.svg)
Перелом ключиці
.png)
Що таке перелом ключиці
Перелом ключиці — це порушення цілісності ключичної кістки, яка з’єднує груднину з лопаткою та забезпечує стабільність плечового поясу. Це одна з найпоширеніших травм у ортопедії й часто виникає внаслідок падіння на плече, витягнуту руку або прямого удару в зону ключиці.
Ключиця виконує важливі анатомічні та біомеханічні функції: підтримує правильне положення плечового суглоба, бере участь у передачі навантаження від верхньої кінцівки до осьового скелету та захищає підключичну судинно-нервову структуру. Тому перелом цієї кістки не лише спричиняє біль і порушує рух руки, але й може супроводжуватися ускладненнями.
Травма часто зустрічається у молодих активних людей, спортсменів та дітей через особливості механізмів падіння й розвиток скелету в дитячому віці.
Причини та фактори ризику
Перелом ключиці виникає тоді, коли механічне навантаження перевищує міцність кісткової тканини. Найчастіше це травма прямого або непрямого характеру, пов’язана з падінням, ударом чи значним ротаційним навантаженням. Ключиця розташована поверхнево і не має масивної м’язової чи жирової подушки, тому навіть порівняно незначний механічний вплив може спричинити її ушкодження.
Додатково ризик переломів зростає при системних порушеннях мінерального обміну, вікових змінах кісткової тканини, а також у пацієнтів, що ведуть активний спосіб життя або займаються екстремальними видами спорту.
Падіння на плече або витягнуту руку
Найпоширеніший механізм травми — падіння на бічну поверхню плеча або на кисть руки, коли удар передається вздовж довжини плечової кістки на ключицю. Цей тип травми характерний для:
- лижників і сноубордистів;
- велосипедистів;
- контактних видів спорту;
- побутових травм у зимовий період.
Передача сили по плечовому поясу створює момент згину ключиці, що призводить до її перелому.
Спортивні травми та ДТП
Високоенергетичні ушкодження — зіткнення, падіння з висоти, удар під час командних і єдиноборських видів спорту, а також дорожньо-транспортні пригоди — часто викликають складні переломи:
- багатоуламкові ушкодження;
- зміщення фрагментів;
- травми із супутнім пошкодженням м’яких тканин.
Такі травми потребують ретельної діагностики та часто хірургічного лікування для правильного відновлення функції плечового поясу.
Побутові падіння — особливо у дітей та літніх
У дітей ключиця має більший хрящовий компонент і еластичність, тому переломи зустрічаються часто, але зазвичай мають сприятливий прогноз і добру здатність до відновлення.
У літніх пацієнтів побутові падіння можуть призвести до переломів через:
- знижену координацію;
- порушення рівноваги;
- вікове зменшення щільності кісток.
У цій групі важливо своєчасно діагностувати травму, оскільки симптоми можуть бути менш вираженими, а ризик ускладнень — вищим.
Остеопороз, зниження міцності кісток
Системне зниження щільності кісткової тканини підвищує ймовірність переломів навіть при мінімальних травмах. До факторів, що сприяють розвитку остеопорозу, належать:
- похилий вік;
- дефіцит кальцію та вітаміну D;
- гормональні порушення;
- малорухливий спосіб життя;
- тривалий прийом кортикостероїдів.
Такі пацієнти потребують комплексного підходу: лікування перелому та корекції стану кісткової тканини для запобігання повторним травмам.
Симптоми
Клінічні прояви перелому ключиці зазвичай виникають одразу після травми й мають характерні ознаки, які допомагають запідозрити ушкодження ще до проведення рентгенологічного дослідження. Інтенсивність симптомів залежить від типу перелому, наявності зміщення фрагментів та супутніх м’якотканинних ушкоджень.
У більшості випадків пацієнт утримує руку в притиснутому до тулуба положенні, намагаючись мінімізувати рух через виражений біль. Часто відзначається обмеження рухливості у плечовому суглобі та дискомфорт при найменшій спробі змінити позицію.
