.svg)
Множинна ендокринна неоплазія
Що таке множинна ендокринна неоплазія (MEN)?
Множинна ендокринна неоплазія (MEN) — це рідкісна спадкова генетична хвороба, яка призводить до розвитку пухлин в одразу кількох залозах ендокринної системи. Залежно від типу синдрому, ці пухлини можуть бути як доброякісними, так і злоякісними. MEN найчастіше вражає паращитовидні залози, підшлункову залозу, гіпофіз, наднирники та щитоподібну залозу.
MEN виникає через мутацію у певних генах (MEN1 або RET), які відповідальні за нормальну функцію клітин ендокринних органів. Уражені клітини починають ділитися безконтрольно, що призводить до формування пухлин і надлишкової секреції гормонів.
Порушення гормонального балансу викликає широкий спектр симптомів — від незначних змін до тяжких ендокринних кризів, які можуть бути небезпечними для життя. Раннє виявлення і спостереження у лікаря-ендокринолога дозволяє зменшити ризики ускладнень.
MEN поділяють на кілька типів, найпоширенішими з яких є MEN 1 та MEN 2. Вони мають різне генетичне походження, клінічний перебіг і ураження органів:
MEN 1 (синдром Вермерa) — викликаний мутацією гена MEN1, найчастіше вражає:
- Паращитовидні залози — гіперпаратиреоз з підвищенням рівня кальцію в крові.
- Підшлункову залозу — гастриноми, інсуліноми, глюкагономи.
- Гіпофіз — пролактиноми або інші аденоми.
MEN 2 (поділяється на 2А та 2B) — викликаний мутацією гена RET, основні ураження:
- Медулярний рак щитоподібної залози (майже завжди присутній).
- Феохромоцитома наднирників.
- Паращитовидні залози (у типі 2А).
- Додаткові особливості типу 2B — нейроми слизових оболонок, порушення формування скелета.
MEN 1 зазвичай проявляється у підлітковому або молодому віці, тоді як MEN 2 часто діагностується ще в дитинстві або в рамках родинного скринінгу. Відрізнення типів MEN важливе для підбору лікування і стратегії довготривалого нагляду.
Причини та фактори ризику розвитку MEN
Множинна ендокринна неоплазія (MEN) — це генетичний синдром, що виникає внаслідок спадкових мутацій у певних генах. Його поява не пов’язана з зовнішніми чинниками, як-от спосіб життя чи екологія, однак ризик захворювання значно підвищується за наявності випадків MEN у родині. Основні причини пов’язані зі змінами в ДНК, які порушують роботу клітин ендокринної системи.
Генетичні мутації (MEN1, RET)
MEN викликають специфічні мутації в двох ключових генах:
- MEN1 — відповідає за синтез білка меніну, який контролює ріст клітин. Мутація в цьому гені призводить до втрати регуляції клітинного поділу, що стає причиною утворення пухлин. Мутація MEN1 лежить в основі синдрому MEN 1.
- RET — онкоген, що кодує рецептор тирозинкінази, який бере участь у передачі сигналів росту в клітині. Активація RET через мутацію стимулює надмірне ділення клітин, сприяючи розвитку пухлин у щитоподібній залозі, наднирниках тощо. Саме ця мутація асоціюється з MEN 2 (типи A і B).
Ці мутації є вродженими — тобто наявні з народження, незалежно від способу життя, харчування чи впливу зовнішнього середовища.
Спадковість та ризики в родинах
MEN має аутосомно-домінантний тип спадкування, тобто ймовірність передати змінений ген своїм дітям становить 50% у кожному випадку. Це означає, що навіть якщо лише один із батьків має мутацію, ризик для нащадків залишається високим.
У родинах, де виявлено MEN, можуть спостерігатися кілька випадків захворювання в різних поколіннях. Часто хвороба виявляється у близьких родичів — братів, сестер, батьків або дітей пацієнта.
Особам із сімейним анамнезом MEN рекомендується:
- консультуватися з медичним генетиком;
- проходити скринінгове обстеження на наявність генетичних мутацій;
- перебувати під медичним наглядом навіть за відсутності симптомів.
Роль генетичного тестування
Генетичне тестування — ключовий інструмент у діагностиці MEN. Воно дозволяє:
- виявити мутації до появи симптомів, що особливо важливо в дитячому віці;
- оцінити ризики для родичів першої лінії;
- планувати профілактичне лікування, зокрема превентивне видалення щитоподібної залози у випадку високого ризику медулярного раку при MEN 2;
- виключити захворювання у членів родини, що знижує потребу в постійному нагляді.
