Вроджена гіперплазія наднирників (ВГН) — це група спадкових порушень, за яких наднирники виробляють недостатню кількість кортизолу, а іноді й альдостерону, компенсуючи це надмірною продукцією андрогенів (чоловічих статевих гормонів). Найчастіше захворювання спричинене дефіцитом ферменту 21-гідроксилази.
Наднирники — це маленькі залози, розташовані над нирками. Вони виробляють життєво важливі гормони, що регулюють обмін речовин, артеріальний тиск, рівень глюкози та статевий розвиток. У разі ВГН баланс гормонів порушується, що може спричинити серйозні порушення з боку розвитку та гомеостазу організму.
Форми ВГН бувають класичні (солевтрачаюча та проста вірилізуюча) й некласичні — залежно від ступеня порушення ферментної активності.
У дівчат це може призвести до вірилізації зовнішніх статевих органів (клінічні ознаки інтерсексуальності), тоді як у хлопців патологія часто не проявляється при народженні, але згодом викликає раннє статеве дозрівання. У важких випадках (солевтрачаюча форма) порушується водно-сольовий баланс, що загрожує життю новонародженого.
Основна причина розвитку вродженої гіперплазії наднирників — мутації в генах, що кодують ферменти, відповідальні за синтез гормонів у корі наднирників. Найчастіше це мутації в гені CYP21A2, який відповідає за вироблення ферменту 21-гідроксилази.
Захворювання має аутосомно-рецесивний тип спадкування. Це означає, що дитина успадковує дефектний ген від обох батьків. Якщо носій тільки один з батьків — дитина буде здоровим носієм, але не захворіє. Якщо ж обидва батьки — носії, ймовірність народження дитини з ВГН становить 25%.
Мутації можуть бути різними за характером — від легких (що зумовлюють некласичну форму захворювання) до важких (які викликають класичну форму із загрозою життю).
Найпоширеніше порушення — дефіцит 21-гідроксилази (близько 95% випадків). Цей фермент необхідний для синтезу кортизолу та альдостерону. При його дефіциті порушується вироблення цих гормонів, і наднирники компенсують це підвищеним синтезом андрогенів.
Інші, рідкісніші форми вродженої гіперплазії наднирників пов’язані з дефектами таких ферментів:
Клінічна картина залежить від того, який саме фермент порушений, і наскільки глибокий його дефіцит.
У перші дні або тижні життя захворювання може проявлятись по-різному, залежно від форми ВГН. Основні симптоми включають:
У дівчат надлишок андрогенів призводить до:
У хлопців вроджена гіперплазія наднирників часто не проявляється при народженні, однак:
Некласичні форми ВГН можуть не проявлятись у дитинстві, але виявляються в підлітковому або дорослому віці. Основні прояви включають:
Вчасне розпізнання симптомів дозволяє скоригувати стан медикаментозно й запобігти ускладненням.
Основним методом виявлення ВГН є лабораторна діагностика. Найбільш інформативним вважається визначення рівня 17-гідроксипрогестерону (17-ОП) у крові — його підвищення є маркером дефіциту 21-гідроксилази.
Додатково можуть призначатися:
У новонароджених аналізи проводяться в межах неонатального скринінгу (з краплі крові на 3–5 день життя), що дозволяє виявити класичні форми ВГН до появи клінічних ускладнень.
Генетичне дослідження дозволяє підтвердити тип мутації у гені CYP21A2 або інших відповідальних генах. Це особливо важливо в таких випадках:
Тестування допомагає вчасно визначити носіїв мутацій і провести пренатальну діагностику.
Інструментальні обстеження використовуються як допоміжні методи:
Комплексна діагностика дозволяє встановити точний діагноз, оцінити тяжкість патології та обрати оптимальну тактику лікування.
Основою лікування вродженої гіперплазії наднирників є довготривала гормонозамісна терапія. Її мета — нормалізувати рівень кортизолу та, за потреби, альдостерону, а також знизити надмірне вироблення андрогенів.
