.svg)
Розрив передньої хрестоподібної зв'язки коліна
.png)
Що таке передня хрестоподібна зв'язка (ACL)
Передня хрестоподібна зв'язка — це одна з ключових структур, що стабілізує колінний суглоб. Вона розташована всередині коліна й з'єднує стегнову та великогомілкову кістки, утворюючи «хрест» із задньою хрестоподібною зв’язкою (PCL). ACL контролює переднє зміщення великогомілкової кістки та обмежує надмірну ротацію коліна, запобігаючи «зсуву ноги вперед» і різким скручувальним рухам.
Це критична структура для спорту та повсякденної активності, особливо у людей, які виконують стрибки, швидку зміну напрямку або різкі зупинки. Саме тому розрив ACL — одна з найчастіших травм серед футболістів, баскетболістів, гірськолижників і бігунів.
Причини та механізм травми
Розрив передньої хрестоподібної зв'язки найчастіше виникає при різкому руховому навантаженні, яке перевищує еластичність та міцність зв’язки. ACL травмують як професійні спортсмени, так і активні люди без спеціальної фізичної підготовки. Близько 70% випадків — це безконтактні травми, коли розрив відбувається без прямого удару.
Різке гальмування, зміна напрямку, стрибки
- миттєва зупинка під час бігу;
- різка зміна траєкторії руху;
- приземлення після стрибка з ротацією;
- вибухові рухи у швидкісних видах спорту.
Такий механізм особливо характерний для футболістів, баскетболістів, волейболістів та легкоатлетів.
Поворот коліна при фіксованій стопі
- стопа залишається на землі, коліно «закручується» всередину або назовні;
- небезпечні ситуації — поворот на місці, старт із розворотом, ковзання.
Це класичний механізм розриву ACL без контакту, який призводить до раптової нестабільності.
Контактні травми у спорті (футбол, баскетбол, лижі)
- удар у зовнішню або внутрішню поверхню коліна;
- зіткнення з іншим гравцем;
- падіння на ногу з неправильним положенням.
Контактний механізм часто поєднується з іншими ушкодженнями зв’язок і менісків.
Комбіновані ушкодження (меніск, MCL, хрящ)
Розрив ACL нерідко супроводжує:
- пошкодження менісків;
- розрив медіальної колатеральної зв'язки (MCL);
- ураження суглобового хряща;
- «тріада О’Донахью»: ACL + MCL + медіальний меніск.
Комбіновані травми ускладнюють перебіг та потребують комплексного лікування і реабілітації.
Симптоми розриву ACL
Пошкодження передньої хрестоподібної зв’язки часто має характерну клінічну картину. Симптоми з’являються одразу після травми і можуть прогресувати протягом перших годин. Важливо вчасно розпізнати ознаки ушкодження й звернутися до ортопеда — рання діагностика дозволяє зменшити ризик ускладнень і пришвидшити відновлення.
Характерний «тріск» у момент травми
Пацієнти часто описують звук як:
- «тріск»,
- «клацання»,
- «щось луснуло в коліні».
Це типовий сигнал повного або значного розриву волокон зв’язки.
Гострий біль і швидкий набряк
- різкий інтенсивний біль у момент травми;
- швидке накопичення рідини в суглобі (гемартроз);
- набряк зростає протягом перших годин.
Біль може зменшуватися через 1–2 доби, але нестабільність зберігається.
Відчуття нестабільності або «провалювання» коліна
- коліно «не тримає» при ходьбі, повороті або сходах;
- відчуття, що суглоб «йде вперед» або «вбік»;
- страх перенести вагу на травмовану ногу.
Це найбільш характерний симптом розриву ACL.
Обмеження рухів, особливо розгинання
- ускладнене або болісне розгинання коліна;
- відчуття блокади або скутості;
- зменшення амплітуди рухів через набряк і біль.
Часто пацієнт ходить із напівзігнутою ногою.
Слабкість у нозі при спробі опертися
- нестача підтримки зі сторони м’язів через порушення стабілізації;
- відчуття «підкошування» ноги;
- зниження сили через біль та рефлекторне пригнічення м’язів (особливо квадрицепса).
Цей симптом стає більш помітним у період активності після первинної травми.
Діагностика опорно-рухового апарату
Діагностика
Діагностика розриву ACL включає комплексну оцінку стану коліна: огляд, спеціалізовані ортопедичні тести та методи візуалізації. Важливо не лише підтвердити розрив, а й визначити супутні ушкодження — менісків, хряща, MCL. Це впливає на тактику лікування і програму реабілітації.
Огляд ортопеда, клінічні тести (Lachman, Pivot-shift, Drawer test)
Під час огляду лікар:
- оцінює набряк, болючість, обсяг рухів;
- перевіряє стабільність коліна спеціальними тестами:
Lachman test — найточніший тест для виявлення нестабільності передньої хрестоподібної зв’язки;
Pivot-shift test — демонструє ротаційну нестабільність (дуже специфічний для ACL);
Anterior Drawer test — оцінює переднє зміщення гомілки (менш чутливий, ніж Lachman).
Клінічні тести дозволяють запідозрити розрив навіть у гострому періоді, але їхня точність зростає після зменшення болю й набряку.