Тестування проводиться один раз у житті. Якщо мутація не виявлена, ризик розвитку MEN значно знижується. У разі її наявності формується індивідуальний план спостереження та лікування. Достовірність сучасних молекулярно-генетичних тестів перевищує 98%, що робить їх надійним інструментом медичної допомоги.
Основні симптоми MEN-синдромів
Симптоми множинної ендокринної неоплазії (MEN) залежать від того, які саме залози уражені та які гормони виробляються у надлишку. Більшість проявів пов’язані з гормональним дисбалансом та тиском пухлин на сусідні органи. Важливо пам’ятати, що MEN може тривалий час перебігати безсимптомно — перші ознаки нерідко з’являються у підлітковому або молодому віці, іноді вже при значному ураженні ендокринних органів.
Ознаки MEN 1: пухлини паращитовидних залоз, підшлункової залози, гіпофіза
MEN 1 зазвичай проявляється трьома головними типами пухлин:
Паращитовидні залози (первинний гіперпаратиреоз):
- Підвищення рівня кальцію в крові (гіперкальціємія)
- М’язова слабкість, швидка втомлюваність
- Часте сечовипускання, спрага
- Ниркові камені
- Кісткові болі та остеопенія
Пухлини підшлункової залози (нейроендокринні):
- Інсулінома: епізоди гіпоглікемії, пітливість, тремор, сплутаність свідомості
- Гастринома: біль у шлунку, печія, часті виразки
- Глюкагонома: схуднення, висипи, діабетоподібні симптоми
3. Аденома гіпофіза:
- Порушення менструального циклу або імпотенція
- Виділення молока з молочних залоз (пролактинома)
- Зміни зору (через тиск на зорові нерви)
- Головний біль, гормональний дисбаланс
У більшості пацієнтів спостерігається комбінація кількох пухлин, що ускладнює клінічну картину.
Ознаки MEN 2: медулярний рак щитоподібної залози, феохромоцитома, гіперпаратиреоз
MEN 2 поділяється на типи 2A та 2B, однак їх об’єднує наявність медулярного раку щитоподібної залози, часто у поєднанні з іншими патологіями.
Медулярний рак щитоподібної залози:
- Щільне безболісне утворення на шиї
- Хриплий голос
- Дисфагія (порушення ковтання)
- Діарея, почастішання випорожнень (через секрецію кальцитоніну)
- Раннє метастазування у лімфовузли, печінку, легені
Феохромоцитома (пухлина наднирників):
- Приступи різкого підвищення тиску
- Головний біль, серцебиття, тривожність
- Пітливість, тремор
- Можливі гіпертонічні кризи
Гіперпаратиреоз:
- Симптоми аналогічні до MEN 1, хоча зазвичай менш виражені
MEN 2B, крім усього вищезгаданого, часто супроводжується:
- Нейромами слизових оболонок (губи, язик)
- Аномаліями скелета (довгі кінцівки, порушення постави)
- Порушеннями моторики шлунково-кишкового тракту
Загальні симптоми гормональних порушень
Оскільки MEN впливає на кілька залоз, симптоматика часто накладається і варіюється. Пацієнти можуть скаржитися на:
- Раптову втрату або набір ваги
- Проблеми зі шкірою (висипи, сухість, жирність)
- Порушення настрою: дратівливість, депресія, тривожність
- Збої менструального циклу або безпліддя
- Підвищене серцебиття, відчуття жару, пітливість
- Слабкість, запаморочення, непритомність
- Розлади зору
Нерідко ці симптоми сприймаються як окремі захворювання, що затримує діагностику. Тому при підозрі на MEN або наявності подібних проявів у кількох системах організму важливо звертатися до ендокринолога для комплексної оцінки.
Як діагностується MEN 1 і MEN 2
Діагностика множинної ендокринної неоплазії (MEN) вимагає комплексного підходу, який включає аналіз симптомів, лабораторне обстеження, візуалізаційні методи і генетичне тестування. Вчасно встановлений діагноз дає змогу запобігти розвитку ускладнень і розпочати ефективне лікування ще до появи клінічних проявів.
Анамнез, симптоматика та фізичний огляд
Перший етап діагностики — це збір детального анамнезу, який дозволяє виявити:
- наявність симптомів, характерних для гормональних порушень;
- зв’язок між проявами та ураженням певних залоз;
- випадки MEN або подібних захворювань серед родичів першої лінії.
Фізичний огляд може виявити:
- пальповані вузли щитоподібної залози або пухлини на шиї;
- ознаки гіперкальціємії (м’язова слабкість, дегідратація);
- прояви феохромоцитоми (тахікардія, високий тиск під час огляду);
- зміни в слизових оболонках при MEN 2B (нейроми).
