.svg)
Перелом ноги
.png)
Що таке перелом ноги
Перелом ноги — це порушення цілісності однієї або кількох кісток нижньої кінцівки, до яких належать стегнова кістка, кістки гомілки (великогомілкова й малогомілкова), кістки стопи та плесна. Таке ушкодження виникає внаслідок дії надмірної механічної сили — прямого удару, падіння з висоти, дорожньо-транспортної пригоди, спортивної або побутової травми.
Нижня кінцівка забезпечує опорну функцію, участь у ходьбі, бігу та підтримці рівноваги. Тому перелом ноги не лише викликає інтенсивний біль та тимчасове порушення рухів, а й потребує правильної іммобілізації, діагностики та лікування, щоб уникнути тривалої втрати функції, деформацій, порушення біомеханіки ходи та хронічного болю.
Анатомічні особливості та види переломів
Переломи ноги можуть бути:
- діафізарні — у середній частині кістки;
- епіфізарні / суглобові — з залученням суглобових поверхонь;
- відкриті — зі шкіряним дефектом і ризиком інфекції;
- закриті — без порушення цілісності шкіри;
- зі зміщенням або без зміщення уламків;
- багатоуламкові (оскольчасті) — характерні для високоенергетичних травм.
За механізмом травми переломи поділяють на:
- прямі (удар, тиск);
- непрямі (скручування, надмірний вигин, торсія);
- комбіновані.
Кожен тип перелому потребує своєї тактики лікування — від іммобілізації до оперативної фіксації.
Причини переломів ноги
Переломи ноги можуть бути наслідком як високоенергетичної травми, так і відносно незначного механічного впливу — особливо у пацієнтів зі зниженою щільністю кісткової тканини. Механізм ушкодження впливає на характер перелому: від простих поперечних ушкоджень до складних багатоуламкових чи внутрішньосуглобових травм.
Основні причини переломів включають падіння, дорожньо-транспортні інциденти, спортивні перевантаження та вікові зміни кісток.
Падіння та побутові травми
Побутові травми — одна з найчастіших причин переломів нижніх кінцівок, особливо серед людей похилого віку та при сезонній ожеледиці.
Механізми включають:
- падіння на рівній поверхні;
- невдале приземлення після стрибка;
- ковзання на льоду чи мокрих поверхнях;
- раптовий удар чи скручування стопи/гомілки.
Залежно від напрямку сили може ушкоджуватися стопа, гомілка або стегно.
Дорожньо-транспортні пригоди
ДТП часто призводять до тяжких, комбінованих та багатоуламкових переломів, які нерідко супроводжуються:
- відкритими травмами;
- ушкодженням судинно-нервового пучка;
- ушкодженням м’язів і сухожиль;
- значною крововтратою (особливо при переломі стегна).
Частина таких травм потребує невідкладного хірургічного втручання й інтенсивної терапії.
Спортивні травми та високі навантаження
Активні люди та спортсмени підвищено схильні до переломів через:
- різкі зміни напрямку руху;
- удари та зіткнення;
- надмірні осьові та ротаційні навантаження;
- стрибки і приземлення з висоти.
Типові локалізації: гомілка, стопа, шийка стегна (особливо у бігунів — «стресові переломи»).
Падіння у літніх — ризик остеопорозу
З віком кісткова тканина втрачає щільність, що значно підвищує ризик переломів навіть при мінімальній травмі. Це стосується особливо:
- шийки стегнової кістки;
- проксимального відділу стегна;
- кісток гомілки.
Фактори ризику:
- остеопороз та остеопенія;
- порушення рівноваги та зору;
- слабкість м’язів та координації;
- супутні захворювання (артроз, паркінсонізм тощо).
Падіння у цій групі потребують обов’язкової медичної оцінки через високий ризик ускладнень і розвитку стійкої втрати самостійності.
