.svg)
Лікування псевдоартрозу
Що таке псевдоартроз
Псевдоартроз це патологічний стан, при якому перелом кістки не зростається у встановлені терміни, і замість нормального кісткового зрощення формується «неправдивий суглоб». У зоні перелому утворюються рубцево-фіброзні тканини, з’являється патологічна рухливість, порушується опорна функція кінцівки та виникає хронічний біль.
Цей стан не є тимчасовою затримкою зрощення. Це стійкий процес, коли природна регенерація кістки зупиняється. Псевдоартроз потребує активного лікування, адже без втручання він не зникає сам.
Причини та фактори ризику
Псевдоартроз виникає тоді, коли природний процес зрощення кістки порушується. Для відновлення потрібні три умови: стабільність, кровопостачання та біологічний потенціал тканин. Якщо хоча б один з факторів страждає, перелом переходить у патологічне незрощення. Ризик значно зростає при складних травмах, неправильно підібраному лікуванні або супутніх захворюваннях.
Неправильна іммобілізація або передчасне навантаження
- недостатнє фіксування уламків;
- неправильний вибір ортопедичної техніки або її раннє зняття;
- надмірна рухливість у зоні перелому;
- раннє навантаження на кінцівку.
Через мікрорухи кісткова мозоля не формується, і процес регенерації зупиняється.
Тяжкі переломи зі зміщенням
- багатоуламкові, спіральні, осколкові та внутрішньосуглобові переломи;
- великі дефекти кістки після травми;
- порушення анатомічної осі кінцівки.
Такі ушкодження вимагають точного співставлення уламків та надійної фіксації.
Порушення кровопостачання кістки
- ушкодження живильних судин під час травми;
- тривала ішемія тканин;
- анатомічні особливості деяких зон (наприклад, шийка стегна, човноподібна кістка, діафізи довгих кісток).
Без достатнього кровотоку кісткова тканина не регенерує.
Інфекційні ускладнення
- бактеріальне ураження після відкритих переломів або операцій;
- остеомієліт на фоні інфекції у зоні перелому.
Інфекція руйнує кісткову тканину і блокує природний процес зрощення.
Остеопороз, метаболічні порушення, цукровий діабет
- зменшення щільності кісткової тканини;
- порушення обміну кальцію і фосфору;
- знижена здатність тканин до регенерації;
- уповільнене загоєння ран.
Цукровий діабет погіршує кровопостачання і підвищує ризик інфекції.
Куріння, алкоголь, дефіцит вітаміну D
- нікотин звужує судини і погіршує живлення кістки;
- алкоголь сповільнює регенерацію і впливає на гормональний фон;
- нестача вітаміну D та кальцію знижує формування кісткової мозолі.
На ці чинники можна вплинути: якщо їх усунути, шанси на зрощення кращі.
Діагностика опорно-рухового апарату
У клініці Симбіотика доступні всі необхідні методи обстеження: від консультації фахівця до сучасної візуалізації.
Лабораторні аналізи
.svg)
Симптоми псевдоартрозу
Псевдоартроз проявляється симптомами, характерними для незрощення перелому, коли кістка не відновлює цілісність і не здатна забезпечувати опорну функцію. Зазвичай пацієнт відчуває, що «перелом так і не зажив», попри закінчення періоду іммобілізації. Симптоми прогресують з часом, що робить раннє звернення до ортопеда вкрай важливим.
Біль у ділянці перелому, що не минає
- хронічний ниючий або періодичний гостріший біль;
- посилення при навантаженні або рухах;
- дискомфорт навіть після тривалого часу після травми.
Біль свідчить про відсутність стабільності та хронічне запалення в зоні перелому.
Патологічна рухливість у зоні перелому
- рух у місці, де його бути не повинно;
- відчуття «провалювання», нестабільності;
- в деяких випадках відчуття тертя або клацання.
Це ключова ознака псевдоартрозу, яка завжди потребує медичного втручання.