Лікар також оцінює загальний стан, індекс маси тіла, колір шкіри, частоту серцевих скорочень та інші непрямі ознаки ендокринних порушень.
Гормональні аналізи та візуалізація пухлин
Другий етап — це лабораторне обстеження. Визначають рівень гормонів, що можуть бути підвищені при MEN:
MEN 1:
- Паратгормон, кальцій — для діагностики гіперпаратиреозу.
- Інсулін, гастрин, глюкагон, хромогранін A — для виявлення пухлин підшлункової залози.
- Пролактин, IGF-1, АКТГ — для оцінки функції гіпофіза.
MEN 2:
- Кальцитонін і карциноембріональний антиген (CEA) — маркери медулярного раку щитоподібної залози.
- Метанефрини (в крові та сечі) — для виявлення феохромоцитоми.
- Паратгормон і кальцій — при гіперпаратиреозі.
Паралельно застосовують методи візуалізації:
- УЗД щитоподібної залози;
- МРТ або КТ гіпофіза, підшлункової залози, наднирників;
- сцинтиграфія, ПЕТ-КТ — у складних випадках.
Ці методи дозволяють виявити розмір, розташування та ступінь розповсюдження пухлин.
Генетичне тестування як ключ до ранньої діагностики
Генетичне тестування — найточніший інструмент для підтвердження діагнозу MEN. Воно виконується за допомогою молекулярно-генетичних методів, які дозволяють виявити мутації у генах:
- MEN1 — при підозрі на MEN 1;
- RET — при підозрі на MEN 2.
Переваги генетичного тестування:
- Виявлення носіїв мутації ще до появи клінічних симптомів.
- Встановлення діагнозу у родичів пацієнта.
- Можливість почати превентивне лікування, наприклад, профілактичну тиреоїдектомію при високому ризику медулярного раку.
- Зменшення необхідності у постійному дорогому обстеженні для тих, у кого мутації не виявлено.
Рекомендовано проводити тестування всім пацієнтам із MEN-подібними симптомами та особам із обтяженим сімейним анамнезом.
Сучасні підходи до лікування MEN
Лікування множинної ендокринної неоплазії (MEN) потребує індивідуального підходу, який враховує тип синдрому (MEN 1 чи MEN 2), наявність пухлин, їхню гормональну активність, вік пацієнта, генетичний статус і загальний стан здоров’я. Основними напрямами терапії є хірургічне втручання, медикаментозна підтримка та динамічне спостереження з контролем гормонального фону.
Хірургічне видалення пухлин
Оперативне лікування є основним методом терапії при MEN, особливо коли пухлини мають високий ризик злоякісного переродження або викликають виражені гормональні порушення.
MEN 1:
- Видалення аденом паращитовидних залоз при гіперпаратиреозі.
- Резекція пухлин підшлункової залози — інсуліном, гастрином, глюкагономом.
- У складних випадках — панкреатектомія.
MEN 2:
- Профілактична тиреоїдектомія у пацієнтів із виявленою мутацією RET, часто ще в дитинстві.
- Видалення медулярного раку щитоподібної залози.
- Лапароскопічне або відкрите видалення феохромоцитоми наднирників.
У багатьох випадках операції проводять поетапно, у міру виявлення та росту пухлин. Важливу роль відіграє хірург-ендокринолог з досвідом роботи зі складними ендокринними патологіями.
Медикаментозна терапія при гормонально активних пухлинах
У випадках, коли пухлини виробляють надлишок гормонів або не можуть бути повністю видалені, застосовується медикаментозна корекція:
- Інгібітори секреції гастрину (омепразол, езомепразол) при гастриномах.
- Октреотид або ланреотид при нейроендокринних пухлинах — для зменшення гормональної активності.
- Блокатори альфа-адренорецепторів (фентоламін, доксазозин) для підготовки до операцій при феохромоцитомі.
- Допаміноміметики (каберголін) при пролактиномах гіпофіза.
- У деяких випадках застосовують таргетну терапію (наприклад, вандетаніб або кабозантиніб при метастатичному медулярному раку щитоподібної залози).
Медикаменти допомагають контролювати симптоми, знижувати секрецію гормонів, гальмувати ріст пухлин і покращувати якість життя.
