Формування правильної ходи — особливо важливо при укороченні ноги або зміщенні біомеханіки.
- Робота над рівновагою та координацією — із застосуванням спеціального обладнання (баланс-платформи, еластичні стрічки тощо).
- Поступове повернення до повсякденного навантаження, включно з побутовою активністю та, за потреби, трудовою реабілітацією.
Пацієнтам рекомендовано займатися під наглядом фізичного терапевта або реабілітолога, який коригує програму відповідно до динаміки відновлення.
Динамічне спостереження ортопеда
Навіть після успішного лікування псевдоартрозу пацієнт потребує регулярного лікарського контролю.
Це дозволяє:
- оцінити ефективність реабілітації;
- вчасно виявити ускладнення — наприклад, повторну нестабільність, запалення або інфекційні процеси;
- коригувати навантаження, фізичну активність та медикаментозну підтримку;
- контролювати формування повноцінної кісткової мозолі за результатами контрольних знімків (рентген, КТ).
У перші місяці після операції огляди призначаються щомісячно або частіше. Згодом — у динаміці: через 6, 12 і 24 місяці. Це дає змогу не лише відновити здоров’я, а й запобігти повторному утворенню хибного суглоба.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
