.svg)
Пухлини щитоподібної залози
Що таке пухлини щитоподібної залози?
Пухлини щитоподібної залози — це новоутворення, які виникають у тканинах щитоподібної залози. Вони можуть мати різну природу, рости повільно або агресивно, не проявлятися роками або швидко змінювати функцію органу. Важливо розуміти, що не всі пухлини — це рак: багато з них є доброякісними і не становлять загрози для життя.
Усі пухлини щитоподібної залози поділяють на:
- Доброякісні — найчастіше вузловий колоїдний зоб, аденоми. Вони повільно ростуть, не поширюються в інші органи і рідко перероджуються в рак.
- Злоякісні — це ракові утворення, які можуть проростати в сусідні тканини, метастазувати та порушувати загальний стан організму. Потребують чіткої діагностики та активного лікування.
Захворюваність на вузлові утворення щитоподібної залози постійно зростає — їх виявляють у 30–50% людей під час УЗД шиї. Але лише близько 5% з них виявляються злоякісними. Частіше пухлини виявляють у жінок, особливо після 40 років, а також у людей із йододефіцитом або спадковою схильністю.
Найпоширеніші злоякісні пухлини щитоподібної залози:
- Папілярна карцинома — найчастіша форма (до 80% випадків), має повільний ріст і хороший прогноз.
- Фолікулярна карцинома — схильна до метастазування у легені й кістки, діагностується рідше, ніж папілярна.
- Медулярна карцинома — походить із парафолікулярних клітин (С-клітин), може бути спадковою, супроводжується підвищеним рівнем кальцитоніну.
Анапластична карцинома — рідкісна, але агресивна форма з дуже швидким перебігом і несприятливим прогнозом.
Можливі причини розвитку пухлин
Пухлини щитоподібної залози виникають під впливом комплексу факторів. Частина з них пов’язана зі способом життя або станом здоров’я, інші — із впливом навколишнього середовища або спадковістю. Розуміння причин допомагає вчасно ідентифікувати ризики та проводити профілактику.
Генетичні фактори
Спадкова схильність відіграє важливу роль, особливо при:
- Медулярному раку, який може бути частиною спадкових синдромів (наприклад, МЕН-синдромів).
- Наявності родичів першої лінії з раком щитоподібної залози.
Генетичне консультування рекомендоване пацієнтам із сімейним анамнезом ендокринних пухлин.
Радіаційне опромінення в анамнезі
Вплив іонізуючого випромінювання — один з найважливіших факторів ризику. Особливо небезпечним є:
- Опромінення в дитячому віці (наприклад, через лікування лімфом або проживання в зоні радіаційного забруднення).
- Контакт із джерелами радіації на виробництві чи після аварій.
Ці фактори можуть провокувати розвиток пухлин навіть через десятки років.
Хронічні захворювання щитоподібної залози
Деякі хронічні стани підвищують ризик формування вузлів і новоутворень:
- Аутоімунні тиреоїдити (зокрема, тиреоїдит Хашимото).
- Тривалі запальні процеси в тканинах залози.
Ці стани змінюють структуру залози, що іноді призводить до утворення пухлин.
Дефіцит або надлишок йоду
Порушення йодного балансу — часта причина патологій щитоподібної залози:
- Йододефіцит сприяє розвитку вузлового зоба, що з часом може трансформуватися у пухлинне утворення.
- Надлишок йоду — рідше, але також може провокувати структурні зміни в залозі.
Збалансоване надходження йоду з харчуванням — важлива частина профілактики.
Симптоми, на які варто звернути увагу
Більшість пухлин щитоподібної залози тривалий час не викликають жодних скарг і виявляються випадково під час УЗД. Однак є симптоми, які можуть вказувати на наявність новоутворення і потребують негайного звернення до лікаря. Їх не варто ігнорувати, навіть якщо вони не супроводжуються болем чи підвищенням температури.
Збільшення шиї або вузол у ділянці щитоподібної залози
- Помітне ущільнення або «кулька» спереду шиї, що збільшується з часом.
- Асиметрія контурів шиї.
- Вузол може бути рухомим або щільно фіксованим.
У багатьох випадках вузол не болить, але його наявність — це вже привід пройти обстеження.
Порушення ковтання чи дихання
Пухлина, яка зростає, може здавлювати:
- Стравохід, викликаючи утруднене ковтання (дисфагію), особливо твердої їжі.
- Трахею, спричиняючи задишку, відчуття «комка в горлі», часті сухі покашлювання.
Такі симптоми вимагають термінової оцінки у лікаря.
Зміни голосу, осиплість
Злоякісні пухлини можуть уражати повернений гортанний нерв, що іннервує голосові зв’язки. У результаті виникають:
- Постійна або періодична осиплість.
- Втрата сили голосу, монотонність, зміна тембру.
