Лікування плечолопаткового періартриту

Записатись на прийом

Що таке плечолопатковий періартрит

Плечолопатковий періартрит це захворювання, при якому виникає запалення та дегенеративні зміни м’яких тканин навколо плечового суглоба: сухожиль, зв'язок, капсули, навколосуглобових сумок та м’язів ротаторної манжети.

Важливо: сам суглоб і хрящ всередині нього при цьому зазвичай не уражені, тому періартрит відрізняється від артриту.

Патологія розвивається поступово, починається з дискомфорту й обмеження рухів, а без лікування може перейти у фіброзні зміни та тяжке обмеження мобільності плеча, так зване «заморожене плече» (адгезивний капсуліт).

Це одна з найпоширеніших причин болю в плечі у дорослих, особливо у людей після 40 років, у пацієнтів з порушенням кровообігу, шийним остеохондрозом, цукровим діабетом і після травм плеча.

Причини та фактори ризику

Плечолопатковий періартрит є багатофакторним захворюванням, яке розвивається внаслідок поєднання механічних навантажень, порушення кровопостачання та біохімічних змін у тканинах плечового поясу. Часто процес починається поступово, з епізодичного дискомфорту, який посилюється при рухах та фізичній активності. Своєчасне виявлення факторів ризику допомагає попередити хронізацію та розвиток «замороженого плеча».

Травми та перевантаження плеча

  • Мікротравми сухожиль та м'язів ротаторної манжети.
  • Розтягнення або часткові розриви внаслідок ривкових рухів.
  • Регулярні повторювані рухи руками над головою (спорт, робота).
  • Різке збільшення навантаження на плечовий суглоб без підготовки.

Травматизація частіше зустрічається у спортсменів, людей фізичної праці та пацієнтів після операцій на плечі.

Порушення кровопостачання та мікроциркуляції

Недостатній кровотік у ділянці плечового суглоба веде до:

  • гіпоксії тканин;
  • накопичення запальних метаболітів;
  • зниження регенераційних можливостей.

Це створює умови для хронічного запалення й дегенеративних змін.

Остеохондроз шийного відділу хребта

Шийний остеохондроз може впливати на іннервацію та м’язовий тонус плечового поясу, спричиняючи:

  • рефлекторний м’язовий спазм;
  • порушення трофіки м’яких тканин;
  • іррадіацію болю в плече.

Зміни у шийному відділі хребта часто супроводжують періартрит і можуть ускладнювати лікування.

Ендокринні та метаболічні порушення (цукровий діабет, гіпотиреоз)

Гормональні та обмінні зміни погіршують регенерацію тканин і сприяють запаленню:

  • цукровий діабет підвищує ризик фіброзних змін капсули;
  • порушення функції щитоподібної залози впливає на обмінні процеси у м’язах та сухожиллях.

У таких пацієнтів періартрит часто має більш тривалий і складний перебіг.

Тривале фіксоване положення руки

Ситуації, що призводять до розвитку застійних і дегенеративних процесів:

  • тривале носіння ортезу після травм та операцій;
  • тривала іммобілізація або сон на одному боці;
  • робота, пов’язана з тривалим утриманням руки в одній позі (комп’ютер, водіння).

Фіксація провокує м’язову слабкість, спазм і порушення кровотоку, що запускає запальний каскад.

Діагностика опорно-рухового апарату

Записатись на консультацію
arrow

Симптоми

Плечолопатковий періартрит проявляється поступово прогресуючим болем та обмеженням рухів у плечі. Симптоми зазвичай наростають поетапно: від дискомфорту при навантаженні до вираженої скутості та різкого болю навіть у спокої. На ранніх стадіях скарги можуть бути мінімальними, що часто призводить до пізнього звернення за медичною допомогою.

Біль у плечі, що посилюється при русі

  • біль локалізується у передній та зовнішній частині плеча;
  • посилюється при підйомі руки, обертанні або відведенні;
  • може з’являтися при перенесенні предметів, обпиранні на руку.

На старті біль епізодичний, але з часом стає постійним.

