.svg)
Вульвіт
Що таке вульвіт?
Вульвіт — це запальне захворювання зовнішніх жіночих статевих органів (вульви), яке може виникати в будь-якому віці, але найчастіше спостерігається у дівчаток до пубертату, жінок репродуктивного віку та жінок у постменопаузі. Запалення може бути первинним або вторинним, залежно від того, чи є вульва початковим джерелом проблеми, чи запальний процес поширився з інших органів (наприклад, з піхви або сечовивідних шляхів).
Вульвіт не є небезпечним сам по собі, але за відсутності лікування може перейти в хронічну форму або спричинити поширення інфекції. Саме тому важливо своєчасно звернутися до гінеколога при появі перших симптомів.
Вульвіт класифікують за перебігом, віковими особливостями та причинами розвитку:
За перебігом:
- Гострий вульвіт — починається раптово, із вираженим запаленням, болем, гіперемією та набряком. Часто супроводжується температурою або загальною слабкістю.
- Хронічний вульвіт — формується при несвоєчасному або неадекватному лікуванні гострої форми. Має менш виражені симптоми, але часто рецидивує і потребує тривалого лікування.
За віком:
- Дитячий вульвіт — у дівчаток молодшого віку через анатомічну незрілість та недостатню гігієну.
- Вульвіт у жінок дітородного віку — часто пов’язаний з інфекціями, алергіями або гормональними змінами.
- Атрофічний вульвіт — у жінок у період менопаузи на фоні дефіциту естрогенів. Характеризується витонченням слизової, сухістю та схильністю до подразнення.
За причиною виникнення:
- Інфекційний вульвіт — спричинений бактеріями, грибками (Candida), вірусами або паразитами.
- Алергічний вульвіт — реакція на засоби гігієни, латекс, синтетичну білизну тощо.
- Травматичний вульвіт — наслідок механічного пошкодження, натирання або частого гоління.
Основні причини розвитку
Інфекційні чинники (бактерії, гриби, віруси, паразити)
Найчастіше вульвіт виникає на фоні інфекційного ураження слизової оболонки вульви. Збудниками можуть бути:
- Бактерії: стрептококи, стафілококи, кишкова паличка, гарднерели. Часто розвивається змішана бактеріальна флора.
- Гриби роду Candida: кандидозний вульвіт супроводжується сильним свербежем, білими сироподібними виділеннями, подразненням.
- Віруси: зокрема вірус простого герпесу, який викликає бульбашкові висипання, біль і печіння.
- Паразити: рідше, але можливі випадки трихомонадного або глистного ураження (наприклад, гострики у дітей).
Інфекція може потрапити в область вульви ззовні або поширитися із сусідніх органів — піхви, уретри, кишечника. Також сприяє розвитку запалення зниження місцевого імунітету.
Неінфекційні причини (алергія, травма, гормональні порушення)
Не всі випадки вульвіту пов’язані з інфекцією. Серед неінфекційних причин:
- Алергічні реакції: на мило, гелі для душу, пральні порошки, латекс, прокладки, синтетичну білизну або презервативи.
- Механічні травми: натирання об тісний одяг, надмірна або неправильна інтимна гігієна, часте гоління, статеві контакти без достатнього зволоження.
- Гормональні зміни: особливо у період менопаузи, під час вагітності або при ендокринних порушеннях. Зниження рівня естрогенів робить слизову вразливішою.
У таких випадках лікування має бути спрямоване не лише на зняття симптомів, а й на усунення першопричини — відмова від алергену, гормональна корекція тощо.
Фактори ризику: гігієна, одяг, вік, супутні хвороби
Існують низка факторів, які самі по собі не є причинами вульвіту, але значно підвищують ризик його розвитку:
- Порушення інтимної гігієни: як недостатня, так і надмірна гігієна (часте підмивання агресивними засобами) порушує мікрофлору.
- Тісна, синтетична або неякісна білизна: створює парниковий ефект, підвищує вологість і температуру в зоні промежини.