Симптоми
Клінічні ознаки перелому ноги, як правило, виникають одразу після травми і залежать від локалізації та тяжкості ушкодження. Найчастіше пацієнт не може опоруватися на кінцівку, відчуває різкий біль та помічає виражені зміни зовнішнього вигляду ноги. При деяких переломах симптоми можуть бути менш очевидними, тому важливо не ігнорувати навіть легкий дискомфорт після травми, особливо якщо є набряк чи утруднення рухів.
Гострий біль і неможливість опори на ногу
- Різкий, виражений біль у момент травми.
- Посилення болю при спробі наступити на ногу або здійснити будь-який рух.
- У важких випадках — неможливість підвестися або стояти.
Нездатність виконувати опорну функцію — одна з найхарактерніших ознак перелому.
Набряк, гематома, деформація кінцівки
- Швидке збільшення об’єму тканин навколо зони ушкодження.
- Гематома або синюшність у ділянці травми.
- Видима деформація ноги — зміна форми, укорочення, патологічне положення сегмента.
Ці симптоми вказують на значне ушкодження та можуть супроводжувати зміщення уламків.
Хрускіт або клацання в момент травми
Пацієнти часто описують характерний звук або відчуття:
- «клацання»;
- хрускоту;
- відчуття «ламаючоїсь кістки».
Іноді можливий больовий шок при виникненні перелому.
Порушення рухів у суглобі
В залежності від локалізації перелому:
- різке обмеження рухів у колінному, гомілковостопному або кульшовому суглобі;
- неможливість згинати чи випрямляти ногу;
- виражений біль при будь-якій спробі руху.
Іммобілізація суглоба — природна захисна реакція організму.
Оніміння, похолодання кінцівки (ознаки ураження нервів/судин)
Ці симптоми свідчать про можливе ураження або компресію судинно-нервового пучка:
- оніміння, втрата чутливості;
- поколювання або «повзання мурашок»;
- блідість або синюшність шкіри;
- зниження температури кінцівки;
- відсутність або ослаблення пульсації на периферичних артеріях.
Такі стани вимагають невідкладної медичної допомоги, адже загрожують ішемією та порушенням життєздатності тканин.
Діагностика опорно-рухового апарату
Діагностика
Діагностика переломів ноги спрямована на визначення локалізації, характеру та тяжкості ушкодження, а також на виключення супутніх травм судин, нервів і м’яких тканин. Правильна діагностика дозволяє обрати оптимальну тактику лікування та запобігти ускладненням, включно з неправильним зрощенням, контрактурами чи ішемічними порушеннями.
Огляд ортопеда-травматолога
Лікар оцінює:
- механізм травми та анамнез події;
- наявність болю та його локалізацію;
- стан шкіри, набряк, гематоми, деформацію кінцівки;
- здатність пацієнта здійснювати рухи та опору;
- неврологічний статус (чутливість, рухи, рефлекси);
- ознаки можливого пошкодження судин (пульсація, колір, температура кінцівки).
Клінічний огляд дозволяє запідозрити тип перелому ще до інструментальної діагностики.
Рентген у кількох проєкціях
Основний і перший інструментальний метод діагностики:
- проводиться у двох або більше проєкціях (залежно від сегмента);
- оцінює наявність перелому, його характер, зміщення уламків;
- дозволяє виявити суглобові ушкодження.
Рентгенографія є обов’язковою на етапі первинної оцінки.
КТ при складних переломах та перед операцією
Комп’ютерна томографія використовується у випадках:
- багатоуламкових переломів;
- внутрішньосуглобових ушкоджень;
- складної анатомії перелому;
- планування оперативного втручання.
КТ забезпечує детальну тривимірну візуалізацію кісткових структур і дозволяє хірургу спроєктувати оптимальний обсяг і метод фіксації.
МРТ — оцінка зв’язок і м’яких тканин
МРТ застосовується у ситуаціях, коли необхідно оцінити:
- стан зв’язкового апарату;
- ушкодження м’язів і сухожиль;
- стан хряща та суглобових структур;
- наявність внутрішньосуглобових гематом.