Гострий біль у ділянці ключиці
- Раптовий, інтенсивний біль після травми.
- Посилюється при пальпації, русі плечем або спробі підняти руку.
- Іррадіює у плече, ключичну ділянку, інколи — у верхню частину грудної клітки або шию.
Больовий синдром пов’язаний з порушенням цілісності кістки, подразненням окістя та м’язів.
Видима деформація або опуклість
- Ключиця розташована поверхнево, тому зміщення кісткових уламків часто видно неозброєним оком.
- Спостерігається асиметрія плечового поясу, «сходинка» або випинання в ділянці перелому.
Деформація — один із найхарактерніших симптомів і свідчить про наявність зміщення фрагментів.
Набряк, гематома, обмеження рухів плеча
- Розвиток локального набряку й синця у перші години після травми.
- Обмеження активних рухів у плечовому суглобі через біль і порушення цілісності кісткової структури.
- Напруження м’язів плечового поясу як захисна реакція організму.
Зазвичай пацієнт не може виконувати підйом руки вище рівня плеча.
Біль при спробі підняти руку або повернути тулуб
Будь-які рухи плечем, підняття або приведення руки, повороти корпусу супроводжуються різким болем. Це пов’язано з тим, що ключиця бере участь у стабілізації плечового поясу і під час руху на неї передається навантаження.
Пацієнт часто притримує руку здоровою кінцівкою для підтримки й зменшення напруги в зоні перелому.
Можливі симптоми компресії нервів/судин
У складних або зміщених переломах можливе ураження прилеглих структур:
- оніміння, поколювання у руці;
- слабкість у кисті та пальцях;
- блідість чи похолодання кінцівки;
- зниження пульсації судин (рідко).
Такі ознаки потребують невідкладної медичної допомоги, оскільки свідчать про ризик пошкодження плечового сплетення або підключичних судин.
Діагностика опорно-рухового апарату
Діагностика
Коректна діагностика перелому ключиці необхідна для визначення типу ушкодження, ступеня зміщення уламків та вибору оптимальної тактики лікування. Важливо не лише підтвердити сам факт перелому, а й оцінити стан прилеглих тканин, судинно-нервового пучка та плечового суглоба.
Обстеження повинне бути комплексним і включати клінічний огляд, інструментальні методи візуалізації та оцінку можливих ускладнень, що впливають на план подальшої терапії.
Огляд ортопеда-травматолога
На первинному огляді лікар:
- оцінює скарги пацієнта та механізм травми;
- проводить візуальну оцінку положення плечового поясу та наявності деформації;
- виконує пальпацію області ключиці, визначає зони найбільшої болючості;
- перевіряє обсяг активних та пасивних рухів верхньої кінцівки;
- оцінює стан шкіри, наявність гематоми, можливу відкриту травму.
Клінічний огляд дозволяє запідозрити тип перелому ще до виконання рентгенографії та оцінити невідкладні ризики.
Рентген ключиці у двох проєкціях
Базовий і обов’язковий метод діагностики — рентгенографія. Виконується у двох стандартних проєкціях:
- передньо-задній;
- косий (з кутом для оптимальної візуалізації ключиці).
Дослідження дає змогу визначити:
- наявність перелому;
- локалізацію (середня третина, акроміальний або стернальний кінець);
- наявність та ступінь зміщення уламків;
- можливі багатоуламкові ушкодження.
Рентген — базовий критерій для вибору тактики лікування (консервативної чи оперативної).
КТ — при складних, зміщених переломах та інтра-суглобових ушкодженнях
Комп’ютерна томографія застосовується у випадках, коли стандартної рентгенографії недостатньо, зокрема:
- складні багатоуламкові переломи;
- значне зміщення фрагментів;
- підозра на інтра-суглобове ураження;
- необхідність передопераційного планування.