- Вік: у дівчаток до 10 років через анатомічну незрілість і слабкий захист слизових, у жінок у менопаузі — через атрофічні зміни.
- Супутні захворювання: цукровий діабет, імунодефіцитні стани, дерматологічні захворювання зовнішніх статевих органів, вагіноз або вульвовагініт.
Розуміння причин та факторів ризику дозволяє не лише ефективно лікувати вульвіт, а й запобігати його повторенню в майбутньому.
Як проявляється вульвіт
Основні симптоми у жінок та дівчаток
Вульвіт проявляється комплексом неприємних симптомів, які суттєво знижують якість життя та можуть викликати занепокоєння. Найхарактерніші ознаки:
- Свербіж і печіння в області зовнішніх статевих органів.
- Почервоніння, набряк і підвищена чутливість слизової вульви.
- Патологічні виділення, іноді з неприємним запахом.
- Дискомфорт або біль при сечовипусканні (через подразнення уретри).
- Біль під час ходьби або сидіння, особливо у випадку вираженого запалення.
- Висипання, тріщини або ерозії слизової оболонки.
У дівчаток молодшого віку часто спостерігаються скарги на свербіж, нетипову поведінку (відмова йти в туалет), почервоніння шкіри та розчухи. Може приєднуватися підвищення температури тіла та загальна слабкість.
Відмінності у перебігу хвороби у різних вікових групах
Перебіг вульвіту залежить від віку пацієнтки, гормонального статусу та анатомічних особливостей:
- У дівчаток (0–10 років): слизова ще не захищена естрогенами, мікрофлора нестабільна, імунітет недосконалий. Вульвіт часто викликається кишковими бактеріями або глистами. Супроводжується подразненням, свербежем, розчухами, а в тяжчих випадках — утворенням злук (синехій).
- У жінок репродуктивного віку: найчастіше причиною є інфекція або алергія. Захворювання може бути ізольованим або супроводжуватись вагінітом. Симптоми більш виражені, часто є вагінальні виділення, біль при статевому акті.
- У жінок у період менопаузи: характерним є атрофічний вульвіт, пов'язаний з дефіцитом естрогенів. Слизова стає тонкою, сухою, вразливою до мікротравм. Часто супроводжується свербежем, сухістю, болем, підвищеним ризиком вторинної інфекції.
Ці відмінності важливо враховувати при діагностиці та виборі лікувальної тактики.
Коли симптоми потребують негайного звернення до лікаря
Хоч більшість форм вульвіту не становлять загрози життю, деякі симптоми вимагають термінової медичної допомоги:
- Раптовий сильний біль, який швидко наростає.
- Виражений набряк, що утруднює сидіння чи ходьбу.
- Гнійні виділення або кров’янисті домішки.
- Підвищення температури тіла, ознаки загальної інтоксикації.
- Поява пухирців, виразок, кровоточивих ерозій на вульві.
- Симптоми, що не минають або посилюються протягом кількох днів.
У дітей також важливо не зволікати з візитом до лікаря — навіть при незначних симптомах, щоб уникнути ускладнень і рецидивів у майбутньому.
Діагностика захворювання
Первинний огляд та анамнез
Діагностика вульвіту починається з візиту до гінеколога або педіатра-гінеколога (у випадку з дітьми). Під час первинного огляду лікар:
- з’ясовує скарги пацієнтки, тривалість та характер симптомів (свербіж, біль, виділення тощо);
- аналізує анамнез: вік, наявність хронічних захворювань, гігієнічні звички, використання засобів інтимної гігієни, алергії, статеве життя;
- проводить візуальний огляд зовнішніх статевих органів для оцінки стану слизової, виявлення почервоніння, набряку, висипань, тріщин чи ерозій;
- у разі необхідності — проводить пальпацію лімфатичних вузлів у паховій ділянці.
Вже на цьому етапі лікар може запідозрити вульвіт, але для точного встановлення причини запалення потрібні додаткові дослідження.