Метод особливо актуальний при травмах гомілковостопного суглоба, коліна та стопи, де важлива точна оцінка зв’язкового комплексу.
Доплер судин — при підозрі на ураження кровообігу
У разі підозри на судинні ушкодження або порушення кровотоку застосовують ультразвукову доплерографію. Її мета:
- оцінити прохідність артерій;
- перевірити швидкість і напрям кровотоку;
- виключити ішемічні ускладнення;
- підтвердити необхідність термінового хірургічного втручання у разі критичних змін.
Своєчасна оцінка кровообігу особливо важлива при переломах зі значним зміщенням або набряком, а також при відкритих ушкодженнях.
Переваги ортопедії і травматології Symbiotyka
.svg)
експерти
SVF-терапії
.svg)
до реабілітації
.svg)
.svg)
розташування
.svg)
Лікування перелому ноги
Тактика лікування залежить від локалізації перелому, ступеня зміщення уламків, наявності ускладнень, віку пацієнта та загального стану. Мета — забезпечити правильне та стабільне зрощення кістки, відновити функцію кінцівки, запобігти порушенню ходи, хронічному болю та інвалідизації.
Лікування включає етап невідкладної допомоги, консервативні методи або хірургічне втручання.
Перша допомога
Надання першої допомоги впливає на подальший прогноз та зменшує ризик ускладнень.
Іммобілізація кінцівки
Фіксація ноги у нерухомому положенні за допомогою шини, лангети, підручних матеріалів. Іммобілізують суглоби вище та нижче місця травми. Ногу не можна силоміць вирівнювати.
Знеболення
Прийом ненаркотичних анальгетиків або НПЗЗ. При вираженому болю — медична допомога і можливість введення анальгетиків внутрішньом’язово чи внутрішньовенно.
Контроль кровотечі при відкритому переломі
Обробка рани стерильним матеріалом, накладання пов’язки, за необхідності — зупинка кровотечі. Заборонено видаляти сторонні предмети з рани.
Після надання допомоги необхідне якнайшвидше транспортування до лікарні.
Консервативне лікування
Застосовується при переломах без зміщення або стабільних ушкодженнях.
Гіпс/ортез/шини
Іммобілізація із забезпеченням фізіологічного положення кінцівки. Тривалість фіксації залежить від локалізації, зазвичай 4–8 тижнів.
Медикаменти
Протизапальні засоби, анальгетики, препарати кальцію та вітаміну D (за показаннями). При великих набряках — протинабрякова терапія.
Контрольні рентгени
Рентгенологічний контроль через 7–14 днів і перед зняттям фіксації, щоб переконатися у правильному зрощенні.
Консервативний підхід можливий лише тоді, коли забезпечується стабільність уламків і мінімальний ризик деформації.
Оперативне лікування
Операція показана при складних, зміщених, нестабільних переломах, а також при відкритих ушкодженнях.
Остеосинтез: пластини, гвинти, стрижні, апарат Ілізарова
Методи фіксації включають:
• пластини та гвинти;
• інтрамедулярні стрижні;
• зовнішню фіксацію (апарат Ілізарова або інші системи).
Вибір способу залежить від характеру перелому та анатомічної ділянки.
Показання до хірургії (зміщення, нестабільний перелом, відкритий перелом)
Також показаннями є:
• ушкодження судинно-нервового пучка;
• високий ризик неправильного зрощення;
• багатоуламкові та внутрішньосуглобові переломи;
• неможливість адекватної іммобілізації консервативно.
Рання операція зменшує ризик ускладнень, прискорює реабілітацію та повернення до активності.
Відновлення та реабілітація
Реабілітація після перелому ноги є ключовим етапом лікування, оскільки нижня кінцівка забезпечує опору, ходьбу, рівновагу та загальну рухову активність. Навіть правильно зрощений перелом без належної реабілітації може призвести до хронічного болю, слабкості, кульгавості, контрактур і порушення координації.