Скутість та обмеження амплітуди рухів

  • утруднення відведення руки убік, підйому над головою;
  • складність виконання простих побутових рухів (одягання, зачісування);
  • відчуття «дерев'яності» або затримки руху.

Часто пацієнт не може підняти руку вище рівня плеча.

Біль уночі або при спробі підняти руку

  • характерний симптом: нічний біль;
  • посилення при лежанні на ураженому боці;
  • порушення сну, вимушена зміна положення тіла.

Нічний біль пов’язаний зі спазмом м’язів та застійними процесами.

Іррадіація болю в шию, лопатку, руку

Біль може поширюватися:

  • у шию та надпліччя;
  • в лопатку;
  • вниз по руці, інколи до ліктя.

Такий характер болю часто плутають з шийною радикулопатією, тому важливе клінічне розмежування.

Коли не чекати планового прийому: якщо біль у лівому плечі чи лопатці з’явився раптово разом із болем або тиском у грудях, задишкою, холодним потом, телефонуйте 103: це може бути серцевий напад. Терміново звертайтеся і тоді, коли після падіння рука зовсім не піднімається чи плече деформоване, або суглоб гарячий, червоний і підвищилася температура.

Поступовий розвиток симптомів

  • симптоми наростають протягом тижнів або місяців;
  • спочатку: легкий дискомфорт після навантаження;
  • згодом постійний біль, обмеження рухів і слабкість м’язів.

Без лікування можливий перехід у стадію «замороженого плеча» з різким зниженням функції кінцівки.

Стадії перебігу

Плечолопатковий періартрит зазвичай має поступовий розвиток і проходить кілька клінічних фаз. Розуміння стадій допомагає правильно оцінити стан пацієнта, вибрати оптимальну тактику лікування та прогнозувати відновлення. При відсутності своєчасної терапії процес може прогресувати до тривалого обмеження рухів і «замороженого плеча».

Початкова фаза: помірний біль при русі

  • Легкий або помірний біль при активних рухах рукою.
  • Неприємні відчуття після фізичного навантаження або тривалої роботи руками.
  • Обмеження рухів мінімальне, частіше відзначається дискомфорт при відведенні та піднятті руки.

Це оптимальний момент для початку лікування, коли прогноз максимально сприятливий.

Гостра фаза: різкий біль, сильні обмеження рухів

  • Інтенсивний біль, який посилюється при будь-якій спробі підняти руку.
  • Суттєве зниження амплітуди рухів: важко підняти руку вище рівня плеча.
  • Часто виникає нічний біль, що порушує сон.
  • Іноді спостерігається набряк та м’язовий спазм у ділянці плеча.

Пацієнт уникає рухів, що може посилювати скутість суглоба.

Хронічна форма: постійний дискомфорт і скутість

  • Тривалий, ниючий біль, особливо вранці та після навантаження.
  • Стійке обмеження амплітуди рухів.
  • Відчуття скутості або "застиглого" плеча.
  • Порушення побутової активності: складно зачісуватися, одягатися, дотягуватися до задньої кишені.

Без активного лікування стан може зберігатися роками.

«Заморожене плече»: різке зниження рухливості

(Адгезивний капсуліт: окремий стан, який може розвинутися при тривалому болю й обмеженні рухів у плечі)

  • Вкрай обмежені рухи у плечовому суглобі в усіх напрямках.
  • Біль може зменшуватися, але скутість зберігається.
  • Пацієнт практично не може підняти руку, завести за спину чи відвести вбік.
  • М’язова атрофія та компенсаторні рухи тулубом.

Ця стадія потребує тривалої реабілітації, іноді також ін’єкційного або хірургічного втручання (маніпуляція під наркозом, артроліз).

Центр ортопедії і травматології

card-icon
Ортопеди
експерти
Досвід проведення
SVF-терапії
card-icon
Повний цикл лікування
Від інʼєкції
до реабілітації
card-icon
Індивідуальні програми реабілітації
Швидке та безпечне відновлення
card-icon
Зручне
розташування
Медичні центри у Львові та Стрию
Записатись на консультацію
arrow

Діагностика

Діагностика плечолопаткового періартриту базується на клінічному огляді та інструментальних методах, які допомагають визначити ступінь ураження м’яких тканин, виключити інші патології плечового суглоба та сформувати оптимальний план лікування. Важливо відрізняти періартрит від тендиніту, розривів манжети, артрозу та неврологічних синдромів.