Коли не чекати планового прийому: якщо в зоні старого перелому чи післяопераційного рубця з’явилися почервоніння, набряк, гарячість, виділення з рани або температура вище 38 °C, чи кінцівка раптом деформувалася після навантаження, зверніться до травматолога в той самий день. Це можуть бути ознаки інфекції або зламу фіксатора.
Деформація та нестабільність кінцівки
- зміна форми, викривлення або кутова деформація;
- нестабільність при опорі;
- змінена вісь кінцівки.
Деформація часто посилюється з часом, якщо кістка не лікується.
Неможливість повноцінно навантажувати кінцівку
- біль або слабкість при спробі ходити/опиратися;
- зменшення функціональних можливостей;
- залежність від опори або ортезів.
Уражена кінцівка втрачає свою функцію, що обмежує повсякденну активність.
Укорочення кінцівки або функціональна слабкість
- вкорочення сегмента у разі атрофії або втрати кісткової тканини;
- зниження сили м’язів через тривалу іммобілізацію та дисфункцію;
- порушення ходи, кульгавість або асиметрія рухів.
Такі зміни впливають на біомеханіку всього опорно-рухового апарату.
Діагностика
Діагностика псевдоартрозу спрямована на підтвердження відсутності зрощення кістки, визначення типу незрощення та оцінку факторів, що перешкоджають регенерації. Мало побачити дефект: треба зрозуміти, чому кістка не зростається, адже від цього залежить вибір лікувальної тактики.
Огляд ортопеда-травматолога
Під час огляду лікар оцінює:
- локальний біль і набряк;
- патологічну рухливість у зоні перелому;
- деформацію кінцівки та порушення осі;
- функцію суглобів вище та нижче ураження;
- здатність до навантаження та ходьби (для нижніх кінцівок).
Для діагнозу дуже важливі анамнез травми та дані про попереднє лікування.
Рентгенографія у двох проєкціях
Основний метод візуалізації, що дозволяє:
- підтвердити відсутність кісткової мозолі;
- оцінити форму та стан уламків;
- виявити щілину між кістковими фрагментами;
- побачити атрофію або склероз кінців уламків.
Рентген часто достатній для постановки діагнозу.
КТ: оцінка кісткової структури та ступеня дефекту
Комп’ютерна томографія застосовується для уточнення:
- ступеня втрати кісткової тканини;
- наявності кісткового дефекту;
- геометрії уламків;
- стану імплантів після попередніх операцій.
КТ незамінна при плануванні хірургічного лікування.
МРТ при підозрі на ураження м’яких тканин
Магнітно-резонансна томографія використовується у складних випадках, зокрема для оцінки:
- стану м’язів та сухожиль;
- наявності рубцево-фіброзних змін;
- інфекційних процесів у м’яких тканинах;
- супутніх ушкоджень суглобів.
Допомагає врахувати всі фактори, що впливають на зрощення.
Аналізи при підозрі на інфекцію
Показані у випадку:
- затримки зрощення при вираженому набряку та болю;
- підвищеної температури локально або загальної слабкості;
- підозри на остеомієліт.
Основні показники:
- С-реактивний білок (CRP);
- ШОЕ;
- загальний аналіз крові;
- мікробіологічні дослідження при пункції.
Центр ортопедії і травматології
.svg)
експерти
SVF-терапії
.svg)
до реабілітації
.svg)
.svg)
розташування
Лікування псевдоартрозу
Лікування псевдоартрозу спрямоване на відновлення цілісності кістки, стабільності сегмента та нормального кровопостачання. Оскільки при псевдоартрозі природні механізми загоєння порушені, лікування переважно є хірургічним. Консервативні заходи можуть підтримувати процес, але не забезпечують повноцінного зрощення, особливо при сформованому патологічному “суглобі”.
Консервативні методи (обмежено ефективні)
Застосовуються рідко, переважно на ранніх етапах затримки зрощення або як додаток після операції. Можуть включати:
- медикаменти для стимуляції регенерації;
- фізіотерапію (магнітотерапія, ультразвукова стимуляція);
- вітамін D, кальцій, остеотропні препарати;
- ударно-хвильову терапію для активації регенерації;
- ортопедичну підтримку й контроль навантажень.
