.svg)
Перелом вертлюжної западини
.png)
Що таке перелом вертлюжної западини
Перелом вертлюжної западини — це травматичне ушкодження кісткової структури тазу, яка формує частину кульшового суглоба. Вертлюжна западина утворює глибоку чашу для головки стегнової кістки і є важливим елементом стабільності та функції тазостегнового суглоба.
Такі переломи зазвичай виникають внаслідок високої енергетики травм — падіння з висоти, автомобільної аварії або сильного удару в область тазу. Вони можуть супроводжуватися ушкодженнями стегнової кістки, суглобових структур та м’яких тканин.
Причини та фактори ризику
Перелом вертлюжної западини зазвичай виникає через поєднання травматичних факторів та зниження міцності кісткової тканини. Розуміння причин і факторів ризику дозволяє своєчасно проводити профілактику та підвищувати безпеку при фізичній активності.
Високоенергетичні травми (ДТП, падіння з висоти)
- сильний прямий удар у область тазу;
- падіння з висоти або зі сходів;
- автомобільні аварії та спортивні травми високої енергії;
- призводять до серйозного пошкодження вертлюжної западини та супутніх структур.
Остеопороз і зниження міцності кістки
- зниження щільності кісткової тканини у літніх людей;
- підвищений ризик переломів навіть при незначних падіннях або ударах;
- фактор, що особливо актуальний у пацієнтів після 60 років.
Спортивні травми та побутові падіння у літніх
- сильне навантаження або неправильна техніка рухів під час спорту;
- спіткання або падіння на тверду поверхню у побуті;
- підвищують ризик виникнення нестабільних переломів вертлюжної западини.
Супутні травми таза та стегна
- переломи інших кісток тазу або стегнової кістки;
- пошкодження м’яких тканин та судин;
- ускладнюють лікування та реабілітацію, підвищують ризик хронічних ускладнень.
Симптоми
Перелом вертлюжної западини супроводжується вираженими клінічними ознаками, які вимагають негайного обстеження та медичної допомоги. Симптоми часто поєднують біль, порушення функції та зовнішні зміни кінцівки.
Різкий біль у ділянці тазу та стегна
- інтенсивний, колючий або ниючий біль у зоні перелому;
- посилюється при спробі руху або опори на уражену ногу;
- часто поширюється на сідницю та пахову ділянку.
Неможливість опори на кінцівку
- у пацієнта виникає неможливість або значний дискомфорт при стоянні;
- знижена здатність ходити або повністю відсутня опора на уражену ногу;
- показник значної нестабільності тазостегнового суглоба.
Деформація або порушення положення кінцівки
- неприродне положення ноги при переломі (коротша або зовнішньо/внутрішньо повернута);
- асиметрія тазу та кінцівок;
- візуальні ознаки порушення анатомії ураженого суглоба.
Гематома, набряк, обмеження рухів у тазостегновому суглобі
- поява синців або гематом у ділянці таза та стегна;
- набряклість тканин через крововилив;
- обмеження активних і пасивних рухів через біль та нестабільність.
Ознаки супутнього вивиху стегна
- підозра на зміщення головки стегнової кістки із вертлюжної западини;
- може супроводжуватися додатковим болем та деформацією кінцівки;
- потребує термінової діагностики та репозиції для запобігання ускладненням.
Діагностика опорно-рухового апарату
Діагностика
Діагностика перелому вертлюжної западини передбачає комплексний підхід для оцінки тяжкості ушкодження, стану кісток, хрящів, м’яких тканин та судин. Своєчасне і точне обстеження визначає тактику лікування та прогноз функції тазостегнового суглоба.
Огляд ортопеда-травматолога, оцінка нейроваскулярного статусу
- первинна оцінка стану пацієнта та локалізації болю;
- перевірка чутливості, рухливості та кровообігу у кінцівці;
- визначення наявності супутніх ушкоджень судин і нервів.
