Перелом руки

Симптоми

Перелом руки проявляється гострими місцевими та функціональними симптомами, які виникають одразу після травми. Інтенсивність проявів залежить від локалізації перелому, ступеня зміщення уламків, залучення суглоба та пошкодження м'яких тканин. При будь-яких підозрах на перелом необхідно уникати рухів кінцівкою й звернутися до лікаря.

Гострий біль у ділянці руки

• Різкий, інтенсивний біль у момент травми.
• Посилення при рухах, пальпації, спробі опертися на руку або підняти предмет.
• Біль може іррадіювати у сусідні ділянки — плече, передпліччя або кисть.

Больовий синдром — провідний симптом, який змушує пацієнта обмежувати рухи.

Обмеження рухів та неможливість користуватися рукою

• Складно або неможливо згинати, піднімати, повертати руку.
• У важких випадках — повна втрата функції через біль або механічне блокування уламками.
• Пацієнт часто підтримує руку здоровою кінцівкою.

Обмеження рухів — ключовий функціональний показник серйозного ушкодження.

Набряк, гематома, зміна форми кінцівки

• Швидке наростання набряку в зоні травми.
• Синюшність (гематома) через крововилив у тканини.
• Деформація: викривлення осі кінцівки, патологичне положення, западання або випинання в місці перелому.

У випадках зі зміщенням уламків деформація зазвичай виражена.

Характерний звук «хрусту» в момент травми

Багато пацієнтів відзначають:

• «клацання» або «хруст» у момент ушкодження;
• відчуття розриву або ламаючоїся кістки.

Цей симптом часто супроводжує переломи, але його відсутність не виключає травму.

Оніміння пальців (ознака ураження нервів)

Пошкодження або здавлення нервових структур може проявлятися:

• онімінням пальців;
• поколюванням;
• слабкістю кисті;
• зниженням чутливості.

Ці симптоми потребують особливої уваги, оскільки свідчать про можливе ураження периферичних нервів і вимагають невідкладної медичної оцінки.

Лікування

Тактика лікування переломів руки залежить від локалізації ушкодження, ступеня зміщення уламків, віку пацієнта та супутніх травм. Основні цілі — відновити анатомічну цілісність кістки, забезпечити стабільність, запобігти контрактурам і зберегти повноцінну функцію кінцівки.

Перша допомога

Невідкладні заходи значно впливають на перебіг реабілітації та ризик ускладнень.

Іммобілізація руки‍

Фіксація кінцівки підручними засобами або спеціальною шиною, рухи мінімізуються.
Руку бажано утримувати в зігнутому положенні під кутом ~90° із підтримкою косинкою.‍

Лід, знеболення‍

Прикладання холоду до зони травми протягом перших 24–48 годин для зменшення набряку.
Прийом анальгетиків або НПЗЗ. Не рекомендується самостійно вправляти кінцівку.

Консервативне лікування

Підходить при стабільних переломах або переломах без значного зміщення.

Гіпс/ортез/шина‍

Іммобілізація суглобів, що прилягають до місця перелому, щоб забезпечити правильне зрощення.
Тривалість фіксації — у середньому 3–6 тижнів, залежно від локалізації та віку пацієнта.

Контрольні рентген-обстеження‍

Виконуються через 7–10 днів після фіксації та перед її зняттям.
Дозволяють вчасно виявити зміщення або затримку зрощення.

Хірургічне лікування

Операція показана у випадках нестабільних переломів, зміщення уламків, внутрішньосуглобових ушкоджень або невдалого консервативного лікування.

Репозиція уламків‍

Анатомічне відновлення положення кісткових фрагментів для збереження функції кінцівки.

Фіксація пластинами, гвинтами, спицями або стрижнем‍

Метод вибору залежить від типу і локалізації перелому.
Забезпечується стабільна фіксація, що дозволяє ранню мобілізацію.

Малоінвазивні методики остеосинтезу‍

Черезшкірне введення металоконструкцій або мінідоступи — менша травматизація тканин, швидше відновлення.

Госпіталізація — коли необхідна

Госпіталізація показана у випадках:

• відкритих переломів;
• зміщення уламків та необхідності оперативної репозиції;
• множинних травм;
• пошкодження судинно-нервового пучка;
• необхідності інтенсивного знеболення чи спостереження.

Після стабілізації стану пацієнта переводять на амбулаторне лікування з подальшою реабілітацією.

Можливі ускладнення

Перелом ребер зазвичай має сприятливий прогноз, однак у певних випадках можливий розвиток ускладнень, пов’язаних із механікою дихання, больовим синдромом та ризиком ураження внутрішніх органів. Своєчасна діагностика, адекватне знеболення та контроль дихальної функції дозволяють мінімізувати ризики довготривалих наслідків.

Неправильне зрощення або незрощення кістки

Через постійні дихальні рухи грудини та ребер можлива:

• затримка консолідації;
• формування неправильного зрощення;
• рідко — незрощення ребра.

У таких випадках може зберігатися болючість або відчуття дискомфорту при глибокому диханні та фізичних навантаженнях. Іноді потрібне додаткове лікування.

Обмеження рухів та контрактури

Часто пацієнти уникають активних рухів через біль, що може призвести до:

• зниження рухливості грудної клітки;
• порушення нормального дихального стереотипу;
• вторинної ригідності м’язів спини і плечового поясу.

Регулярні дихальні вправи та поступове відновлення рухової активності є ключовими інструментами профілактики контрактур.

Хронічний біль

Може бути зумовлений:

• тривалим подразненням міжреберних нервів;
• рубцевими змінами тканин;
• порушенням рухливості грудної клітки;
• недостатньою реабілітацією.

Хронічний міжреберний больовий синдром іноді потребує комплексної фізіотерапії, а у складних випадках — консультації з фахівцем з болю.

Пошкодження нервів або судин

Рідкісне, але можливе ускладнення, особливо при переломах зі зміщенням уламків:

• порушення чутливості шкіри;
• ниючий або пекучий біль уздовж міжреберного простору;
• загроза гематоми чи кровотечі в плевральну порожнину.

Такі стани потребують негайного контролю, інколи — додаткової візуалізації та хірургічної допомоги.

Посттравматичний артроз

При переломах, що залучають реберно-хребцеві або реберно-грудинні суглоби, можливий розвиток посттравматичного артрозу, який проявляється:

• болем у зоні суглоба;
• хрустом при рухах грудної клітки;
• дискомфортом при глибокому вдиху або фізичній активності.

На ранніх етапах допомагають ЛФК, фізіотерапія та корекція навантажень.