Комплексне відновлення включає контроль навантаження, лікувальну фізкультуру, фізіотерапію та корекцію харчування.
Термін повернення до навантаження
Терміни залежать від виду перелому, методу лікування та індивідуальних особливостей:
- часткове навантаження: через 4–6 тижнів при стабільних переломах
- повне навантаження: через 8–12 тижнів
- після оперативної фіксації — рішення приймається хірургом залежно від типу імпланта та стабільності конструкції
На ранньому етапі використовують:
- милиці або ходунки;
- ортопедичні устілки або ортези (за показаннями);
- контроль ваги тіла на кінцівку.
Завдання — уникати перевантаження та забезпечити поступовий перехід до повноцінної опори.
ЛФК для відновлення сили та рухливості
Лікувальна фізкультура починається ще під час іммобілізації — зі збереженням рухливості сусідніх суглобів.
Після зняття фіксації програма включає:
- вправи на згинання/розгинання коліна, гомілковостопного суглоба, тазостегнового суглоба
- ізометричні вправи на квадрицепс, м’язи стопи і гомілки
- вправи з поступовим опором для відновлення сили
- розтяжку м’язів для профілактики контрактур
Поступовість — ключовий принцип реабілітації.
Фізіотерапія
Фізіотерапія допомагає зменшити біль, набряк і відновити обмінні процеси в тканинах:
- магнітотерапія
- лазеротерапія
- ультразвукова терапія
- електростимуляція м’язів
- теплові методики (на пізніх етапах)
Фізіотерапевтичний курс підбирається індивідуально залежно від етапу відновлення та загального стану пацієнта.
Відновлення ходи та балансу
Після тривалої іммобілізації порушуються м’язовий контроль і координація. Тому реабілітація включає:
- навчання правильному патерну ходи
- вправи на координацію та рівновагу (баланс-платформи, нестійкі поверхні)
- тренування м’язів стопи та гомілки
- поетапне збільшення тривалості та швидкості ходьби
Правильне відновлення ходи дозволяє уникнути хронічної кульгавості та перевантаження інших суглобів.
Харчування та вітаміни для зрощення кісток
Правильне харчування підтримує процес регенерації:
- достатнє споживання білка (для формування кісткової та м’язової тканини)
- кальцій (молочні продукти, листові овочі)
- вітамін D (сонячне світло, добавки за показаннями)
- магній, цинк, омега-3
- уникання алкоголю та паління — вони уповільнюють зрощення кістки
За потреби — консультація з дієтологом або ендокринологом, особливо при ознаках остеопенії чи остеопорозу.
Консультація професора
Анатолій Іванович
- Досвід понад 20 років у тотальному та ревізійному ендопротезуванні.
- Одним із перших в Україні почав займатись ендопротезуванням суглобів.
- Стажування в ортопедичних центрах США та Європи.
- Автор 200+ наукових праць.
- Член Української асоціації ортопедів-травматологів.
Можливі ускладнення
Переломи нижньої кінцівки можуть супроводжуватися низкою ускладнень, які впливають на швидкість і якість відновлення. Ризики залежать від тяжкості травми, методу лікування, віку пацієнта, супутніх захворювань та дотримання рекомендацій щодо реабілітації. Своєчасна діагностика та контроль з боку ортопеда дозволяють звести до мінімуму довготривалі наслідки.
Повільне зрощення або незрощення
Порушення консолідації зустрічається при:
- значному зміщенні уламків;
- недостатній іммобілізації;
- інфекціях;
- порушенні кровопостачання;
- метаболічних порушеннях (наприклад, остеопороз).
Ознаки: тривалий біль, нестабільність кінцівки, відсутність прогресу на рентгені. У важких випадках потрібне повторне оперативне втручання.
