дата оновлення: 24/10/2022
Головна › Ортопедія і травматологія > Захворювання опорно-рухового апарату
Розсікаючий остеохондрит (хвороба Кеніга)
Загальна інформація
Розсікаючий остеохондрит - це захворювання, при якому відбувається омертвіння, а потім відділення фрагмента суглобового хряща від кістки та його усунення у внутрішню порожнину суглоба. Хрящ, що відшарувався, може залишатися частково прикріпленим до основи або відокремитися від нього повністю, утворюючи вільно лежаче в порожнині внутрішньосуглобове тіло. Найчастіше хвороба Кеніга вражає коліно, але може розвинутись і в інших суглобах. В основі патологічного процесу лежить некроз, що розвивається через порушене кровопостачання після травматичного або тривалого компресійного впливу. Позбавлений харчування ділянку мертвіє і відривається, вільно переміщаючись усередині порожнини, потрапляючи під час руху між суглобовими поверхнями, блокуючи їх та викликаючи сильний біль. У занедбаних випадках дефект хряща не відновлюється і може призвести до інвалідності.
Класифікація розсікаючого остеохондриту
Захворювання класифікується за чотирма стадіями розвитку.
1 стадія - хрящ у місці порушення його харчування починає розм'якшуватися, але цілісність його ще не порушена. На рентгенівському знімку виявляється ділянка некрозу овальної форми, яка відокремлена від здорової кістки вузькою світлою смужкою.
2 стадія - частина хряща частково відокремлена від кістки, смуга просвітлення на рентгенограмі стає значно ширшою.
3 стадія — більшість ураженого фрагмента відділена і може викликати блокування суглоба під час руху.
4 стадія - фрагмент повністю відірваний і може переміщатися всередині суглоба, викликаючи його блокади та тяжку симптоматику.
Симптоми хвороби Кеніга
Больові відчуття. На початку відчувається дискомфорт та невизначені болі, що не мають чіткої локалізації. Потім больовий синдром стає поміркованим, посилюється при навантаженнях на суглоб. При високій фізичній активності може з'явитися набряклість та нерізка болючість при натисканні. З розвитком патології біль стає інтенсивним.
"Заїдання" під час руху, блокування суглоба. На 4 стадії розвитку хвороби блокади стають рідкісними.
Характерне похрустування (з'являється на 3 стадії).
Можливий розвиток синовіту - запальних явищ у синовіальній сумці з накопиченням ексудату і набряком суглоба, що супроводжує їх.
Діагностика розсікаючого остеохондриту
Обстеження пацієнта виявляє локальну болючість при пальпації, яка стає інтенсивною при фрагменті, що вже відокремився, і може мігрувати в залежності від його розташування. Якщо хвороба Кеніга вражає колінний суглоб, діагностувати її допомагає тест Вільсона – посилення больових відчуттів при одночасному натисканні на ділянку виростка стегнової кістки та розгинанні зігнутої гомілки. Також ортопед перевіряє амплітуду рухів кінцівки та виявляє можливі ознаки синовіту суглобової порожнини.
Хворому призначається рентгенографія, яка є досить інформативною для даного захворювання, однак, при малій області некрозу зміни на знімку можуть бути ще неочевидними. За індивідуальними показаннями може знадобитися МРТ або діагностична артроскопія.
Хірургічне лікування розсікаючого остеохондриту
Для пацієнтів віком від 18 років терапевтичне лікування має малу ефективність, захворювання лікується хірургічним шляхом. Оперативна методика залежить від стадії патології. Якщо хворобу вдалося "захопити" на самому початку, втручання спрямоване на поліпшення кровопостачання порушеного процесом омертвіння, але ділянки, що ще не відшарувалася, хрящової тканини. І тому використовується локальне розверлювання (drilling).
При частковому відділенні хряща ортопед вирішує питання про його можливу фіксацію за допомогою спеціальних гвинтів, пластинок і спиць. Якщо це не є можливим або доцільним, а також у разі повного відриву виконується артроскопічне або відкрите видалення фрагмента з подальшою установкою на місце дефекту синтетичного або біологічного трансплантата (кісткова пластика).
Ефективність виконаної операції багато в чому залежить від ступеня пошкодження інших суглобових елементів шматком хряща, що відокремився, але в будь-якому випадку підвищує якість життя хворого.