МРТ — «золотий стандарт» підтвердження розриву
Магнітно-резонансна томографія дозволяє:
- підтвердити частковий або повний розрив ACL;
- оцінити набряк кісткового мозку (bone bruise);
- виявити супутні ушкодження: менісків, хряща, MCL/PCL;
- визначити стан капсули й навколишніх структур.
МРТ — ключове дослідження для остаточної діагностики та планування лікування.
УЗД — допоміжний метод
Ультразвукове дослідження може показати:
- набряк м’яких тканин,
- гемартроз,
- непрямі ознаки ушкодження зв’язкового апарату.
УЗД не замінює МРТ, але може бути корисним на ранніх етапах або при первинному огляді.
Рентген — виключення кісткових ушкоджень
Рентгенографія потрібна для:
- виключення переломів,
- пошуку avulsion-перелому (відривного фрагмента кістки в місці прикріплення зв’язки),
- оцінки стану кісткових структур.
Особливо важливо у молодих пацієнтів і після контактних травм.
Переваги ортопедії і травматології Symbiotyka
.svg)
експерти
SVF-терапії
.svg)
до реабілітації
.svg)
.svg)
розташування
.svg)
Лікування розриву ПХЗ
Лікування ушкодження передньої хрестоподібної зв’язки залежить від ступеня розриву, рівня активності пацієнта та супутніх ушкоджень (меніски, хрящ, MCL). Для активних пацієнтів і спортсменів золотим стандартом при повному розриві є оперативна реконструкція ACL, оскільки зв’язка практично не відновлюється самостійно.
Перша допомога (холод, фіксація, підвищене положення)
У гострий період важливо мінімізувати набряк і біль:
- прикладання холоду 10–15 хв кожні 2–3 години в перші 48 годин;
- еластична компресія або ортез для стабілізації;
- підвищене положення ноги для зменшення набряку;
- обмеження навантаження (опора на милиці за потреби);
- уникнення різких рухів і ротації.
На цьому етапі також важливі PEACE & LOVE принципи — захист, поступове навантаження, рух і позитивна психологічна установка.
Консервативне лікування
Застосовується при:
- часткових розривах ACL;
- низькому рівні фізичної активності пацієнта;
- стабільності суглоба за клінічними тестами;
- відмові від спортивних навантажень.
Методи:
- ортез або тейпування для стабілізації;
- медикаментозна терапія (знеболювальні, протизапальні);
- фізіотерапія (магніт, УЗ-терапія, лазер);
- ранні ізометричні вправи для квадрицепса;
- програмована ЛФК з поступовим збільшенням навантаження.
Важливо: консервативна терапія не гарантує повного відновлення стабільності, особливо у молодих та активних пацієнтів.
Хірургічне лікування — стандарт при повному розриві
Операція полягає не просто в «зшиванні» — ACL реконструюється із власних або донорських тканин:
- аутотрансплантат (сухожилля підколінних м’язів, квадрицепса або пателярне сухожилля);
- алотрансплантат (донорський матеріал — за показаннями).
Цілі операції:
- відновлення стійкості коліна;
- запобігання повторним підвивихам/нестабільності;
- захист менісків та хряща від перевантаження;
- повернення до спортивного рівня активності.
Сучасна реконструкція ACL виконується артроскопічно — через мінімальні розрізи.
Реабілітація після реконструкції ПХЗ
Реабілітація після реконструкції передньої хрестоподібної зв’язки — це тривалий, структурований процес, який складається з кількох фаз. Успіх операції на 80% залежить від правильного відновлення, а не лише від хірургічної техніки. Завдання реабілітації — повернути стабільність коліна, силу м’язів і контроль рухів, уникнувши повторної травми.
Етапність відновлення
Фаза 1 (0–2 тижні): контроль болю та набряку
- підняття ноги, компресія, лімфодренаж
- рання активація квадрицепса та сідничних м’язів
- відновлення повного розгинання коліна
- ходьба на милицях, ортез за показаннями
Фаза 2 (2–6 тижнів): рухливість і контроль
- збільшення амплітуди рухів
- ізометричні та легкі динамічні вправи
- робота зі стабілізацією таза і коліна
- поступовий перехід до ходи без опори
Фаза 3 (6–12 тижнів): сила та стабільність
- тренування квадрицепса, підколінних м’язів, сідниць
- вправи в закритому кінематичному ланцюзі (присідання, step-up)
- початок функціональних рухів
Фаза 4 (3–6 місяців): функціональний тренінг
- пліометрія (стрибки, приземлення)
- зміна напрямку, ривки
- силові тренування з прогресивним навантаженням
Фаза 5 (6–12 місяців): повернення до спорту
- спортивно-специфічні вправи
- тестування сили, стабільності, координації
- психологічна готовність до повернення
Тренування балансу та пропріоцепції
Після ACL страждає здатність коліна «відчувати» положення в просторі. Тому критично важливо:
- стояння на одній нозі → нестабільні поверхні → BOSU
- вправи на координацію і швидкість реакції
- контроль положення коліна над стопою
- рухові патерни для правильного приземлення
Це зменшує ризик повторного розриву.