Рентген тазу у стандартних проєкціях
- первинний метод візуалізації кісток тазу та вертлюжної западини;
- дозволяє виявити перелом, його тип та лінії;
- використовується для планування подальшої діагностики та лікування.
Комп’ютерна томографія (КТ) для оцінки конфігурації перелому
- точне визначення типу перелому та об’єму зміщення кісткових фрагментів;
- 3D-реконструкція для планування хірургічного втручання;
- оцінка залучення суглобової поверхні та стабільності тазостегнового суглоба.
МРТ — при підозрі на ушкодження хряща або судин
- деталізована оцінка стану суглобового хряща та м’яких тканин;
- виявлення крововиливів, ушкодження м’язів та зв’язок;
- допомагає у плануванні консервативного або хірургічного лікування.
УЗД/КТ для оцінки внутрішніх ушкоджень при політравмі
- виявлення пошкоджень внутрішніх органів у випадку травм високої енергетики;
- оцінка стану судин, сечовидільної та репродуктивної системи;
- важливе при комплексних травмах для безпечного планування лікування перелому.
Переваги ортопедії і травматології Symbiotyka
.svg)
експерти
SVF-терапії
.svg)
до реабілітації
.svg)
.svg)
розташування
.svg)
Методи лікування
Консервативне лікування
Консервативні методи застосовуються при незначних зміщеннях кісткових фрагментів або стабільних переломах вертлюжної западини. Мета лікування — зменшення болю, запобігання зміщенню фрагментів та відновлення функції тазостегнового суглоба.
Фіксація та іммобілізація
- використання ортезів, пов’язок або спеціальних шин для стабілізації тазу;
- обмеження рухів у суглобі до загоєння кістки;
- контроль ваги на уражену кінцівку через милиці або ходунки.
Медикаментозна терапія
- знеболювальні та протизапальні препарати для зменшення болю та набряку;
- препарати для покращення кровопостачання та відновлення тканин;
- застосовуються під контролем лікаря для запобігання побічним ефектам.
Реабілітаційні заходи
- фізіотерапія для відновлення рухливості суглоба після іммобілізації;
- вправи на зміцнення м’язів тазового пояса та стегна;
- поступове збільшення навантаження на кінцівку після дозволу лікаря.
Хірургічне лікування
Хірургічне втручання показане при зміщених, нестабільних або складних переломах вертлюжної западини.
Відкрита або малоінвазивна репозиція
- відновлення анатомічного положення кісткових фрагментів;
- фіксація металевими пластинами, гвинтами або спицями;
- зменшення ризику розвитку вторинного артрозу.
Артроскопічні техніки
- застосовуються при ушкодженнях суглобового хряща;
- мінімально травматичне видалення уламків або ушкоджених тканин;
- скорочення післяопераційного періоду та прискорення реабілітації.
Вибір методики залежно від типу перелому
- стабільні, незначно зміщені переломи — консервативне лікування;
- нестабільні, зміщені або багатофрагментарні — хірургічне втручання;
- супутні травми таза, стегна або м’яких тканин визначають комплексний підхід.
Відновлення та реабілітація
Реабілітація після перелому вертлюжної западини є критично важливою для відновлення функції тазостегнового суглоба, відновлення ходи та запобігання ускладнень. Програма підбирається індивідуально залежно від типу перелому та обраного методу лікування.
Терміни навантаження та пересування з милицями
- обмежене навантаження на уражену кінцівку протягом перших тижнів;
- поступове дозволене пересування з милицями або ходунками;
- контроль ваги на ногу під керівництвом лікаря для запобігання зміщенню фрагментів.
Фізіотерапія та ЛФК з ранніх термінів
- легкі вправи на розробку тазостегнового суглоба та тазового пояса;
- стимуляція кровообігу та профілактика контрактур;
- поступове збільшення навантаження для відновлення функції кінцівки.
