Розриви та пошкодження м'язів

Види

Ушкодження м'язів можуть бути травматичними (виникають при різкому збільшенні навантаження на м'яз) або патологічними (утворюються на тлі порушень структури м'яза при стандартному навантаженні).

За ступенем пошкодження розриви можуть бути повними або частковими. Залежно від того, як давно трапилася травма, вона може бути свіжою, несвіжою та застарілою.

Спираючись на локалізацію дефекту, виділяють розриви наступних типів:

розрив черевця м'яза;

• розрив зони переходу до сухожилля;

• ушкодження сухожилля;

• периостальний розрив (відрив у місці фіксації до окістя);

• кортикальний розрив (відрив разом із фрагментами окістя).

З урахуванням розмірів дефекту розриви м'язів можуть бути малими, середніми, великими та великими.

Симптоми

Як правило, травми супроводжує різкий біль у ділянці розташування м'яза. При повному розриві одночасно з болем може виникати характерне клацання. Спроби привести м'яз у рух також болючі, а при серйозному пошкодженні безрезультатні. При невеликих дефектах функції м'яза можуть частково або повністю зберігатися, проте напруга м'яза болюча, відзначається її слабкість. Відрив супроводжується скороченням зв'язки та її зміщенням у бік прикріпленого кінця. При цьому утворюється валик, який визначається візуально та пальпаторно. При розривах в області черевця наявність дефекту та його розміри можна визначити навпомацки.

Через масивне кровопостачання, травми більшості м'язів супроводжуються утворенням гематоми. Область крововиливу стає припухлою. Крім загальних симптомів м'язової травми, присутні і специфічні, наприклад відсутність можливості здійснити певний рух, за який відповідає травмований м'яз.

Причини

Структура м'яза може бути пошкоджена в результаті зовнішнього впливу (удару тупим або колючим-ріжучим предметом). Найпоширенішою причиною подібних травм є спорт.

М'язи можуть бути травмовані на тлі надмірного навантаження, виконання незвичних рухів, активного тренування м'язів без попередньої підготовки (без розминки). Деякі розриви з'являються на тлі різкого скорочення м'язів.

До пошкоджень скелетної мускулатури привертає ряд станів, у яких змінюється структура зв'язок чи властивості м'язових і сухожильних волокон. До таких відносять:

• літній вік та старість;

• дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату;

• патології сполучної тканини;

• порушення роботи ендокринної системи

На тлі спричиняє захворювання м'яз може бути пошкоджений при мінімальному навантаженні, наприклад, у процесі виконання звичної дії або навіть при незначному зусиллі.

Діагностика

Ушкодження м'язового апарату діагностують у процесі огляду та збору анамнезу. За сумнівної клінічної картини призначають інструментальні діагностичні процедури. Висока інформативність має УЗД м'яких тканин в області пошкодження. У спірних ситуаціях проводять магнітно-резонансну томографію. Для виключення переломів кісток показана скринінгова рентгенографія.

Методи лікування

Тактику лікування визначають за наслідками обстеження. При часткових розривах призначають комплексне консервативне лікування. Повні розриви усувають хірургічним шляхом. Великі травматичні дефекти закривають за допомогою пластичного матеріалу.

Консервативна терапія

Лікування розривів м'язів без операції передбачає іммобілізацію місця травми у положенні, у якому кінці дефекту розташовуються максимально близько. Для цього накладають гіпсову пов'язку або лонгету. Після формування рубця призначають фізіотерапевтичні процедури та лікувальну гімнастику, спрямовані на відновлення функцій ушкодженого м'яза.

Хірургічне лікування

Повні розриви м'язів усувають шляхом зшивання кінців. Для формування рубця правильної форми та збереження функцій зв'язки може знадобитися висічення розволокнених ділянок. Після операції проводять іммобілізацію травмованої ділянки, а після загоєння тканин призначають фізіотерапевтичні процедури та спеціально розроблений комплекс лікувальної фізкультури. Середня тривалість лікування становить 6-8 тижнів.