Огляд ортопеда та функціональні тести

Лікар оцінює:

  • локалізацію болю та його інтенсивність;
  • об’єм активних та пасивних рухів;
  • м’язову силу плечового поясу;
  • наявність нічного болю та функціональних обмежень.

Застосовуються специфічні клінічні тести, зокрема:

  • тест на відведення та зовнішню ротацію;
  • painful arc test (болючий дуговий тест);
  • тест на опір зовнішній ротації;
  • Hawkins–Kennedy, Neer тест на імпінджмент.

Огляд допомагає чітко локалізувати джерело болю та оцінити ступінь обмеження рухів.

УЗД плечового суглоба

Ультразвукове дослідження дозволяє:

  • оцінити стан сухожиль ротаторної манжети;
  • виявити запалення та потовщення сухожиль або капсули;
  • візуалізувати субакроміальну бурсу та ознаки бурситу;
  • контролювати ефективність лікування та проведення ін'єкцій.

Перевага УЗД: доступність, неінвазивність і можливість динамічної оцінки.

МРТ для оцінки сухожиль та капсули

Показано у випадках:

  • підозри на частковий або повний розрив сухожиль манжети;
  • вираженої скутості та тривалих симптомів;
  • необхідності оцінки капсули при підозрі на адгезивний капсуліт.

МРТ дає найточнішу інформацію про структури м’яких тканин та ступінь їх ураження.

Рентген для виключення артрозу та кальцифікації

Рентгенографія потрібна не для підтвердження періартриту, а для виключення інших патологій:

  • артрозу плечового суглоба;
  • кальцинозу сухожиль (кальцифікуючий тендиніт);
  • артропатій та посттравматичних змін.

Це базовий етап діагностики для виключення кісткової патології.

Диференційна діагностика із защемленням нервів, артрозом, бурситом

Оцінюється:

  • шийний відділ хребта для виключення радикулопатії;
  • субакроміальний імпінджмент;
  • бурсит плеча;
  • нейропатії плечового сплетення.

Комплексна діагностика дозволяє точно визначити джерело болю і виключити стани, що потребують іншої тактики лікування.

Схожі біль і обмеження рухів можуть бути наслідком розриву ротаторної манжети плеча, тому під час обстеження лікар перевіряє силу м’язів манжети й за потреби призначає УЗД або МРТ.

Лікування

Лікування плечолопаткового періартриту має бути комплексним і спрямованим на зменшення запалення, зняття болю, відновлення рухливості плечового суглоба та запобігання прогресуванню до «замороженого плеча». Терапія підбирається індивідуально залежно від стадії процесу, інтенсивності симптомів, супутніх патологій і реакції пацієнта на попередні методи.

Медикаментозна терапія (НПЗЗ, міорелаксанти)

Фармакотерапія спрямована на зменшення болю та запалення.

  • НПЗЗ (нестероїдні протизапальні препарати): базова терапія на початковому етапі;
  • Міорелаксанти при вираженому м’язовому спазмі;
  • Анальгетики при інтенсивному болю;
  • Протинабрякова терапія за необхідності.

Медикаменти застосовують обмежений час, поєднуючи з активною фізичною реабілітацією.

Фізіотерапія

Допомагає зменшити запалення, покращити кровообіг і прискорити відновлення:

  • ударно-хвильова терапія (за показаннями);
  • ультразвукова терапія;
  • лазеротерапія;
  • магнітотерапія;
  • електростимуляція м’язів;
  • теплові процедури (у підгострий період).

Фізіотерапія є допоміжним компонентом і найбільш ефективна у поєднанні з ЛФК.

Лікувальна фізкультура та кінезіотерапія

Основа лікування: без регулярних вправ рухливість відновлюється значно гірше.

Основні цілі:

  • відновлення обсягу рухів у плечі;
  • зміцнення м’язів ротаторної манжети та лопатки;
  • покращення стабільності суглоба;
  • профілактика контрактур.