Вправи для збереження тонусу та рухів
- ізометричні вправи для м’язів стегна, сідниць та тазу;
- вправи на розтяжку та зміцнення м’язів стопи;
- запобігання атрофії м’язів при тривалому обмеженні рухливості.
Контроль рентген/КТ, моніторинг консолідації
- регулярні рентгенівські або КТ-контроль для оцінки зрощення кістки;
- визначення готовності суглоба до повного навантаження;
- корекція програми реабілітації залежно від динаміки консолідації.
Консультація професора
Анатолій Іванович
- Досвід понад 20 років у тотальному та ревізійному ендопротезуванні.
- Одним із перших в Україні почав займатись ендопротезуванням суглобів.
- Стажування в ортопедичних центрах США та Європи.
- Автор 200+ наукових праць.
- Член Української асоціації ортопедів-травматологів.
Можливі ускладнення
Перелом вертлюжної западини — це серйозна травма, яка може мати тривалі наслідки для функції тазостегнового суглоба та кінцівки. Навіть при адекватному лікуванні існує ризик розвитку ускладнень, тому важливо знати потенційні проблеми для своєчасного спостереження та профілактики.
Посттравматичний артроз тазостегнового суглоба
Після перелому нерідко розвиваються дегенеративні зміни у суглобі через порушення анатомічної цілісності та нерівномірне навантаження. Це може призвести до хронічного болю та обмеження рухів.
- розвиток дегенеративних змін у суглобі через порушення анатомії та нерівномірне навантаження;
- біль та скутість у суглобі при русі;
- потребує довготривалого контролю та, за потреби, хірургічного втручання.
Авакулярний некроз головки стегнової кістки
Порушення кровопостачання головки стегнової кістки може стати серйозним ускладненням після травми, що веде до некрозу тканини та втрати форми суглоба.
- порушення кровопостачання головки стегнової кістки;
- некроз тканин та поступова втрата форми суглоба;
- можливість розвитку важкої нестабільності та необхідність ендопротезування.
Нерівномірне зрощення та деформації
Неправильне зрощення кісткових фрагментів може призвести до порушення форми вертлюжної западини та зниження стабільності суглоба.
- зміщення кісткових фрагментів під час консолідації;
- порушення нормальної форми вертлюжної западини;
- зниження стабільності та функції тазостегнового суглоба.
Пошкодження нервів, судин, тромбози
Травматичне або післяопераційне ураження нервових волокон та судин є серйозним ускладненням, що потребує особливої уваги.
- травматичне або післяопераційне ураження нервових волокон та судин;
- ризик порушення чутливості та кровопостачання кінцівки;
- підвищення ризику венозних тромбозів при тривалій іммобілізації.
Обмеження рухів, хронічний біль
Хронічний біль та обмеження амплітуди рухів можуть зберігатися навіть після загоєння кістки через рубцеві зміни та атрофію м’язів.
- тривале обмеження амплітуди рухів через рубцеві зміни та атрофію м’язів;
- постійний або періодичний біль у тазостегновому суглобі;
- необхідність комплексної реабілітації та фізіотерапії для відновлення функції.
Профілактика
Профілактика переломів вертлюжної западини спрямована на зменшення ризику травм, підтримку міцності кісток та безпечну активність пацієнтів. Особливо важлива у літніх людей та при підвищеному ризику падінь.
Профілактика падінь у літніх пацієнтів
- підтримка балансу та координації через спеціальні вправи;
- уникання слизьких поверхонь та небезпечних ділянок у побуті;
- використання опори, поручнів і ходунків при потребі.
Контроль остеопорозу та міцності кісток
- регулярна оцінка щільності кісткової тканини;
- прийом кальцію та вітаміну D за рекомендацією лікаря;
- лікування остеопорозу та інших метаболічних порушень кісток.
Використання засобів безпеки (спорт, авто)
- носіння захисного обладнання під час активного спорту;
- використання пасків безпеки та подушок безпеки у автомобілі;
- дотримання правил безпеки під час фізичної активності та роботи.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
