Розрив бічної зв'язки колінного суглоба

Симптоми

Клінічна картина розриву бічної зв’язки коліна зазвичай яскрава і виникає одразу після травми. Симптоми можуть варіювати залежно від тяжкості ушкодження — від помірного болю та набряку при частковому розтягненні до вираженої нестабільності при повному розриві.

Гострий біль по внутрішній або зовнішній поверхні коліна

• Різкий біль у момент травми
• Локалізація — уздовж медіальної (MCL) або латеральної (LCL) поверхні
• Посилюється при спробі встати, ходити або виконувати бокові рухи

Біль — це перший сигнал про ушкодження структур, що стабілізують суглоб.

Набряк, гематома

• Швидке формування набряку в зоні травми
• Можлива поява синців через підшкірну кровотечу
• Напруження м’яких тканин та дискомфорт при пальпації

Набряк може з’являтися протягом кількох годин після травми.

Відчуття нестабільності або «розхитаного» коліна

• Відчуття, ніби коліно «провалюється» або йде вбік
• Неможливість упевнено стояти чи ходити
• Зниження механічної підтримки суглоба під навантаженням

Це типова ознака часткового або повного розриву зв’язки.

Обмеження рухів, біль при згинанні/розгинанні

• Складність згинати та розгинати ногу
• Біль при будь-якій спробі активно рухати суглоб
• Зниження амплітуди рухів через біль і спазм м’язів

Пацієнти часто змушені ходити, злегка згинаючи ногу.

Біль при натисканні вздовж зв’язки

• Болісність при пальпації по ходу зв’язки
• Місцева чутливість на одній стороні коліна
• Іноді відчувається «провал» чи нерівність тканин при значному розриві

Цей симптом допомагає лікарю локалізувати ураження і відрізнити його від внутрішньосуглобових травм.

Лікування

Тактика лікування розриву бічної зв’язки коліна залежить від ступеня ушкодження, рівня фізичної активності пацієнта та наявності супутніх травм (меніск, ACL). Більшість ізольованих розривів MCL добре загоюються без операції за умови правильної іммобілізації та реабілітації. Повні розриви, а також ушкодження LCL частіше потребують хірургічного втручання.

Консервативне лікування (при легких і середніх розривах)

Застосовується переважно при:

• I–II ступені розриву MCL;
• відсутності значної нестабільності суглоба;
• ізольованому ушкодженні без супутніх травм.

Основні методи:

• іммобілізація ортезом або бандажем для фіксації суглоба;
• режим дозованого навантаження (часто перші тижні — без опори або з опорою на милиці);
• холод у гострий період, підняття ноги для зменшення набряку;
• нестероїдні протизапальні препарати для контролю болю та запалення;
• фізіотерапія — магнітотерапія, УЗ-терапія, лазер;
• ЛФК із ранніх термінів: ізометричні вправи, поступове зміцнення м’язів стегна і гомілки;
• поступове повернення до активності.

За правильної реабілітації загоєння відбувається протягом 4–8 тижнів.

Хірургічне лікування (при повному розриві або комбінованих травмах)

Показання до операції:

• повний розрив LCL — часто потребує хірургії через низький потенціал самостійного загоєння;
• III ступінь MCL із нестабільністю суглоба;
• комбіновані травми (розрив MCL/LCL + ACL або меніск);
• відрив зв’язки від кістки з кістковим фрагментом (avulsion);
• відсутність ефекту від консервативної терапії.

Методи хірургії:

• ушивання зв’язки (при гострій травмі);
• пластика зв’язки аутотрансплантатом чи алотрансплантатом;
• фіксація кісткових фрагментів при avulsion-травмі;
• реконструкція структур постеролатерального кута коліна (при LCL-ушкодженні).

Після операції обов’язкова програма реабілітації з обмеженням навантаження.

Можливі ускладнення

Без своєчасної та грамотної терапії розрив бічної зв’язки коліна може призвести до довготривалих наслідків, що погіршують якість життя, знижують спортивну активність і збільшують ризик повторних травм. Ускладнення також частіше трапляються при неповному або неправильно проведеному відновленні.

Хронічна нестабільність коліна

• відчуття «провалювання» або бокової нестійкості суглоба
• дискомфорт при ходьбі по нерівній поверхні, спуску сходами
• неможливість виконувати різкі повороти, стрибки

Нестабільність збільшує навантаження на інші структури коліна та сприяє подальшим ушкодженням.

Вторинний меніскопатичний синдром

• перевантаження медіального або латерального меніска через нестабільність
• біль при присіданні, ротаційних рухах, різкому старті/зупинці
• ризик розриву меніска з потребою оперативного лікування

Часто виникає, коли пацієнт повертається до активності без повного відновлення стабільності.

Посттравматичний артроз

• прискорене зношення хряща внаслідок нестабільності та зміни біомеханіки
• хронічний біль, «хрускіт», періодичні запалення
• поступове обмеження рухів і зниження витривалості

Це одне з найсерйозніших довгострокових ускладнень.

М’язова слабкість при неправильній реабілітації

• недостатній розвиток квадрицепса, підколінних м’язів і сідничної групи
• погіршення контролю колінного суглоба
• ризик повторних травм, болісних відчуттів, зниження витривалості

Нерідко трапляється, якщо пацієнт занадто рано припиняє ЛФК або виконує вправи без контролю спеціаліста.