Амплітуду збільшують поступово, від ізометричних вправ до активних і силових. Програма підбирається фізичним терапевтом.

Ін’єкційне лікування

Застосовується при вираженому больовому синдромі або неефективності базової терапії:

  • ін’єкції глюкокортикостероїдів у субакроміальну сумку;
  • PRP-терапія (плазмотерапія) за показаннями, доказова база обмежена;
  • ін’єкції гіалуронової кислоти (за показаннями).

Ключове значення має правильна анатомічна техніка введення, переважно під контролем УЗД.

Мануальна терапія та масаж

  • м’які техніки для зменшення м’язового спазму;
  • мобілізації лопатки та грудного відділу хребта;
  • масаж м’язів плечового поясу і шиї;
  • фасціальні техніки.

Застосовуються обережно та тільки у фахівця, щоб не погіршити процес.

Малоінвазивні методи при запущених випадках (гідродиляція капсули, артроскопія)

У разі стійких контрактур, значної скутості або відсутності прогресу від консервативного лікування:

  • Гідродиляція капсули: введення рідини у суглоб для розтягнення капсули;
  • Артроскопічний реліз капсули: хірургічне вивільнення тканин при «замороженому плечі»;
  • маніпуляція під анестезією (вибірково і з обережністю).

Ці методи часто допомагають покращити рухливість у складних випадках.

Відновлення та реабілітація

Реабілітація при плечолопатковому періартриті: ключовий компонент лікування. Правильно підібрана програма допомагає зняти біль, повернути повний обсяг рухів і відновити силу м’язів плечового поясу. Насамперед важливо відновити функцію руки у повсякденному житті, попередити рецидиви та уникнути переходу процесу в «заморожене плече».

Програма вправ для плеча та лопатки

Реабілітація проводиться поетапно:

  1. Ізометричні вправи: легке напруження м’язів без руху суглоба, з метою розслаблення та активізації м’язів.
  2. Пасивні та пасивно-активні рухи: маятникові рухи, розтягнення капсули, легка мобілізація суглоба.
  3. Активні вправи з опором: робота з еластичними стрічками, тренування ротаторної манжети.
  4. Функціональні вправи: вправи для лопатки, комплексна стабілізація верхнього плечового поясу.

Заняття проводяться під наглядом фізичного терапевта, з поступовим збільшенням навантаження.

Поліпшення рухливості та зміцнення м’язів

Основні компоненти відновлення:

  • відновлення зовнішньої та внутрішньої ротації;
  • збільшення відведення та згинання плеча;
  • активізація м’язів лопатки: трапецієподібного, ромбовидного, переднього зубчастого;
  • зміцнення ротаторної манжети.

Регулярність і контроль техніки: критичні для досягнення результату.

Контроль постави та корекція навантажень

Важливий елемент терапії:

  • корекція положення лопатки;
  • навчання правильній роботі м’язів спини та грудної клітки;
  • уникнення різких рухів і тривалої фіксації руки;
  • модифікація побутових і робочих навантажень.

Особливу увагу приділяють профілактиці повторних мікротравм і перенавантажень.

Орієнтовні терміни відновлення

Тривалість реабілітації залежить від стадії процесу та індивідуальних факторів:

  • початкові покращення через 2–4 тижні;
  • стабільне зменшення болю і відновлення рухів: 6–12 тижнів;
  • повне відновлення функції: 3–6 місяців;
  • при «замороженому плечі» від 6–12 місяців до 1–2 років і довше.

Регулярність виконання вправ та дотримання рекомендацій: визначальні для успіху.

Можливі ускладнення

Без своєчасної діагностики та комплексного лікування плечолопатковий періартрит може переходити у хронічну форму, суттєво впливаючи на якість життя. Обмеження рухів, постійний біль і дискомфорт при звичних діях призводять до втрати працездатності й потреби тривалого лікування. Важливо розпочати терапію на ранніх стадіях, щоб уникнути структурних змін у тканинах плечового поясу.