КТ дає детальну тривимірну оцінку кісткових структур і точніше визначає конфігурацію перелому.
Оцінка судинно-нервового пучка
У зв’язку з близьким розташуванням підключичних артерії, вени та плечового сплетення, важливо виключити їх ушкодження. Під час огляду лікар оцінює:
- чутливість і силу м’язів руки;
- наявність пульсації на периферичних судинах;
- колір та температуру кінцівки;
- чутливі й моторні порушення.
У сумнівних випадках можуть бути призначені додаткові методи: доплерографія, КТ-ангіографія або консультація судинного хірурга.
Переваги ортопедії і травматології Symbiotyka
.svg)
експерти
SVF-терапії
.svg)
до реабілітації
.svg)
.svg)
розташування
.svg)
Лікування
Вибір методу лікування перелому ключиці залежить від локалізації ушкодження, ступеня зміщення уламків, віку пацієнта, рівня фізичної активності та ризику ускладнень. Основні підходи включають консервативне та хірургічне лікування.
Мета терапії — забезпечити надійну стабілізацію кістки, повноцінне зрощення та відновлення функції плечового поясу без дефіциту рухів, хронічного болю чи косметичного дефекту.
Консервативне лікування
Консервативна тактика застосовується при переломах без зміщення або з мінімальним зміщенням, а також у пацієнтів з протипоказаннями до оперативного втручання.
Основні принципи лікування:
Фіксація (пов’язка Дельбе, ортез, пов’язка-вісімка)
Забезпечення стабілізації та фіксації уламків у правильному положенні. Використовують спеціальні ортези або класичну фігуроподібну пов’язку, яка утримує плечі розведеними назад, зменшуючи натяг тканин і сприяючи правильному зрощенню.
Протизапальні та знеболювальні препарати
Для зменшення больового синдрому, набряку та запалення призначають нестероїдні протизапальні засоби, міорелаксанти (за потреби) та місцеві препарати.
Контрольне рентген-спостереження
Регулярний моніторинг процесу зрощення (зазвичай через 2–3 тижні та перед зняттям іммобілізації). Дозволяє своєчасно виявити зміщення фрагментів або затримку консолідації.
Тривалість іммобілізації в середньому становить 3–6 тижнів, залежно від типу перелому та віку пацієнта.
Хірургічне лікування
Оперативне втручання показане тоді, коли існує ризик неправильного зрощення, значного зміщення уламків або функціональних обмежень у майбутньому. Мета операції — анатомічне відновлення положення кісткових фрагментів та стабільна фіксація.
Показання до операції (зміщення, багатоуламковий перелом, відкритий перелом)
До абсолютних і відносних показань належать:
• зміщення уламків більше ніж на ширину кістки;
• багатоуламкові та нестабільні переломи;
• відкриті переломи та ушкодження м’яких тканин;
• компресія судинно-нервових структур;
• висока фізична активність або спортивний спосіб життя;
• ризик формування вираженої косметичної деформації.
Остеосинтез пластиною або інтрамедулярним стрижнем
Найпоширеніші методи фіксації:
• анатомічні пластини з блокуючими гвинтами;
• інтрамедулярні (внутрішньокісткові) стрижні.
Метод вибору залежить від типу перелому, анатомічної ділянки та індивідуальних особливостей пацієнта.
Сучасні міні-інвазивні техніки
Зменшення розміру доступу, м’якотканинної травми та ризику інфекцій. Мінімально invasивні методи забезпечують:
• кращу косметику;
• швидше відновлення функції;
• нижчу частоту післяопераційних ускладнень.
Після хірургії важливими є рання реабілітація, контроль загоєння рани та дотримання рекомендацій лікаря.
Відновлення та реабілітація
Реабілітація після перелому ключиці має критичне значення для відновлення повного обсягу рухів, сили м’язів плечового поясу та повернення до звичного рівня активності. Незалежно від методу лікування — консервативного або оперативного — програму відновлення підбирають індивідуально, з урахуванням типу перелому, віку пацієнта, супутніх станів та рівня фізичного навантаження.