Неправильне зрощення кістки
Формується, якщо кісткові уламки фіксовані неправильно або зміщуються під час зрощення. Наслідки:
- деформація кінцівки й порушення осі;
- зміна довжини ноги;
- обмеження рухів у суглобах;
- порушення ходи (кульгавість);
- хронічний біль.
У ряді випадків потрібна коригуюча остеотомія.
Посттравматичний артроз суглобів
Виникає при ураженні суглобових поверхонь або неправильному їх відновленні. Супроводжується:
- хрустом і болем у суглобі;
- обмеженням амплітуди рухів;
- поступовою втратою функції.
Рання анатомічна репозиція і реабілітація знижують ризик розвитку артрозу.
Інфекційні ускладнення при відкритих переломах
При відкритих ушкодженнях існує високий ризик проникнення бактерій у глибокі тканини:
- інфекція м’яких тканин;
- остеомієліт (гнійне ураження кістки);
- тривале загоєння ран;
- необхідність повторних операцій, санації.
Профілактика: рання хірургічна обробка рани, антибіотикотерапія, асептичні умови.
Хронічний біль, м’язова слабкість
Можливі причини:
- тривала іммобілізація та атрофія м’язів;
- нервово-м’язові порушення;
- рубцеві зміни та адгезії;
- недотримання реабілітаційного протоколу.
Корекція включає ЛФК, фізіотерапію, поступове збільшення навантажень і контроль лікаря.
Профілактика переломів ноги
Профілактика переломів нижньої кінцівки спрямована на підтримання міцності кісток, розвиток м’язово-суглобової стабільності, зменшення ризику падінь та травм під час фізичної активності. Комплексний підхід допомагає зберегти мобільність, знизити ймовірність повторних переломів і підтримати якість життя, особливо у людей похилого віку та активних пацієнтів.
Безпечний спорт і фізична активність
Регулярна фізична активність зміцнює нижні кінцівки, але неправильна техніка чи надмірні навантаження можуть призвести до травми. Рекомендації:
- поступове збільшення інтенсивності тренувань;
- розминка перед заняттями та розтяжка після;
- контроль маси тіла для зниження навантаження на суглоби;
- уникання тренувань на слизьких або нерівних поверхнях;
- технічно правильне приземлення після стрибків.
Важливо дотримуватися техніки рухів та слухати сигнали організму, уникаючи перевтоми.
Зміцнення кісток та профілактика остеопорозу
Стан кісткової тканини напряму впливає на ризик переломів. Основні заходи:
- достатнє споживання кальцію та вітаміну D;
- регулярні силові навантаження та вправи з власною вагою;
- контроль гормонального фону, особливо у жінок після менопаузи;
- відмова від паління та обмеження алкоголю;
- медичні обстеження для виявлення остеопенії та остеопорозу.
Корекція метаболізму кісткової тканини — ключовий компонент тривалої профілактики.
Захист у спорті, правильне взуття
Захист опорно-рухового апарату починається з правильного екіпірування:
- використання захисних наколінників, ортезів — за потреби;
- спортивне взуття з амортизацією та фіксацією гомілковостопного суглоба;
- ортопедичні устілки при плоскостопості та нестабільності стопи;
- уникання зношеного взуття, яке погіршує баланс і збільшує ризик падіння.
Якісне взуття та підтримка біомеханіки знижують навантаження на суглоби та кістки.
Профілактика падінь у людей старшого віку
У людей похилого віку падіння є однією з основних причин переломів стегна, гомілки та стопи. Важливі профілактичні заходи:
- регулярні вправи на рівновагу та зміцнення ніг;
- перевірка зору та лікування вестибулярних порушень;
- корекція тиску та лікування хронічних захворювань, що впливають на координацію;
- безпечне середовище вдома (поручні, протиковзкі покриття, хороше освітлення);
- використання тростини чи ходунків при нестабільній ході.
Падіння — головний фактор ризику, і його контроль суттєво знижує ймовірність переломів.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