Хронічний больовий синдром

  • Тривалий ниючий біль у плечі та надпліччі.
  • Посилення симптомів після навантаження чи вночі.
  • Виникнення супутньої м’язової напруги та тригерних точок.

Хронічний біль знижує активність пацієнта, провокує м’язову слабкість та погіршує загальний функціональний стан.

Формування адгезивного капсуліту (заморожене плече)

Найбільш серйозне ускладнення:

  • фіброз та потовщення суглобової капсули;
  • різке та стійке обмеження амплітуди рухів;
  • біль, який може зменшуватись, але рухливість практично не повертається без тривалої реабілітації.

У тяжких випадках потрібні ін’єкційні або хірургічні методи лікування.

Сильне обмеження функції руки

  • Складність виконання побутових дій: одягання, зачісування, робота руками над головою.
  • Зниження продуктивності та обмеження в спорті чи професійній діяльності.
  • Компенсаторні рухи тулубом, що можуть спричинити біль у шиї та спині.

Незавершені або неправильно виконані реабілітаційні програми підвищують ризик стійких функціональних порушень.

Вторинні зміни в м'язах та сухожиллях

  • атрофія м’язів ротаторної манжети й лопатки;
  • формування м’язового дисбалансу;
  • ризик вторинних тендинопатій та бурситу;
  • зниження сили та витривалості верхньої кінцівки.

Інколи пацієнти потребують тривалої відновлювальної програми для повернення повної функції.

Профілактика

Профілактика плечолопаткового періартриту спрямована на підтримання здоров'я плечового суглоба, нормального тонусу м’язів та стабільності лопатково-плечового комплексу. Головні завдання: запобігти перевантаженню, підтримувати мобільність та силу м’язів, а також контролювати фактори, які сприяють хронічному запаленню та порушенню трофіки тканин.

Активний руховий режим та регулярні вправи для плечей

  • щоденні вправи на мобільність плечового суглоба і лопатки;
  • зміцнення ротаторної манжети, м’язів спини та грудної клітки;
  • розтягнення грудних м'язів та задньої поверхні плеча;
  • регулярна ЛФК з поступовим збільшенням навантаження.

Правильна осанка та ергономіка робочого місця

  • контроль положення плечей і лопаток (без округлення і «проваленої» грудної клітки);
  • правильне розміщення монітора, клавіатури та миші;
  • використання підтримки попереку та зміна положення тіла протягом дня.

Збалансована осанка знижує навантаження на плечовий пояс і шийний відділ.

Уникання тривалого навантаження та переохолодження

  • уникати різких ривкових рухів і тривалого утримання рук у піднятому положенні;
  • поступове збільшення навантаження під час тренувань;
  • захист плеча від переохолодження, особливо після фізичних навантажень.

Раціональна активність допомагає знизити ризик мікротравм.

Контроль хронічних захворювань

  • регулярний контроль глюкози у пацієнтів із цукровим діабетом;
  • корекція гормональних порушень, включно з гіпотиреозом;
  • лікування шийного остеохондрозу та постуральних дисфункцій.

Стабілізація супутніх станів покращує трофіку тканин та зменшує ризик хронічного запалення.

Часті запитання

Чому болить плече вночі?

Нічний біль характерний для запальних змін сухожиль і сумок плеча, зокрема при плечолопатковому періартриті, коли лежання на боці збільшує тиск на уражені тканини.

Що таке «заморожене плече»?

Це стадія, коли капсула суглоба ущільнюється й рухи в плечі різко обмежуються. Відновлення часто триває місяці, а регулярна ЛФК допомагає повернути рухливість.

Чи потрібно розробляти плече при болю?

Так, але дозовано: повна нерухомість посилює скутість. Вправи краще підбирати з фізичним терапевтом, поєднуючи їх із протизапальним лікуванням.

Балясевич Сергій

Сторінка достовірна. Матеріал перевірено лікарем:

Балясевич Сергій
Дізнатись про лікаря
Симбіоз твого здоровʼя
запишись на консультацію до експерта symbiotyka
Онлайн запис
+38 098 527 38 53
Привіт! 🖐🏻
Виникли питання? Зв’яжіться з нами зручним способом