Мета реабілітації — сформувати стабільний, функціональний плечовий пояс без болю, контрактур і м'язової слабкості.
Терміни іммобілізації
Тривалість іммобілізації залежить від характеру травми й становить:
- 3–4 тижні — переломи без зміщення
- 4–6 тижнів — переломи зі зміщенням після консервативного лікування
- 2–4 тижні — після хірургічного лікування (залежно від стабільності фіксації)
На період іммобілізації пацієнту рекомендують:
- носити ортез або фіксаційну пов’язку
- уникати активних рухів у плечі
- виконувати вправи для кисті, ліктя та пальців руки
- підтримувати правильну поставу, щоб запобігти вторинній деформації плечового поясу
Етапність реабілітації
Відновлення здійснюється поступово з переходом між етапами після дозволу лікаря.
Пасивні рухи
Початкова фаза, спрямована на збереження мобільності суглоба та профілактику контрактур.
- маятникові вправи
- пасивне відведення та підйом руки у безпечному діапазоні
- плавні рухи без болю
Мета — відновлення рухів без навантаження на зону перелому.
Активні вправи
Вводяться після первинного зрощення кістки та зменшення болю.
- активні підйоми руки
- ізометричні вправи для м’язів
- поступове розширення амплітуди рухів
Завдання — повернення контролю над рухами та базової функції плечового суглоба.
Зміцнення м'язів плечового поясу
Фінальна стадія відновлення, яка забезпечує витривалість і стабільність плечового комплексу.
- робота з еластичними стрічками
- вправи на стабілізацію лопатки
- силові вправи з легкими вагами (за рекомендацією лікаря)
Сильна лопаткова мускулатура — ключ до правильного біомеханічного відновлення.
Фізіотерапія та масаж
Фізіотерапевтичні методи доповнюють процес реабілітації та прискорюють загоєння:
- магнітотерапія
- ультразвукова терапія
- лазеротерапія
- електростимуляція м'язів (за показами)
Масаж застосовують для нормалізації тонусу м’язів, зменшення набряку та покращення кровообігу.
Фізіотерапія призначається індивідуально, з урахуванням етапу загоєння і загального стану пацієнта.
Повернення до спорту та активностей
Терміни повернення залежать від характеру травми та рівня навантаження:
- Легка фізична активність: через 6–8 тижнів
- Тренування середньої інтенсивності: через 10–12 тижнів
- Контактні види спорту: не раніше ніж через 4–6 місяців
Перед поверненням до спорту обов’язкове:
- повне відновлення рухів
- відсутність болю
- достатня сила м’язів
- рентген-підтвердження зрощення
Консультація професора
Анатолій Іванович
- Досвід понад 20 років у тотальному та ревізійному ендопротезуванні.
- Одним із перших в Україні почав займатись ендопротезуванням суглобів.
- Стажування в ортопедичних центрах США та Європи.
- Автор 200+ наукових праць.
- Член Української асоціації ортопедів-травматологів.
Можливі ускладнення
Навіть за умови своєчасної діагностики та коректного лікування перелом ключиці може супроводжуватися ускладненнями. Їх частота залежить від типу ушкодження, наявності зміщення, вибраної тактики лікування, віку пацієнта та дотримання рекомендацій у період реабілітації.
Метою контролю на всіх етапах є запобігання неправильному зрощенню, збереження повноцінної функції плечового поясу та профілактика хронічного болю.
Неправильне зрощення кістки
При консервативному лікуванні зі значним зміщенням або нестабільністю уламків існує ризик формування неправильного положення кісткових фрагментів. Це може призвести до:
- викривлення ключиці;
- асиметрії плечового поясу;
- зниження сили та обсягу рухів руки;
- хронічного дискомфорту.