Індивідуалізований підхід залежно від типу MEN
Кожен пацієнт із MEN потребує персоналізованої програми лікування, яка враховує:
- Тип мутації (MEN1 чи RET), рівень її агресивності;
- Вік виявлення — діти з виявленим RET можуть потребувати операцій ще до появи симптомів;
- Наявність та активність пухлин — не всі пухлини потребують негайного втручання;
- Супутні захворювання та загальний стан здоров’я;
- Результати динамічного спостереження — рівні гормонів, зображення на МРТ/КТ.
Обов’язковим компонентом лікування є мультидисциплінарна команда: ендокринолог, онколог, генетик, хірург, дієтолог і, за потреби, психотерапевт.
Також важливо проводити регулярні контрольні обстеження навіть після завершення основного лікування — це дозволяє вчасно виявити нові пухлини або рецидив захворювання.
Реабілітація та тривале спостереження
Пацієнти з множинною ендокринною неоплазією (MEN) потребують не лише первинного лікування, а й довготривалого спостереження та підтримки. Через генетичну природу синдрому та схильність до формування нових пухлин у різних залозах, контроль триває протягом усього життя. Важливими складовими реабілітації є гормональний моніторинг, оцінка післяопераційного стану та психоемоційна адаптація пацієнта.
Регулярний контроль рівня гормонів
Однією з головних задач у спостереженні за пацієнтами з MEN є систематичне вимірювання рівнів гормонів, пов’язаних з активністю ендокринних пухлин. До обов’язкових аналізів належать:
- Кальцій і паратгормон — для контролю гіперпаратиреозу;
- Інсулін, глюкагон, гастрин, хромогранін А — при MEN 1 з підозрою на пухлини підшлункової залози;
- Кальцитонін, CEA (карциноембріональний антиген) — маркери медулярного раку щитоподібної залози;
- Ванілілміндальні та метанефрини у сечі/крові — при феохромоцитомі;
- Пролактин, IGF-1 — для контролю аденом гіпофіза.
Регулярність обстежень залежить від типу MEN, стадії захворювання та наявних змін. У стабільних пацієнтів аналізи можуть проводитися раз на 6–12 місяців, тоді як у періоди загострення — частіше.
Моніторинг післяопераційного стану
Після хірургічного втручання необхідне ретельне динамічне спостереження за загальним станом пацієнта і функцією прооперованих органів. До основних заходів входять:
- Оцінка гормонального статусу після видалення залоз (наприклад, функція залишкових паращитовидних залоз після операції);
- МРТ, КТ або УЗД — для виявлення можливих рецидивів або нових пухлин;
- Контроль побічних ефектів медикаментозної терапії, якщо вона триває після операції;
- Оцінка якості життя — фізичної активності, харчування, загального самопочуття.
У пацієнтів, яким видалено щитоподібну залозу, призначається пожиттєва гормональна замісна терапія тироксином із постійним підбором дози.
Психоемоційна підтримка пацієнтів
Життя з MEN — це тривалий процес адаптації, що вимагає не лише медичного, а й психологічного супроводу. Хронічний характер хвороби, ризик нових пухлин, генетична відповідальність перед родиною — все це може призводити до емоційного вигорання, тривоги та депресії.
Рекомендовані напрямки підтримки:
- Консультації психолога або психотерапевта, особливо після встановлення діагнозу або операції;
- Групи підтримки — спілкування з іншими пацієнтами, які мають подібний досвід;
- Освіта пацієнта — пояснення суті хвороби, прогнозу, сучасних можливостей лікування;
- Підтримка для родичів, зокрема тих, хто проходить генетичне обстеження або доглядає за хворими.
Комплексна реабілітація при MEN покликана не лише зберегти здоров’я пацієнта, а й допомогти йому повноцінно жити, працювати та планувати майбутнє попри складний діагноз.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Ігнорування симптомів множинної ендокринної неоплазії (MEN) або відмова від лікування може мати серйозні наслідки для здоров’я і життя пацієнта. Через системний характер хвороби та схильність до формування пухлин у кількох залозах, відсутність контролю призводить до розвитку ускладнень з боку гормонального фону, органів-мішеней та загального метаболізму. Деякі ускладнення можуть бути життєво загрозливими, особливо в дітей та молодих дорослих, у яких захворювання проявляється раніше.
Прогресування злоякісних пухлин
MEN 2 часто асоціюється з медулярним раком щитоподібної залози, який має високу схильність до:
- інвазивного росту — поширення на сусідні тканини та структури шиї;
- раннього метастазування — у лімфатичні вузли, печінку, легені, кістки;
- низької чутливості до променевої та хіміотерапії — що ускладнює лікування на пізніх стадіях.