Основні препарати:
Терапія вимагає індивідуального підбору доз із регулярним контролем аналізів та клінічного стану.
Хірургічне лікування застосовується рідко, але може бути рекомендоване у таких випадках:
Операції проводяться лише після ретельної оцінки медичних показань, з дотриманням мультидисциплінарного підходу (ендокринолог, хірург, психолог).
Пацієнти з ВГН, особливо жінки з класичною формою, можуть стикатись із психологічними труднощами, зниженим самосприйняттям, соціальною стигматизацією або проблемами з ідентичністю.
Необхідні компоненти комплексного супроводу:
Якісне лікування передбачає не лише медикаментозну терапію, а й повноцінну інтеграцію пацієнта у соціальне та емоційне життя.
ВГН потребує пожиттєвого медичного нагляду, навіть за стабільного самопочуття. Оскільки гормональні потреби змінюються з віком, під час хвороб або стресів, важливо регулярно контролювати:
Корекція доз препаратів проводиться індивідуально, з урахуванням лабораторних показників і клінічної динаміки. Неправильно підібрана доза може спричинити ускладнення — від надлишкового впливу глюкокортикоїдів до ознак андрогенізації.
Особливу увагу приділяють корекції доз у таких випадках:
Підтримка якості життя пацієнтів із ВГН охоплює не лише медичні, а й соціальні та психологічні аспекти. Основні напрямки:
Комплексне спостереження включає роботу ендокринолога, психолога, гінеколога або андролога, а також сімейного лікаря. Усе це сприяє тому, щоб людина з ВГН жила повноцінним життям без суттєвих обмежень.
Одним із найпоширеніших ускладнень при нелікованій ВГН є аномальний розвиток зовнішніх та внутрішніх статевих органів. Особливо це стосується дівчат із класичною формою захворювання:
У хлопців можуть виникати порушення нормального дозрівання статевої системи, надто ранній розвиток вторинних статевих ознак або зменшення яєчок (через пригнічення функції гонадотропінів).
Без своєчасної діагностики та лікування ці порушення можуть стати незворотними.
При хронічному надлишку андрогенів і дисбалансі гонадотропінів у жінок виникає:
У чоловіків також можливе зниження фертильності через гіпоплазію сім’яників, зменшення вироблення сперматозоїдів, зниження лібідо та еректильну дисфункцію.
Без лікування й корекції гормонального фону ризик безпліддя суттєво зростає, особливо в класичних формах захворювання.
Солевтрачаюча форма ВГН може призвести до гострої наднирникової недостатності, або кризи втрати солі — потенційно смертельного стану, який вимагає невідкладної допомоги. Ознаки:
Без введення глюкокортикоїдів і мінералокортикоїдів, а також швидкого відновлення водно-сольового балансу, цей стан може завершитись летально, особливо у немовлят у перші тижні життя.
Саме тому неонатальний скринінг і раннє лікування є критично важливими для профілактики цього ускладнення.
Найефективнішим способом раннього виявлення ВГН є неонатальний скринінг, який проводиться в пологових будинках на 3–5 день життя дитини. Зразок крові беруть із п’ятки новонародженого і аналізують на рівень 17-гідроксипрогестерону.
Це дозволяє:
В Україні скринінг на ВГН входить до переліку обов’язкових тестів у більшості регіонів, але варто уточнювати це в конкретному пологовому будинку.
Рання діагностика дає змогу зберегти життя дитини, запобігти ускладненням і покращити прогноз на все подальше життя.
Для пар, у яких в родині вже є випадки ВГН або обидва партнери — носії мутації гена CYP21A2, важливо проходити генетичне консультування ще на етапі планування вагітності.
Мета такого консультування:
У разі виявлення високого ризику можливе ретельне медичне спостереження протягом вагітності, а також підготовка до надання спеціалізованої допомоги одразу після народження.
Генетичне консультування — важливий крок для сімей з обтяженим анамнезом, який дозволяє приймати обґрунтовані рішення щодо репродуктивного здоров’я.