- Важкість у вимові окремих звуків.
Це тривожні симптоми, які потребують огляду ЛОРа та ендокринолога.
Втрата ваги або загальна слабкість
У разі злоякісного процесу можуть з’являтися системні ознаки:
- Безпричинна втрата маси тіла.
- Постійна втома, млявість навіть після відпочинку.
- Пітливість, підвищена температура у вечірній час.
Хоча ці симптоми неспецифічні, у сукупності з іншими вони можуть вказувати на онкопатологію.
Методи діагностики пухлин
Своєчасна і точна діагностика — ключ до успішного лікування пухлин щитоподібної залози. Обстеження зазвичай починається з клінічного огляду та УЗД, після чого лікар призначає додаткові дослідження залежно від підозри на тип новоутворення.
Пальпація та огляд ендокринолога
Першим етапом є фізикальне обстеження:
- Лікар оглядає і пальпує шию, оцінює форму і консистенцію вузла.
- Визначається, чи вузол рухомий, болісний, асиметричний.
- Оцінюється наявність збільшених лімфовузлів, супутніх симптомів.
Це дозволяє сформувати первинне уявлення про новоутворення.
УЗД щитоподібної залози
Ультразвукове дослідження — основний метод скринінгу:
- Дозволяє виявити навіть дрібні вузли (<1 см), оцінити їх розміри, форму, структуру.
- Оцінює ознаки ризику: мікрокальцифікати, нерівні контури, гіпоехогенність, посилене кровопостачання.
- Допомагає планувати біопсію.
Безболісний, доступний і інформативний метод.
Тонкоголкова аспіраційна біопсія
Це основний метод визначення природи пухлини:
- Проводиться під контролем УЗД.
- З вузла відбирають клітини для цитологічного дослідження.
- Дозволяє з великою точністю відрізнити доброякісне новоутворення від злоякісного.
Процедура амбулаторна, мінімально інвазивна.
Аналізи на гормони та онкомаркери
Лабораторні тести дають додаткову інформацію:
- ТТГ, Т3, Т4 — оцінка функції щитоподібної залози.
- Кальцитонін — важливий для діагностики медулярної карциноми.
- Тиреоглобулін — використовується для моніторингу після лікування.
Також можуть призначатись антитіла до ТПО та ТГ.
Сцинтиграфія, КТ або МРТ (за потреби)
У складних випадках або при підозрі на поширення пухлини призначають:
- Сцинтиграфію — оцінює функціональну активність вузлів (гарячі/холодні).
- КТ або МРТ шиї і грудної клітки — визначають поширеність процесу, проростання в сусідні структури, наявність метастазів.
Ці методи застосовують вибірково — коли стандартні дослідження не дають повної картини.
Сучасні методи лікування
Тактика лікування пухлин щитоподібної залози залежить від типу новоутворення, ступеня злоякісності, розмірів, наявності метастазів, а також загального стану пацієнта. У більшості випадків застосовується комбінований підхід, який включає хірургічне лікування, радіойодтерапію та подальше спостереження.
Хірургічне втручання (тиреоїдектомія, лобектомія)
Основний метод лікування злоякісних пухлин — оперативне видалення залози:
- Лобектомія — видалення однієї частки залози, якщо пухлина обмежена і має низький ризик поширення.
- Тиреоїдектомія — повне видалення щитоподібної залози при поширених, агресивних або багатовузлових формах.
У деяких випадках видаляють і регіонарні лімфовузли, якщо є підозра на метастази.
Радіойодтерапія
Після хірургії може бути призначено лікування радіоактивним йодом (I¹³¹):
- Йод вибірково накопичується в залишкових клітинах щитоподібної тканини або метастазах.
- Метод дозволяє знищити мікроскопічні залишки пухлини.
- Ефективний при папілярному та фолікулярному раку.
Процедура проводиться під контролем ендокринолога у спеціалізованому стаціонарі.
Медикаментозне супровідне лікування
Після видалення залози необхідна гормонозамісна терапія:
- Призначається левотироксин для підтримки нормального рівня гормонів.
- У деяких випадках доза підбирається так, щоб пригнічувати секрецію ТТГ, що знижує ризик рецидиву.
Також проводиться моніторинг тиреоглобуліну, кальцитоніну та інших маркерів.
Спостереження при низькоризикових вузлах
Не всі вузли потребують негайного лікування:
- Якщо вузол невеликий, без ознак злоякісності, пацієнту рекомендується динамічне спостереження.
- Регулярні УЗД, огляди та за потреби — повторна біопсія.
Цей підхід дозволяє уникнути зайвих операцій та зберегти якість життя.
Відновлення та реабілітація після лікування
Після лікування пухлин щитоподібної залози, особливо хірургічного втручання, пацієнт потребує довгострокової підтримки та спостереження. Правильна реабілітація допомагає зберегти якість життя, уникнути ускладнень і контролювати можливі рецидиви.