Лабораторні аналізи та мазки
Для підтвердження діагнозу та виявлення збудника проводяться:
- Мікроскопічне дослідження мазка із вульви та піхви — дозволяє оцінити наявність бактерій, грибків, паразитів, кількість лейкоцитів.
- Бактеріологічний посів — визначає точний збудник та його чутливість до антибіотиків.
- ПЛР-діагностика — виявляє специфічні інфекції, зокрема вірус герпесу, хламідії, уреаплазму тощо.
- Загальний аналіз сечі — для виключення сечостатевої інфекції, яка іноді супроводжує вульвіт.
- Аналіз крові — за потреби, при підозрі на системні або інфекційні процеси.
Ці дослідження дозволяють підібрати цілеспрямоване лікування і запобігти рецидивам.
Додаткові дослідження при хронічному перебігу
Якщо вульвіт має хронічний або рецидивний характер, лікар може призначити розширене обстеження для виявлення прихованих причин:
- Кольпоскопія — огляд піхви та вульви під збільшенням для виключення передракових станів або вірусного ураження.
- Біопсія слизової вульви (за показаннями) — у разі підозри на дерматоз, склероатрофічний лишай чи онкопроцес.
- Аналіз рівня статевих гормонів — особливо у жінок у менопаузі або при порушеннях менструального циклу.
- Консультація суміжних спеціалістів — ендокринолога, дерматолога, імунолога — при супутній патології або нетиповому перебігу захворювання.
Правильна діагностика є основою ефективного лікування. Вона дає змогу не лише усунути симптоми, а й виявити й усунути першопричину захворювання.
Сучасні методи лікування
Місцеве лікування (мазі, ванночки, свічки)
Місцева терапія є основним методом лікування вульвіту, особливо на ранніх стадіях або при неінфекційному походженні. Вона спрямована на зменшення запалення, усунення свербежу та подразнення, покращення стану слизової.
Застосовують:
- Антисептичні ванночки або обмивання: з ромашкою, фурациліном, хлоргексидином або слабким розчином марганцівки. Вони знижують мікробне навантаження і зменшують запалення.
- Протизапальні креми та мазі: містять глюкокортикоїди (короткий курс), антисептики або антибактеріальні компоненти.
- Місцеві протигрибкові засоби (при кандидозному вульвіті): клотримазол, ністатин у вигляді мазей або вагінальних супозиторіїв.
- Регенеративні засоби: мазі з декспантенолом або календула для загоєння слизової.
- Зволожуючі гелі з молочною кислотою — особливо при атрофічному вульвіті в менопаузі.
Місцеве лікування варто проводити після консультації лікаря, оскільки самостійний вибір засобів може замаскувати симптоми або погіршити перебіг хвороби.
Системна терапія (антибіотики, протигрибкові засоби)
У разі поширення запалення, тяжкого перебігу або неефективності місцевого лікування призначається системна медикаментозна терапія. Вона базується на результатах лабораторних досліджень.
Можуть використовуватись:
- Антибіотики широкого або вузького спектра дії — при бактеріальному вульвіті (наприклад, амоксицилін, метронідазол, доксициклін).
- Системні протигрибкові препарати — при кандидозі (флуконазол, ітраконазол).
- Противірусні засоби — при герпетичному ураженні (ацикловір).
- Антигістамінні препарати — у разі алергічного компонента (лоратадин, цетиризин).
- Імуномодулюючі засоби — при рецидивному або хронічному перебігу.
Системне лікування завжди має підбиратися індивідуально, з урахуванням віку, загального стану здоров’я та наявних протипоказань.
Лікування супутніх станів та корекція факторів ризику
Ефективне лікування вульвіту неможливе без усунення фонових проблем, які сприяють виникненню або рецидиву захворювання:
- Гормональна терапія: у жінок у менопаузі для лікування атрофічного вульвіту використовуються естрогеновмісні креми або свічки.
- Корекція цукрового діабету: стабілізація рівня глюкози знижує ризик грибкових і бактеріальних інфекцій.
- Лікування глистної інвазії у дітей: при ентеробіозі (гостриках) — обов’язкове протипаразитарне лікування всієї родини.