Повернення до бігу, стрибків і спорту
Поступова схема:
- Біг по прямій — орієнтовно з 3-го місяця
- Пліометрія, зміна напрямку — 4–6 місяць
- Контактні ігрові види спорту — після 8–12 місяців
Перед поверненням в активний спорт обов’язково проводяться тести:
- симетрія сили ≥ 90%
- стабільність і контроль приземлення
- відсутність болю/набряку
- психологічна готовність
Орієнтовні строки: 6–12 місяців до повноцінної активності
- побутова активність — 6–12 тижнів
- біг — 3–4 місяці
- ігрові навантаження — 6–9 місяців
- професійний спорт — 9–12+ місяців
Швидкість відновлення залежить від:
- віку і фізичної форми пацієнта
- якості хірургії
- дисципліни у реабілітації
- наявності супутніх ушкоджень (меніск, MCL)
Консультація професора
Анатолій Іванович
- Досвід понад 20 років у тотальному та ревізійному ендопротезуванні.
- Одним із перших в Україні почав займатись ендопротезуванням суглобів.
- Стажування в ортопедичних центрах США та Європи.
- Автор 200+ наукових праць.
- Член Української асоціації ортопедів-травматологів.
Можливі ускладнення
Навіть при правильному лікуванні та сучасній хірургічній техніці після розриву ACL можуть виникати ускладнення. Вони пов’язані як із характером травми, так і з перебігом реабілітації та фізичним навантаженням у перші місяці після відновлення. Вчасна діагностика, контрольні огляди та дисциплінована реабілітація значно знижують ці ризики.
Хронічна нестабільність коліна
- продовження відчуття «підкошування» ноги;
- складність виконувати різкі рухи, біг, стрибки;
- підвищений ризик повторних травм;
- вторинне ушкодження менісків і хряща через мікропідвивихи.
Часто виникає при недолікованому або неправильно відреабілітованому розриві.
Рецидив розриву
- повторне ушкодження зв’язки — як власної, так і трансплантата;
- ризик особливо високий при передчасному поверненні до спорту;
- частіше у молодих пацієнтів та професійних атлетів.
Надійна стабілізація, коректна техніка рухів і контроль тренувань — ключ до профілактики.
Артрофіброз (скутість суглоба)
- обмеження амплітуди рухів, особливо розгинання;
- утворення надмірної рубцевої тканини;
- біль і відчуття «блока» у суглобі.
Частіше при тривалому набряку, неправильному режимі ранньої реабілітації або недостатній розробці коліна.
Посттравматичний артроз
- поступове руйнування хряща після травми;
- хронічний біль, хруст, обмеження рухів;
- ризик підвищується при нестабільності та супутніх ушкодженнях меніска.
Рання стабілізація та контроль навантаження суттєво знижують ймовірність артрозу.
М’язова слабкість при неправильній реабілітації
- слабкість квадрицепса, підколінних м’язів і сідниць;
- порушення біомеханіки ходи та бігу;
- зниження спортивної витривалості;
- фактор ризику повторної травми.
Тому індивідуальна програма ЛФК та регулярне тренування — обов’язкові.
Профілактика травм ПХЗ
Профілактика розривів передньої хрестоподібної зв’язки ґрунтується на зміцненні колінного суглоба, розвитку нейром’язового контролю та правильній техніці рухів. Регулярна підготовка допомагає істотно знизити ризик травм — особливо в спортсменів і людей, що займаються динамічними видами фізичної активності.
Зміцнення м’язів-стабілізаторів коліна
Ключові м’язові групи, які беруть участь у стабілізації коліна:
- квадрицепс;
- підколінні м’язи;
- сідничні м’язи;
- литкові м’язи;
- м’язи кора.
Силові вправи з поступовим навантаженням формують правильний контроль під час швидких рухів, стрибків і поворотів.
Вправи на координацію та баланс
Розвиток пропріоцепції — здатності суглоба «відчувати» положення в просторі:
- баланс на одній нозі;
- нестабільні поверхні (BOSU, платформи);
- реакційні вправи та багатопланові рухи.
Це критично для зниження ризику мікротравм і повторних розривів.
Правильна техніка стрибків і приземлення
Навчання спортсмена:
- м’якому приземленню з напівзігнутими колінами;
- контролю осі коліна над стопою (без «завалювання» всередину);
- коректним стрибкам і змінам напрямку.
Програми FIFA 11+, PEP, FIFA Knee Control довели свою ефективність у профілактиці травм ACL.
Тренування гнучкості та мобільності
Підтримка оптимальної рухливості:
- розтяжка задньої поверхні стегна і квадрицепса;
- мобільність тазостегнових і гомілковостопних суглобів;
- профілактика м’язових дисбалансів.
Гнучкі суглоби й м’язи краще адаптуються до динамічних навантажень.
Розминка перед навантаженнями, поступова прогресія
- повноцінна функціональна розминка перед тренуванням;
- плавне збільшення інтенсивності та об’єму вправ;
- уникання різких повернень до спорту після перерв.
Регулярність і поступовість — головні принципи безпечних тренувань.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