Гормональна замісна терапія
Якщо щитоподібну залозу повністю або частково видалено, організм перестає виробляти тиреоїдні гормони. У цьому випадку призначається гормональна терапія левотироксином, яка:
- Замінює дефіцит гормонів Т3 і Т4.
- Нормалізує обмін речовин, настрій, вагу, терморегуляцію.
- У ряді випадків — пригнічує ТТГ, щоб зменшити ризик рецидиву пухлини.
Прийом препарату є довготривалим (часто — пожиттєвим) і потребує регулярного контролю дози.
Динамічне спостереження у лікаря
Навіть після успішного лікування важливо регулярно проходити контрольні обстеження:
- УЗД шиї для оцінки стану тканин і можливих залишків пухлини.
- Аналізи на тиреоглобулін або кальцитонін (залежно від типу пухлини).
- Консультації ендокринолога — щонайменше 1–2 рази на рік.
Це дозволяє виявити рецидив на ранній стадії і своєчасно вжити заходів.
Якість життя після видалення щитоподібної залози
Більшість пацієнтів після лікування живуть повноцінним життям. Важливо:
- Дотримуватись режиму прийому гормонів та не пропускати обстеження.
- Слідкувати за самопочуттям, не ігнорувати нові симптоми.
- За потреби — звертатися за психоемоційною підтримкою, адже діагноз «пухлина» часто супроводжується тривогою.
При правильному супроводі людина може зберігати активність, працювати, подорожувати, народжувати дітей — жити без обмежень.
Можливі ускладнення при несвоєчасному лікуванні
Затягування з діагностикою або лікуванням пухлин щитоподібної залози може призвести до серйозних ускладнень — як місцевих, так і системних. Особливо це стосується злоякісних утворень, які мають потенціал до поширення і агресивного перебігу.
Метастазування (для злоякісних пухлин)
Найнебезпечніше ускладнення при злоякісних формах:
- Папілярна та фолікулярна карциноми можуть метастазувати в лімфовузли шиї, а також у легені та кістки.
- Анапластична карцинома поширюється дуже швидко, часто вже на момент виявлення.
- Медулярна форма також дає віддалені метастази й потребує ретельного моніторингу.
Метастази значно ускладнюють лікування, погіршують прогноз і потребують комбінованої терапії.
Порушення гормонального балансу
Навіть доброякісні пухлини можуть впливати на гормональну функцію залози:
- Гіпертиреоз — при автономній активності вузла (тиреотоксичний вузол), що проявляється прискореним серцебиттям, тремором, схудненням.
- Гіпотиреоз — при руйнуванні здорової тканини залози або після видалення її частини.
Гормональні зрушення впливають на серцево-судинну, нервову та репродуктивну системи.
Здавлення органів шиї
Пухлини великих розмірів або з агресивним ростом можуть здавлювати:
- Трахею, викликаючи задишку, утруднене дихання.
- Стравохід, спричиняючи утруднення ковтання (особливо твердої їжі).
- Гортанний нерв, що призводить до осиплості голосу.
Ці симптоми можуть прогресувати і вимагають термінового втручання.
Профілактика пухлин щитоподібної залози
Хоча повністю запобігти утворенню пухлин щитоподібної залози неможливо, існують дієві заходи профілактики, які знижують ризики розвитку як доброякісних, так і злоякісних новоутворень. Особливо це важливо для людей із груп ризику.
Контроль йодного балансу
Йод — основний мікроелемент, необхідний для нормального функціонування щитоподібної залози. Для профілактики:
- Вживайте йодовану сіль, рибу, морепродукти, молочні продукти.
- Уникайте надмірного вживання йоду у вигляді добавок без призначення лікаря.
- У регіонах з йододефіцитом — рекомендовано профілактичне йодування за рекомендацією ендокринолога.
Збалансований йодний раціон знижує ризик розвитку вузлів і зоба.
Своєчасна діагностика вузлів
Раннє виявлення новоутворень дозволяє уникнути ускладнень:
- Проводьте профілактичне УЗД щитоподібної залози хоча б раз на 1–2 роки, особливо після 40 років.
- При появі ущільнення на шиї, осиплості голосу або порушеннях ковтання — не зволікайте з візитом до лікаря.
- Навіть дрібні вузли потребують спостереження: деякі з них можуть зростати або змінювати структуру.
Обстеження при сімейній схильності
Люди з обтяженим спадковим анамнезом мають вищий ризик:
- Якщо у близьких родичів був рак щитоподібної залози, особливо медулярна форма — обов’язково пройдіть генетичне консультування.
- Регулярне спостереження у ендокринолога — важлива профілактична стратегія.
- У деяких випадках може бути рекомендоване раннє УЗД і лабораторні тести навіть за відсутності симптомів.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
