Реактивний артрит

Основні симптоми

Реактивний артрит зазвичай розвивається раптово — через кілька тижнів після перенесеної інфекції. Починається з ураження одного або кількох суглобів, а також може супроводжуватись позасуглобовими проявами, що відрізняє його від інших форм артриту.

Біль і набряк у суглобах

Найхарактерніший симптом — асиметричний артрит, що вражає переважно великі суглоби нижніх кінцівок.

Часто запалення зачіпає:

• коліна;
• гомілковостопні суглоби;
• міжфалангові суглоби пальців ніг;
• ахіллове сухожилля та п’яткову ділянку (ентезит).

Симптоми включають:

• біль, що посилюється при русі;
• почервоніння шкіри над суглобом;
• місцеве підвищення температури;
• обмеження рухливості;
• ранкова скутість.

У деяких випадках виникає «сосископодібна» деформація пальців — набряк всього пальця через одночасне запалення суглобів і сухожиль.

Позасуглобові прояви — шкіра, очі, сечовидільна система

Реактивний артрит — це не лише про суглоби. Захворювання може супроводжуватись іншими симптомами, зокрема:

Очі:

• кон’юнктивіт (почервоніння, печіння, сльозотеча);
• увеїт (запалення внутрішніх структур ока — потребує термінового лікування).

Сечовидільна система:

• дискомфорт або біль при сечовипусканні;
• часті позиви;
• уретрит.

Шкіра та слизові:

• безболісні ерозії в ротовій порожнині;
• висипання на долонях, підошвах, геніталіях (кератодермія).

Ці позасуглобові прояви можуть з’являтися разом із артритом або передувати йому.

Ознаки, які можуть вказувати на попередню інфекцію

Пацієнт не завжди пов’язує суглобовий біль із нещодавньою інфекцією. Однак слід звернути увагу на такі попередні симптоми:

• перенесений епізод діареї або шлункових розладів;
• виділення з сечостатевих шляхів, дискомфорт при сечовипусканні;
• кон’юнктивіт або почервоніння очей;
• загальна слабкість, незначне підвищення температури.

Наявність таких ознак у найближчі 1–4 тижні до появи болю в суглобах є типовим для реактивного артриту.

Реабілітація та спостереження

Після гострої фази реактивного артриту важливо відновити повноцінну рухливість, запобігти рецидивам і підтримувати загальний стан здоров’я. Реабілітація повинна бути індивідуальною та поступовою — з урахуванням локалізації ураження, віку та активності пацієнта.

Вправи для відновлення рухливості

Після стихання запалення рекомендується поступове повернення до фізичної активності. Ціль — відновлення функції суглобів і профілактика контрактур.

Основні принципи:

• починати з м’яких розтягувальних вправ;
• виконувати вправи щодня, уникати перевантаження;
• акцент на групи м’язів, що підтримують уражені суглоби;
• контролювати біль: заняття не повинні його провокувати.

Рекомендовано:

• ізометричні вправи в гострий період;
• динамічні вправи у фазі відновлення;
• заняття в басейні — м’яке навантаження без тиску на суглоби.

Фізіотерапія та ЛФК

Фізіотерапія та лікувальна фізкультура (ЛФК) — важливі елементи програми відновлення.

Можуть призначатись:

• магнітотерапія — зменшення болю й набряку;
• ультразвук або електрофорез — покращення кровообігу;
• теплові процедури — у підгострий період.

ЛФК проводиться під контролем фізичного терапевта та включає:

• вправи на гнучкість і стабілізацію;
• навчання правильним руховим навичкам;
• індивідуальний план прогресивного навантаження.

Регулярна фізіотерапія прискорює одужання та знижує ризик хронізації артриту.

Тривалий моніторинг стану здоров’я

Навіть після зникнення симптомів пацієнт має залишатися під спостереженням ревматолога — реактивний артрит може мати рецидиви або перейти в хронічну форму.

Рекомендовано:

• планові огляди кожні 3–6 місяців;
• контроль лабораторних показників (ШОЕ, С-реактивний білок);
• моніторинг появи нових симптомів (болю, скутості, висипань, проблем із зором чи сечовиділенням).

Особливої уваги потребують пацієнти з геном HLA-B27, оскільки в них підвищений ризик розвитку хронічного артриту або анкілозивного спондиліту. Своєчасне виявлення змін дозволяє скорегувати терапію та запобігти ускладненням.

Профілактика загострень

Після одужання від реактивного артриту важливо запобігти повторному розвитку симптомів. Основна стратегія — контроль інфекцій, підтримка імунітету та регулярне спостереження за станом суглобів. Комплексна профілактика дозволяє зменшити ризик рецидиву та уникнути ускладнень.

Лікування та профілактика інфекцій

Оскільки реактивний артрит пов'язаний з перенесеними бактеріальними інфекціями, профілактика загострень передбачає:

• своєчасне лікування урогенітальних інфекцій (особливо Chlamydia trachomatis);
• дотримання правил особистої гігієни;
• використання бар'єрних методів контрацепції;
• уникнення споживання неякісних продуктів, особливо в умовах підвищеного ризику кишкових інфекцій;
• регулярне обстеження при частих інфекціях або симптомах, що повторюються.

За підозри на хронічну інфекцію важливо пройти повноцінне обстеження й курс антибіотикотерапії.

Зміцнення імунітету

Стабільна робота імунної системи знижує ризик надмірної запальної реакції.

Для підтримки імунного здоров’я рекомендовано:

• повноцінне харчування, багате на вітаміни С, D, групи B, мікроелементи (цинк, селен);
• регулярна помірна фізична активність;
• достатній сон (не менше 7 годин на добу);
• уникнення хронічного стресу;
• відмова від куріння та зловживання алкоголем;
• сезонне загартовування та, за потреби, профілактичний прийом імуностимулювальних засобів за призначенням лікаря.

Контроль стану суглобів

Після завершення гострої фази пацієнтам рекомендовано спостереження в ревматолога не рідше ніж 1 раз на 6 місяців — навіть у разі повного зникнення симптомів.

Важливо:

• фіксувати будь-які нові або повторні симптоми (скутість, біль, набряк);
• своєчасно проходити лабораторні обстеження (ШОЕ, С-реактивний білок);
• підтримувати рухливість суглобів за допомогою щоденних вправ;
• уникати надмірного навантаження, особливо в періоди підвищеної втоми або інфекційних захворювань.

Раннє виявлення змін дає змогу вчасно скорегувати лікування та попередити розвиток хронічної форми артриту.