Плечолопатковий періатрит називають також «синдром замороженого плеча». Це хронічне захворювання, при якому відбувається дегенерація тканин, що оточують плечовий суглоб без залучення до процесу безпосередньо суглобових поверхонь кісток. Серед поширених причин патології відзначають вікові зміни, а також запальні захворювання та травми.
Залежно від причини захворювання розрізняють первинний та вторинний плечолопатковий періартрит. У першому випадку патологія виникає самостійно, як правило, вражаючи людей віком понад 40 років. Вторинна форма розвивається після перенесених травм плеча чи операцій у ньому, і навіть як наслідок інших захворювань (остеохондроз хребта, артрит плечового суглоба тощо.).
Розрізняють також гострий та хронічний плечолопатковий періартрит. Гострий відрізняється швидкою появою характерних симптомів, вираженим болем. При хронічному процесі пацієнт не одразу помічає зміни в обсязі рухів та дискомфорт у ділянці плеча.
Головні ознаки плечолопаткового періатриту – це біль та обмеження рухів у плечовому суглобі. У гострій фазі захворювання болючі відчуття виникають при спробах підняти пряму руку вище рівня голови або відвести її в бік. При значному запаленні людина відчуває дискомфорт різного ступеня і у спокої, зокрема у нічний час.
Плече виглядає припухлим, виявляється локальне підвищення температури. Нерідко біль поширюється на сусідні області: по ходу руки, шию, спину або навіть голову.
З часом болючі відчуття стають менше, але на тлі хронічного запалення тканини навколо плеча ущільнюються, сковуючи рухи. Без лікування захворювання може спричинити анкілозу – втрати рухової функції суглоба.
Діагностика плечолопаткового періартриту починається з огляду ортопеда. На основі скарг пацієнта, історії розвитку захворювання та безпосереднього огляду ураженої області ставиться ймовірний діагноз, який потім підтверджується або спростовується за допомогою об'єктивних обстежень:
За потреби призначаються консультації фахівців суміжних спеціальностей – невролога, вертебролога тощо.
У більшості пацієнтів плечолопатковий періартрит протікає хвилеподібно. Періоди загострення із сильними болями чергуються з ремісіями, але згодом патологія прогресує, дедалі більше обмежуючи рухливість суглоба. Чим раніше буде розпочато лікування, тим краще, оскільки на початкових етапах можна обійтися консервативними методиками.
Залежно від тяжкості проявів та масштабу втручання пацієнт відпускається додому в день операції або наступного дня. При виписці рекомендується:
Весь комплекс реабілітації займає близько шести місяців.
Вибір методу лікування плечо-лопаткового періартриту залежить від причини виникнення патології, вираженості симптомів та результатів діагностики. При легкому перебігу захворювання призначається консервативна терапія, що включає лікарські засоби, фізіотерапію, масаж, ЛФК, голкорефлексотерапію та інші методики.
Тяжкі форми захворювання лікуються хірургічним шляхом. Сучасним та ефективним способом усунення патологічного процесу є лікувальна артроскопія. У процесі лікар робить невеликі проколи в області плеча, через які внутрішньо вводяться спеціальні хірургічні інструменти та відеокамера. Під контролем оптики хірург усуває всі проблемні утворення, повертаючи рухливість суглоба.