У деяких випадках така деформація потребує повторного хірургічного втручання.
Незрощення (псевдоартроз)
Незрощення — це відсутність консолідації кістки у встановлені строки (зазвичай понад 4–6 місяців). Частіше зустрічається при:
- значному зміщенні уламків;
- недостатній фіксації;
- складних багатоуламкових переломах;
- курінні та порушенні метаболізму кісткової тканини.
Псевдоартроз проявляється болем, обмеженням рухів, відчуттям «нестабільності» у зоні перелому. У більшості випадків потребує оперативної корекції та фіксації.
Хронічний біль та обмеження рухів
Хронічний біль може бути наслідком:
- затримки зрощення;
- подразнення окістя чи м’яких тканин;
- вторинної м’язової дисфункції;
- формування рубцевих змін.
Обмеження рухів частіше пов’язані з недостатньою або неправильною реабілітацією. Регулярні вправи та контроль спеціаліста допомагають уникнути розвитку контрактур.
Пошкодження нервів або судин
Рідкісне, але потенційно небезпечне ускладнення. Можливі симптоми:
- оніміння та поколювання в руці;
- зниження сили м’язів;
- блідість або холод кінцівки;
- зниження або відсутність пульсації на периферичних судинах.
Вимагає невідкладної оцінки та лікування, іноді — хірургічної допомоги.
Посттравматичні косметичні деформації
Через поверхневе розташування ключиці деформація може бути помітною, особливо при неправильному зрощенні. Це може впливати на:
- зовнішній вигляд плечового поясу;
- симетрію ключично-лопаткового комплексу;
- комфорт при носінні рюкзака або ременя.
У деяких випадках корекція косметичного дефекту виконується хірургічно.
Профілактика травм ключиці
Запобігання переломам ключиці базується на зміцненні кісткової тканини, підвищенні безпеки під час фізичної активності та зменшенні ризику падінь. Профілактичні заходи важливі як для молодих активних людей, так і для осіб похилого віку та дітей, у яких ризики травм мають різний механізм, але однакові наслідки — порушення функції плечового поясу та тривале відновлення.
Підтримка здоров’я кісткової тканини
Збереження міцності кісток є ключовим фактором профілактики переломів.
Рекомендації:
- достатнє споживання кальцію та вітаміну D з їжею або у вигляді добавок (за рекомендацією лікаря);
- регулярна фізична активність, включно з силовими вправами та ходьбою;
- контроль гормонального фону, особливо у жінок після менопаузи;
- уникання шкідливих звичок, зокрема куріння та надмірного вживання алкоголю;
- своєчасне лікування остеопорозу та метаболічних порушень.
Підтримка кісткової тканини — це довгострокова стратегія з високим профілактичним ефектом.
Захист плечового поясу при спорті
Особи, які займаються контактними та екстремальними видами спорту, повинні застосовувати додаткові заходи безпеки:
- використання захисних налокітників, жилетів, шоломів та спорядження з амортизуючими вставками;
- вправи для розвитку сили та стабілізації м’язів плечового пояса і лопатки;
- техніка падіння та безпечної амортизації;
- регулярне тренування координації та балансу.
Правильна спортивна підготовка не лише знижує ризик перелому, а й прискорює відновлення у разі травми.
Профілактика падінь у літніх та дітей
Для літніх пацієнтів основний ризик — знижена рівновага та остеопороз. Для дітей — висока активність, ігрові травми та падіння при заняттях спортом.
Рекомендації:
- створення безпечного середовища вдома (нековзкі поверхні, поручні, хороше освітлення);
- корекція порушень зору та вестибулярних розладів;
- взуття з протиковзною підошвою;
- навчання дітей правилам безпечної гри й використання захисного спорядження;
- регулярне укріплення м’язів та тренування координації.
Комплексний підхід дозволяє суттєво знизити частоту побутових і спортивних травм.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