Консервативні методи самостійно рідко дають результат при справжньому псевдоартрозі.
Оперативне лікування: основний метод
Операція має створити умови для зрощення кістки:
- стабільна фіксація уламків (пластини, гвинти, інтрамедулярний стрижень);
- видалення рубцевої тканини та “помилкового суглоба”;
- відновлення осі та довжини кінцівки;
- кісткова пластика (аутотрансплантати, алотрансплантати або синтетичні матеріали) для стимуляції остеогенезу;
- застосування остеоіндуктивних препаратів (BMP: кісткові морфогенетичні білки, PRP, концентрат кісткового мозку).
Стабільність + біологічна активність + кровопостачання = шанс на повне зрощення.
Некласичні підходи, які застосовують у складних випадках:
- апарат Ілізарова або інші зовнішні фіксатори (при виражених дефектах);
- масивні кісткові трансплантати;
- ревізійні реконструктивні операції.
Лікування інфікованого псевдоартрозу
Це окрема категорія: інфікований псевдоартроз (септичний). Підхід комплексний:
- хірургічна санація й видалення інфікованих тканин;
- промивання зони та ревізія металоконструкцій (видалення або заміна);
- тимчасова фіксація (часто зовнішній апарат);
- тривала антибактеріальна терапія;
- відновлення дефекту кістки після усунення інфекції;
- повторний стабільний остеосинтез.
Таке лікування триває довше та потребує мультидисциплінарного підходу: ортопед, інфекціоніст, реабілітолог.
Відновлення та реабілітація після лікування
Реабілітація після лікування псевдоартрозу має вирішальне значення: навіть правильно виконана операція не гарантує успіху без грамотного відновлення. Вона має забезпечити умови для зрощення кістки, відновити силу та функцію кінцівки, запобігти повторному порушенню зрощення.
Відновлення завжди індивідуальне і залежить від:
- локалізації перелому,
- виду хірургічної фіксації,
- ступеня кісткового дефекту,
- наявності інфекції та супутніх захворювань.
Обмеження навантаження
- контроль вагового навантаження на опорні сегменти;
- використання милиць або тростини (при ураженні нижніх кінцівок);
- уникнення різких чи силових рухів;
- поступове збільшення активності за рекомендацією лікаря.
Надмірне або раннє навантаження може порушити процес зрощення.
ЛФК для збереження функції кінцівки
Основні цілі:
- підтримка рухливості сусідніх суглобів;
- профілактика контрактур і м’язової атрофії;
- поступове відновлення сили та координації;
- повернення повної опори та рухів після підтвердження зрощення.
Починається з ізометричних вправ і пасивних рухів, а далі поступово переходять до активної реабілітації.
Фізіотерапія для прискорення регенерації
За показаннями:
- магнітотерапія;
- УЗ-стимуляція;
- лазеротерапія;
- електростимуляція м’язів;
- теплові процедури (лише якщо немає ознак інфекції).
Фізіотерапія, лише додатковий метод: вона може зменшити біль, але не замінює стабільної фіксації.
Харчування, протеїн, вітамін D і кальцій
Успішне зрощення неможливе без адекватного метаболізму кісткової тканини:
- достатня кількість білка (1,2–1,6 г/кг/добу);
- продукти, багаті кальцієм та колагеном;
- вітамін D, магній, омега-3 за рекомендацією лікаря;
- відмова від куріння та обмеження алкоголю.
Контрольні рентген-обстеження
- регулярні контрольні знімки для оцінки формування кісткової мозолі;
- моніторинг стану фіксаторів;
- корекція реабілітаційної програми залежно від прогресу.
Контроль загоєння обов’язковий, особливо у перші 3–6 місяців.
Можливі ускладнення
Псевдоартроз це важке ортопедичне ускладнення, яке само по собі є наслідком порушеного зрощення кістки. Однак навіть після лікування пацієнт може зіткнутися з низкою додаткових проблем, особливо якщо патологія існувала тривалий час або супроводжувалась інфекцією. Своєчасна діагностика, правильний вибір операційної тактики та ретельна реабілітація значно зменшують ці ризики.