- Гігієнічна освіта: рекомендації щодо правильної інтимної гігієни, вибору білизни, засобів для догляду.
- Лікування супутнього вагініту або уретриту — якщо запалення поширюється з інших ділянок.
Також рекомендовано психоемоційна підтримка, особливо у випадку хронічного перебігу, а для дітей — делікатне ставлення без осуду, з поясненням необхідності лікування.
Комплексний підхід дозволяє не лише усунути симптоми, а й знизити ризик повторного розвитку вульвіту в майбутньому.
Реабілітація та відновлення
Відновлення мікрофлори та захисного бар’єру
Після завершення основного лікування вульвіту важливо підтримати відновлення природного середовища вульви та піхви, щоб запобігти рецидивам. Порушена мікрофлора та ослаблений захисний бар’єр слизової — часті причини повторного запалення.
Рекомендовані заходи:
- Пробіотики вагінальні та пероральні — препарати з лактобактеріями (наприклад, Lactobacillus crispatus, L. rhamnosus) допомагають відновити нормальну флору.
- Гелі з молочною кислотою — підтримують фізіологічний рівень pH слизової (близько 3,8–4,5), що пригнічує патогенні мікроорганізми.
- Регенеративні засоби для слизової — мазі або гелі з декспантенолом, алое, календулою сприяють загоєнню й зменшенню подразнення.
У жінок у менопаузі застосовують локальні естрогени, що допомагають відновити структуру епітелію та зменшити сухість і мікротравмування.
Поради щодо догляду після лікування
Період після лікування не менш важливий, ніж саме лікування. Щоб уникнути повторного загострення, дотримуйтеся таких порад:
- Підтримуйте регулярну, але делікатну інтимну гігієну: підмивання теплою водою 1–2 рази на день без агресивних засобів.
- Уникайте ароматизованих гелів, мила, прокладок та вологих серветок — вони можуть викликати алергію або подразнення.
- Носіть бавовняну білизну та уникайте синтетичних тканин, особливо тісного одягу.
- Уникайте тривалого перебування у вологому середовищі (наприклад, у купальнику після плавання).
- Виключіть статеві контакти до повного одужання, або використовуйте презерватив — для запобігання повторному інфікуванню.
Також важливо контролювати загальний стан здоров’я: рівень глюкози при діабеті, гормональний фон, імунітет тощо.
Психоемоційна підтримка при хронічному перебігу
У жінок із хронічним або рецидивним перебігом вульвіту нерідко виникає емоційне виснаження, сором’язливість, зниження самооцінки, занепокоєння щодо інтимного життя. У таких випадках доцільно включити:
- Психологічну підтримку — консультації психолога допомагають подолати страхи, тривожність і сформувати здорове ставлення до тіла.
- Гінекологічну освіту — розуміння механізмів хвороби зменшує відчуття провини або тривоги.
- Підтримку партнера — важливо пояснити партнерові природу хвороби, зняти напругу та страхи щодо інфекційності чи інтимності.
- Групи підтримки або тематичні форуми — можливість спілкування з іншими жінками, які зіткнулися з подібною проблемою.
Комплексний підхід до реабілітації дозволяє не лише відновити фізичне здоров’я, але й покращити якість життя та емоційний комфорт жінки.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Поширення запалення (вагініт, цистит тощо)
Якщо вульвіт не лікувати або лікувати неправильно, запалення може поширитися на сусідні органи, викликаючи ускладнення:
- Вагініт — поширення інфекції на піхву. Супроводжується виділеннями, болем, печінням, іноді — неприємним запахом.
- Цистит — запалення сечового міхура. Проявляється болем при сечовипусканні, частими позивами до туалету, можливим підвищенням температури.
- Уретрит — ураження сечівника, особливо у жінок з анатомічно короткою уретрою.
- Пієлонефрит — серйозне ускладнення, при якому інфекція піднімається до нирок.
У дітей подібне поширення запалення може спричинити також злукові процеси (синехії) або розвиток системних інфекцій, що вимагають комплексного лікування.
