Плечолопатковий періартрит

Симптоми

Плечолопатковий періартрит проявляється поступово прогресуючим болем та обмеженням рухів у плечі. Симптоми зазвичай наростають поетапно: від дискомфорту при навантаженні — до вираженої скутості та різкого болю навіть у спокої. На ранніх стадіях скарги можуть бути мінімальними, що часто призводить до пізнього звернення за медичною допомогою.

Біль у плечі, що посилюється при русі

• біль локалізується у передній та зовнішній частині плеча;
• посилюється при підйомі руки, обертанні або відведенні;
• може з’являтися при перенесенні предметів, обпиранні на руку.

На старті біль епізодичний, але з часом стає постійним.

Скутість та обмеження амплітуди рухів

• утруднення відведення руки убік, підйому над головою;
• складність виконання простих побутових рухів (одягання, зачісування);
• відчуття «дерев'яності» або затримки руху.

Часто пацієнт не може підняти руку вище рівня плеча.

Біль уночі або при спробі підняти руку

• характерний симптом — нічний біль;
• посилення при лежанні на ураженому боці;
• порушення сну, вимушена зміна положення тіла.

Нічний біль пов’язаний зі спазмом м’язів та застійними процесами.

Іррадіація болю в шию, лопатку, руку

Біль може поширюватися:

• у шию та надпліччя;
• в лопатку;
• вниз по руці, інколи до ліктя.

Такий характер болю часто плутають з шийною радикулопатією, тому важливе клінічне розмежування.

Поступовий розвиток симптомів

• симптоми наростають протягом тижнів або місяців;
• спочатку — легкий дискомфорт після навантаження;
• згодом — постійний біль, обмеження рухів і слабкість м’язів.

Без лікування можливий перехід у стадію «замороженого плеча» з різким зниженням функції кінцівки.

Діагностика

Діагностика плечолопаткового періартриту базується на клінічному огляді та інструментальних методах, які допомагають визначити ступінь ураження м’яких тканин, виключити інші патології плечового суглоба та сформувати оптимальний план лікування. Важливо відрізняти періартрит від тендиніту, розривів манжети, артрозу та неврологічних синдромів.

Огляд ортопеда та функціональні тести

Лікар оцінює:

• локалізацію болю та його інтенсивність;
• об’єм активних та пасивних рухів;
• м’язову силу плечового поясу;
• наявність нічного болю та функціональних обмежень.

Застосовуються специфічні клінічні тести, зокрема:

• тест на відведення та зовнішню ротацію;
• painful arc test (болючий дуговий тест);
• тест на опір зовнішній ротації;
• Hawkins–Kennedy, Neer тест на імпінджмент.

Огляд допомагає чітко локалізувати джерело болю та оцінити ступінь обмеження рухів.

УЗД плечового суглоба

Ультразвукове дослідження дозволяє:

• оцінити стан сухожиль ротаторної манжети;
• виявити запалення та потовщення сухожиль або капсули;
• візуалізувати субакроміальну бурсу та ознаки бурситу;
• контролювати ефективність лікування та проведення ін'єкцій.

Перевага УЗД — доступність, неінвазивність і можливість динамічної оцінки.

МРТ для оцінки сухожиль та капсули

Показано у випадках:

• підозри на частковий або повний розрив сухожиль манжети;
• вираженої скутісті та тривалих симптомів;
• необхідності оцінки капсули при підозрі на адгезивний капсуліт.

МРТ дає найточнішу інформацію про структури м’яких тканин та ступінь їх ураження.

Рентген — для виключення артрозу та кальцифікації

Рентгенографія потрібна не для підтвердження періартриту, а для виключення інших патологій:

• артрозу плечового суглоба;
• кальцинозу сухожиль (кальцифікуючий тендиніт);
• артропатій та посттравматичних змін.

Це базовий етап діагностики для виключення кісткової патології.

Диференційна діагностика із защемленням нервів, артрозом, бурситом

Оцінюється:

• шийний відділ хребта для виключення радикулопатії;
• субакроміальний імпінджмент;
• бурсит плеча;
• нейропатії плечового сплетення.