Хронічний больовий синдром
- постійний локальний біль;
- посилення при рухах чи навантаженні;
- можливе формування больового м’язово-фасціального синдрому.
Хронічний біль часто пов’язаний зі зсувом уламків, нестабільністю або рубцевими змінами.
Подальша деформація кістки
- прогресуюче викривлення сегмента;
- зміни осі кінцівки;
- порушення біомеханіки суглобів вище та нижче ураження.
Деформація ускладнює ходьбу, побутові рухи та може впливати на хребет і таз.
Вкорочення кінцівки
- втрата довжини кісткового сегмента через резорбцію або дефект;
- функціональна асиметрія тіла;
- порушення постави, кульгавість, хронічне перенавантаження протилежної кінцівки.
Корекція можлива тільки хірургічним шляхом (остеотомія, кісткова пластика, апарат Ілізарова).
Повторне незрощення
- ризик рецидиву після операції;
- частіше трапляється при недостатній іммобілізації, остеопорозі, інфекції або вираженому дефіциті кістки.
Тому контроль після операції та корекція факторів ризику критично важливі.
Інфекційні ускладнення при операції
- інфікування рани;
- глибокі інфекції (остеомієліт);
- потреба у ревізійних операціях і тривалому лікуванні антибіотиками.
Ризики зростають при повторних втручаннях і наявності металоконструкцій.
Профілактика псевдоартрозу
Профілактика псевдоартрозу починається з моменту отримання перелому. Важливо створити оптимальні умови для природного зрощення кістки: стабільність, адекватне кровопостачання, достатнє харчування та правильний режим навантаження. Дотримання рекомендацій лікаря і контроль відновлення: ключові чинники успіху.
Своєчасна та правильна іммобілізація переломів
- рання діагностика і стабілізація перелому;
- правильний вибір фіксації: гіпс, ортез або оперативна фіксація (пластини, стрижні, спиці);
- дотримання строків іммобілізації;
- уникнення мікрорухів у зоні перелому.
Найчастіше псевдоартроз виникає там, де уламки були нестабільні або пацієнт передчасно почав навантаження.
Контроль навантаження під час реабілітації
- поступове збільшення навантаження;
- відмова від передчасного повернення до спорту чи важкої роботи;
- використання милиць, тростини або ортезів за потреби;
- контроль техніки рухів із фізичним терапевтом.
Надмірне навантаження: одна з найчастіших причин незрощення.
Лікування остеопорозу та корекція дефіцитів
- денситометрія при високому ризику остеопорозу;
- терапія кальцієм і вітаміном D за показаннями;
- підтримка адекватного рівня білка в раціоні;
- корекція гормональних та метаболічних розладів.
Міцна кістка = краща регенерація та нижчий ризик псевдоартрозу.
Відмова від куріння і алкоголю
- нікотин погіршує кровопостачання кістки та блокує остеогенез;
- алкоголь порушує обмінні процеси та регенерацію тканин.
Відмова від цих звичок істотно покращує шанси на успішне зрощення.
Регулярні огляди ортопеда після переломів
- контроль рентгеном у динаміці;
- оцінка болю, опорності та функції кінцівки;
- корекція реабілітаційної програми;
- раннє виявлення ознак затримки зрощення і своєчасна реакція.
Регулярні огляди допомагають вчасно помітити, якщо кістка зростається повільно.
Часті запитання
Чому перелом може не зростися?
Для зрощення потрібні стабільна фіксація, добре кровопостачання й відсутність інфекції. Ризик підвищують куріння, цукровий діабет, остеопороз, великі зміщення й передчасне навантаження.
Через скільки часу говорять про псевдоартроз?
Зазвичай, якщо через кілька місяців після травми, а часто через 6–9 місяців, на знімках немає ознак зрощення й не видно прогресу протягом останніх місяців.
Чи можна вилікувати псевдоартроз?
У більшості випадків так: після операції з видаленням рубцевої тканини, стабільною фіксацією й кістковою пластикою кістка зазвичай зростається, хоча відновлення триває кілька місяців.
.png)
.png)
.webp)
Задайте питання в онлайн чаті