Остеосинтез гомілки - це операція, необхідна для відновлення цілісності великої гомілкової та/або малої гомілкової кістки при свіжих або застарілих переломах. Фіксація уламків здійснюється за допомогою спеціальних металевих конструкцій. Це забезпечує додаткову міцність і запобігає повторному зміщенню частин кістки один щодо одного.
У клініці для остеосинтезу кісток гомілки використовуються пластини, штифти чи стрижні. Вибір конкретного фіксатора, а також способу його встановлення здійснюється в індивідуальному порядку в залежності від типу та особливостей перелому.
дата оновлення: 27/10/2022
Остеосинтез гомілки
Переваги проведення в Клініці Симбіотика
01
Сучасне обладнання
Клініка оснащена якісним діагностичним та лікувальним обладнанням, яке дозволяє проводити втручання з мінімальним ризиком непередбачених ситуацій.
02
Кваліфіковані лікарі
Усі хірурги мають великий досвід проведення оперативних втручань та регулярно вдосконалюють свої навички.
03
Регулярне спостереження під час реабілітації
Після виписки пацієнт регулярно відвідує лікаря, який контролює загоєння та призначає додаткові процедури для прискорення загоєння тканин.
Покази
Остеосинтез кісток гомілки показаний у таких ситуаціях:
при відкритих переломах;
при вираженому зміщенні кісткових уламків (на 0.5 діаметра кістки та більше);
при сегментарних чи осколкових переломах;
при політравмі (поєднанні перелому гомілки з іншими ушкодженнями);
при пошкодженні або здавленні м'язів, сухожиль, судин або нервів кістковими фрагментами, а також при високому ризику таких ускладнень;
при попаданні м'яких тканин між кістковими уламками;
при невдалому консервативному лікуванні перелому (вторинне усунення, формування хибного суглоба);
при деяких складних переломах, що супроводжуються значним зміщенням та/або ротацією кісткових уламків.
Підготовка
Перед операцією пацієнт проходить ретельну діагностику. Вона необхідна для уточнення нюансів ушкодження, а також індивідуальних особливостей організму, які можуть спричинити непередбачені ситуації під час оперативного лікування. Мінімальний набір досліджень включає:
рентгенографію гомілки, при недостатній інформативності – КТ чи МРТ;
ЕКГ;
аналізи на ВІЛ, гепатити та сифіліс;
загальний аналіз крові та сечі, біохімію крові, тести на згортання та групу;
консультації хірурга, анестезіолога, терапевта
Якщо пацієнт має хронічні захворювання, діагностика може бути розширена.
Техніка проведення операції
Доступ через
через розріз
Анестезія
загальний наркоз
Тривалість операції
30 - 60 хвилин
Перебування в стаціонарі
3-5 днів
Втручання проводиться під наркозом. Лікар розсікає м'які тканини у проекції перелому, відкриваючи доступ до пошкоджених кісток. Спочатку проводиться обережне зіставлення уламків, при пошкодженні судин, нервів, сухожиль тощо - відновлення їх цілісності.
Потім проводиться власне остеосинтез – скріплення уламків за допомогою металевих конструкцій. Вони можуть розташовуватись усередині кістки (інтрамедулярний остеосинтез) або на ній (накісний остеосинтез). Вибір конкретного варіанта втручання обирається на етапі передопераційного обстеження. Коли металоконструкції закріплені, рана пошарово ушивається, у разі потреби встановлюється дренаж.
Зовнішній остеосинтез здійснюється за допомогою апарату Ілізарова. Фіксуючі спиці вводяться в кістку з двох сторін від місця перелому та закріплюються зовні спеціальними скобами або кільцями.
Остеосинтез кісток гомілки дозволяє уникнути повторного усунення уламків. В результаті людина збільшує свою фізичну активність набагато раніше, ніж при класичному консервативному лікуванні. Це дозволяє уникнути безлічі проблем, пов'язаних із тривалою іммобілізацією, зокрема, атрофії м'язів.
Реабілітація
Пацієнт залишається у стаціонарі протягом 1-5 днів залежно від складності втручання. Після виписки йому необхідно суворо дотримуватися рекомендацій лікаря щодо приймання лікарських препаратів та обмежувати фізичну активність. До загоєння швів забороняється приймати ванни, перегріватися, ходити в лазню або басейн, купатися у відкритих водоймах. У міру стабілізації стану лікарі призначають пацієнтові лікувальну гімнастику, масаж та фізіотерапію, спрямовану на прискорення реабілітації. Фізичне навантаження має бути строго дозованим, щоб уникнути повторних пошкоджень кістки. Повноцінна опора на ногу можлива лише після повного зрощення уламків, що визначається за рентгенограмами.