Комплексна діагностика дозволяє точно визначити джерело болю і виключити стани, що потребують іншої тактики лікування.

Відновлення та реабілітація

Реабілітація при плечолопатковому періартриті — ключовий компонент лікування. Правильно підібрана програма допомагає зняти біль, повернути повний обсяг рухів і відновити силу м’язів плечового поясу. Основна мета — відновити функцію руки у повсякденному житті, попередити рецидиви та уникнути переходу процесу в «заморожене плече».

Програма вправ для плеча та лопатки

Реабілітація проводиться поетапно:

1. Ізометричні вправи — легке напруження м’язів без руху суглоба, з метою розслаблення та активізації м’язів.
2. Пасивні та пасивно-активні рухи — маятникові рухи, розтягнення капсули, легка мобілізація суглоба.
3. Активні вправи з опором — робота з еластичними стрічками, тренування ротаторної манжети.
4. Функціональні вправи — вправи для лопатки, комплексна стабілізація верхнього плечового поясу.

Заняття проводяться під наглядом фізичного терапевта, з поступовим збільшенням навантаження.

Поліпшення рухливості та зміцнення м’язів

Основні компоненти відновлення:

• відновлення зовнішньої та внутрішньої ротації;
• збільшення відведення та згинання плеча;
• активізація м’язів лопатки: трапецієподібного, ромбовидного, переднього зубчастого;
• зміцнення ротаторної манжети.

Регулярність і контроль техніки — критичні для досягнення результату.

Контроль постави та корекція навантажень

Важливий елемент терапії:

• корекція положення лопатки;
• навчання правильній роботі м’язів спини та грудної клітки;
• уникнення різких рухів і тривалої фіксації руки;
• модифікація побутових і робочих навантажень.

Особлива увага — профілактиці повторних мікротравм і перенавантажень.

Орієнтовні терміни відновлення

Тривалість реабілітації залежить від стадії процесу та індивідуальних факторів:

• початкові покращення — через 2–4 тижні;
• стабільне зменшення болю і відновлення рухів — 6–12 тижнів;
• повне відновлення функції — 3–6 місяців;
• при «замороженому плечі» — до 6–12 місяців.

Регулярність виконання вправ та дотримання рекомендацій — визначальні для успіху.

Профілактика

Профілактика плечолопаткового періартриту спрямована на підтримання здоров'я плечового суглоба, нормального тонусу м’язів та стабільності лопатково-плечового комплексу. Головні завдання — запобігти перевантаженню, підтримувати мобільність та силу м’язів, а також контролювати фактори, які сприяють хронічному запаленню та порушенню трофіки тканин.

Активний руховий режим та регулярні вправи для плечей

• щоденні вправи на мобільність плечового суглоба і лопатки;
• зміцнення ротаторної манжети, м’язів спини та грудної клітки;
• розтягнення грудних м'язів та задньої поверхні плеча;
• регулярна ЛФК з поступовим збільшенням навантаження.

Рух — ключ до профілактики застійних процесів і м’язового дисбалансу.

Правильна осанка та ергономіка робочого місця

• контроль положення плечей і лопаток (без округлення і «проваленої» грудної клітки);
• правильне розміщення монітора, клавіатури та миші;
• використання підтримки попереку та зміна положення тіла протягом дня.

Збалансована осанка знижує навантаження на плечовий пояс і шийний відділ.

Уникання тривалого навантаження та переохолодження

• уникати різких ривкових рухів і тривалого утримання рук у піднятому положенні;
• поступове збільшення навантаження під час тренувань;
• захист плеча від переохолодження, особливо після фізичних навантажень.

Раціональна активність допомагає знизити ризик мікротравм.

Контроль хронічних захворювань

• регулярний контроль глюкози у пацієнтів із цукровим діабетом;
• корекція гормональних порушень, включно з гіпотиреозом;
• лікування шийного остеохондрозу та постуральних дисфункцій.

Стабілізація супутніх станів покращує трофіку тканин та зменшує ризик хронічного запалення.