Перехід у хронічну форму
Одне з найчастіших ускладнень — хронізація процесу, тобто повторювані рецидиви із менш вираженими, але постійними симптомами:
- періодичний свербіж або печіння;
- подразнення, сухість, дискомфорт при статевому житті;
- загострення на фоні стресу, переохолодження або зниження імунітету.
Хронічний вульвіт важче піддається лікуванню, часто вимагає додаткової діагностики та включення імунокорекції, психоемоційної підтримки, тривалої місцевої терапії. Також можливий розвиток дерматозів або алергічного компонента, що ускладнює перебіг.
Порушення репродуктивного здоров’я
У деяких випадках запущений або хронічний вульвіт може призвести до порушення функцій репродуктивної системи:
- Погіршення якості інтимного життя через постійний дискомфорт, сухість, болючість під час статевого акту (диспареунія).
- Формування психосексуальних розладів — зниження лібідо, страх перед близькістю.
- Вторинне ураження піхви та шийки матки, що може стати причиною запалення внутрішніх статевих органів.
- Ризик безпліддя — опосередковано через хронічне запалення або формування несприятливого середовища для зачаття.
- У дітей — формування злук, деформацій чи функціональних порушень, що впливають на статевий розвиток у майбутньому.
Запобігти цим ускладненням можливо лише за умови своєчасного звернення до лікаря та повного курсу лікування під контролем фахівця.
Профілактика вульвіту
Правильна інтимна гігієна
Дотримання гігієнічних норм — ключовий фактор у профілактиці вульвіту як у дітей, так і в дорослих жінок. Основні рекомендації:
- Підмивання теплою водою 1–2 рази на день, обов’язково — у напрямку спереду назад, щоб уникнути потрапляння кишкової мікрофлори на слизову.
- Використання м’яких гіпоалергенних засобів для інтимної гігієни з нейтральним pH (не мило).
- Уникнення внутрішніх спринцювань без призначення лікаря — вони можуть порушити мікрофлору.
- Регулярна заміна прокладок або тампонів під час менструації (кожні 3–4 години).
- Витиратися після туалету бажано м’яким папером або серветками, не допускаючи натирання.
- Уникнення агресивних засобів (гелі з ароматизаторами, барвниками) та ароматизованих прокладок.
Батьки дівчаток мають особливу відповідальність — вчасно навчити дитину гігієнічних навичок, пояснити їхню важливість у делікатній, довірливій формі.
Вибір нижньої білизни та одягу
Неправильно підібраний одяг — одна з частих причин виникнення або загострення вульвіту. Щоб зменшити ризики:
- Обирайте білизну з натуральних тканин (бавовна, бамбук), які дозволяють шкірі "дихати".
- Уникайте синтетичних або тісних трусиків, особливо моделі типу «стрінги» — вони сприяють натиранню та перенесенню мікрофлори з анальної зони.
- Не носіть тривалий час вологий купальник або спортивний одяг після тренувань.
- Для щоденного носіння обирайте вільний, дихаючий одяг, який не створює парникового ефекту.
Ці прості правила особливо важливі у літній сезон, під час активного відпочинку та у жінок зі схильністю до рецидивів.
Регулярні огляди у гінеколога
Профілактичні візити до лікаря — ефективний спосіб виявити початок запалення або фонові захворювання до появи виражених симптомів.
- Жінкам репродуктивного віку рекомендовано проходити огляд гінеколога щонайменше раз на рік.
- У період менопаузи або при наявності супутніх хвороб — частіше, за індивідуальним графіком.
- Дівчаток до 10 років варто показати дитячому гінекологу у разі скарг або підозрілих виділень — не чекаючи ускладнень.
Також рекомендовано здавати аналізи на інфекції, мазки на мікрофлору, особливо при зміні партнера або перед плануванням вагітності.
Регулярна гінекологічна профілактика — це не лише турбота про жіноче здоров’я, а й запорука репродуктивного та емоційного благополуччя.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