Також можуть прогресувати:
- феохромоцитоми — з переходом у злоякісну форму;
- нейроендокринні пухлини підшлункової залози — здатні давати метастази і порушувати функцію травлення;
- аденоми гіпофіза — зі зростанням до макроаденом, що здавлюють зорові нерви та мозкові структури.
Відсутність лікування дозволяє пухлинам рости безконтрольно, погіршуючи прогноз і значно знижуючи ефективність подальших втручань.
Гормональні кризи та порушення обміну речовин
MEN-синдроми часто супроводжуються порушенням секреції гормонів, що без контролю призводить до небезпечних станів:
- Гіперкальціємічна криза — при вираженому гіперпаратиреозі: різке підвищення кальцію викликає аритмії, ниркову недостатність, порушення свідомості.
- Гіпоглікемічна кома — при інсуліномі: зниження рівня глюкози загрожує ураженням мозку та смертю.
- Гіпертонічні кризи — при феохромоцитомі: різке підвищення тиску з ризиком інфаркту або інсульту.
- Дисбаланс натрію та калію, ацидоз, метаболічні порушення — у разі залучення кількох залоз одночасно.
Невчасна корекція гормонального фону може призвести до гострих критичних станів, які потребують реанімаційної допомоги.
Зниження якості життя і ризик для життя
Окрім фізичних ускладнень, нелікована MEN суттєво впливає на якість життя пацієнта:
- Хронічна втома, біль, часті госпіталізації.
- Порушення зору, сну, апетиту, травлення.
- Зниження працездатності, обмеження в повсякденній активності.
- Депресія, тривожні розлади, соціальна ізоляція.
- Втрата фертильності у жінок і чоловіків.
Найсерйозніше — це ризик передчасної смерті, особливо при злоякісному перебігу медулярного раку щитоподібної залози або тяжких гормональних кризах. Без лікування тривалість життя пацієнтів з MEN суттєво скорочується.
Своєчасна діагностика, генетичне тестування, регулярне спостереження і лікування дозволяють значно знизити ризики, зберегти здоров’я і забезпечити довге активне життя.
Профілактика та раннє виявлення
Оскільки множинна ендокринна неоплазія (MEN) є генетичним синдромом, її профілактика має на меті запобігання розвитку ускладнень через своєчасне виявлення хвороби, навіть до появи перших симптомів. Основу такої профілактики становлять генетичне консультування, скринінг членів родини та регулярні медичні огляди.
Генетичне консультування в родинах з MEN
Генетичне консультування — важливий перший крок для родин, у яких виявлено випадки MEN 1 або MEN 2. Його мета:
- Оцінити ймовірність спадкової передачі мутації;
- Визначити, хто з родичів потребує генетичного тестування;
- Надати інформацію про потенційні ризики, можливості раннього виявлення та стратегії профілактики;
- Допомогти ухвалити інформовані рішення щодо планування сім’ї (у т.ч. пренатальної діагностики).
Консультування проводиться за участю медичного генетика та ендокринолога, з урахуванням сімейного анамнезу, результатів обстежень та віку потенційних носіїв мутації.
Скринінг родичів і дітей з груп ризику
Пацієнти з підтвердженим MEN зобов’язані повідомити про діагноз своїх родичів першої лінії — дітей, братів, сестер, батьків. Їм рекомендовано:
- Пройти молекулярно-генетичне тестування на мутації в генах MEN1 або RET;
- Почати обстеження ще в дитячому віці, особливо при ризику MEN 2 — де рак щитоподібної залози може розвиватися в перші роки життя;
- Здійснювати періодичний гормональний контроль, навіть якщо мутації не виявлено (за показами).
У разі виявлення RET-мутації у дитини зазвичай рекомендують профілактичну тиреоїдектомію ще до 5-річного віку, що суттєво знижує ризик розвитку раку щитоподібної залози.
Роль регулярних профілактичних оглядів
Навіть у пацієнтів без клінічних проявів, але з підтвердженою мутацією, регулярні медичні обстеження дають змогу виявити пухлини на ранньому етапі, до появи симптомів. До обов’язкових заходів належать:
- Щорічні аналізи крові на гормони (кальцитонін, паратгормон, інсулін, гастрин тощо);
- УЗД щитоподібної залози, КТ/МРТ підшлункової залози, наднирників, гіпофіза — за потреби;
- Фізикальний огляд у ендокринолога не рідше одного разу на рік;
- Психоемоційна оцінка — особливо в підлітковому віці та після встановлення діагнозу.
Раннє виявлення патологічних змін дозволяє запобігти розвитку злоякісних пухлин, стабілізувати гормональний фон і значно покращити прогноз. Саме тому профілактика є ключовою стратегією у веденні родин з MEN.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
