.svg)
Вроджена гіперплазія наднирників
Що таке вроджена гіперплазія наднирників?
Вроджена гіперплазія наднирників (ВГН) — це група спадкових порушень, за яких наднирники виробляють недостатню кількість кортизолу, а іноді й альдостерону, компенсуючи це надмірною продукцією андрогенів (чоловічих статевих гормонів). Найчастіше захворювання спричинене дефіцитом ферменту 21-гідроксилази.
Наднирники — це маленькі залози, розташовані над нирками. Вони виробляють життєво важливі гормони, що регулюють обмін речовин, артеріальний тиск, рівень глюкози та статевий розвиток. У разі ВГН баланс гормонів порушується, що може спричинити серйозні порушення з боку розвитку та гомеостазу організму.
Форми ВГН бувають класичні (солевтрачаюча та проста вірилізуюча) й некласичні — залежно від ступеня порушення ферментної активності.
У дівчат це може призвести до вірилізації зовнішніх статевих органів (клінічні ознаки інтерсексуальності), тоді як у хлопців патологія часто не проявляється при народженні, але згодом викликає раннє статеве дозрівання. У важких випадках (солевтрачаюча форма) порушується водно-сольовий баланс, що загрожує життю новонародженого.
Причини розвитку захворювання
Генетичні мутації та спадковість
Основна причина розвитку вродженої гіперплазії наднирників — мутації в генах, що кодують ферменти, відповідальні за синтез гормонів у корі наднирників. Найчастіше це мутації в гені CYP21A2, який відповідає за вироблення ферменту 21-гідроксилази.
Захворювання має аутосомно-рецесивний тип спадкування. Це означає, що дитина успадковує дефектний ген від обох батьків. Якщо носій тільки один з батьків — дитина буде здоровим носієм, але не захворіє. Якщо ж обидва батьки — носії, ймовірність народження дитини з ВГН становить 25%.
Мутації можуть бути різними за характером — від легких (що зумовлюють некласичну форму захворювання) до важких (які викликають класичну форму із загрозою життю).
Які ферменти найчастіше порушені
Найпоширеніше порушення — дефіцит 21-гідроксилази (близько 95% випадків). Цей фермент необхідний для синтезу кортизолу та альдостерону. При його дефіциті порушується вироблення цих гормонів, і наднирники компенсують це підвищеним синтезом андрогенів.
Інші, рідкісніші форми вродженої гіперплазії наднирників пов’язані з дефектами таких ферментів:
- 11-бета-гідроксилази (CYP11B1) — призводить до гіпертензії через накопичення дезоксикортикостерону.
- 17-альфа-гідроксилази (CYP17A1) — порушує синтез статевих гормонів і кортизолу.
- 3-бета-гідроксистероїддегідрогенази — викликає дефіцит усіх стероїдних гормонів.
Клінічна картина залежить від того, який саме фермент порушений, і наскільки глибокий його дефіцит.
Основні симптоми і прояви
Ознаки у новонароджених
У перші дні або тижні життя захворювання може проявлятись по-різному, залежно від форми ВГН. Основні симптоми включають:
- Зневоднення, блювання, слабкість — при солевтрачаючій формі внаслідок дефіциту альдостерону.
- Зниження артеріального тиску, гіпонатріємія, гіперкаліємія — характерні для гормонального дисбалансу.
- Прискорене зростання, огрубіння шкіри — ознаки надлишку андрогенів.
- Аномалії статевих органів у дівчат — гіпертрофія клітора, злиття статевих губ (вірилізація), що може бути помилково прийнято за чоловічу анатомію.
- Непомітні при народженні симптоми у хлопчиків, однак згодом з’являється передчасне оволосіння, огрубіння голосу, збільшення пеніса.
Особливості перебігу у дівчат та хлопців
У дівчат надлишок андрогенів призводить до:
- зміни зовнішніх статевих органів уже при народженні,
- відсутності менструацій або порушення циклу в підлітковому віці,
- оволосіння за чоловічим типом,
- зниження жіночої фертильності без лікування.
У хлопців вроджена гіперплазія наднирників часто не проявляється при народженні, однак:
- виявляється раннє статеве дозрівання (іноді у віці до 5 років),
- прискорене зростання з раннім закриттям зон росту (у підсумку — низький зріст у дорослому віці),
- агресивна поведінка, акне, зміни голосу.
Симптоми у дорослому віці
Некласичні форми ВГН можуть не проявлятись у дитинстві, але виявляються в підлітковому або дорослому віці. Основні прояви включають:
- акне, жирна шкіра, надмірне оволосіння,
- порушення менструального циклу,
- безпліддя,
- ранній розвиток вторинних статевих ознак,
- синдром полікістозних яєчників (у жінок),
- зниження лібідо, еректильна дисфункція (у чоловіків).
Вчасне розпізнання симптомів дозволяє скоригувати стан медикаментозно й запобігти ускладненням.
Як проводиться діагностика
Гормональні аналізи
Основним методом виявлення ВГН є лабораторна діагностика. Найбільш інформативним вважається визначення рівня 17-гідроксипрогестерону (17-ОП) у крові — його підвищення є маркером дефіциту 21-гідроксилази.
Додатково можуть призначатися:
- рівень кортизолу, альдостерону, реніну,
- андрогени (тестостерон, андростендіон, ДГЕА-сульфат),
- АКТГ — для оцінки стимулюючої функції гіпофіза.
У новонароджених аналізи проводяться в межах неонатального скринінгу (з краплі крові на 3–5 день життя), що дозволяє виявити класичні форми ВГН до появи клінічних ускладнень.
Генетичне тестування
Генетичне дослідження дозволяє підтвердити тип мутації у гені CYP21A2 або інших відповідальних генах. Це особливо важливо в таких випадках:
- при сумнівних результатах гормональних тестів,
- для планування вагітності у пар, де є ризик народження дитини з ВГН,
- для диференціації між класичною і некласичною формою.
Тестування допомагає вчасно визначити носіїв мутацій і провести пренатальну діагностику.
Інструментальні методи (УЗД, КТ)
Інструментальні обстеження використовуються як допоміжні методи:
- УЗД наднирників у новонароджених — для оцінки розміру залоз і виявлення структурних аномалій.
- КТ (комп'ютерна томографія) — призначається у старшому віці для візуалізації наднирників, виявлення гіперплазії або вузлових змін.
- УЗД органів малого таза (у дівчат із вірилізацією) — для оцінки анатомії статевих органів.
Комплексна діагностика дозволяє встановити точний діагноз, оцінити тяжкість патології та обрати оптимальну тактику лікування.
Сучасні методи лікування
Гормонозамісна терапія
Основою лікування вродженої гіперплазії наднирників є довготривала гормонозамісна терапія. Її мета — нормалізувати рівень кортизолу та, за потреби, альдостерону, а також знизити надмірне вироблення андрогенів.
Основні препарати:
- Глюкокортикоїди (гідрокортизон у дітей, преднізолон або дексаметазон у дорослих) — пригнічують секрецію АКТГ і зменшують гіперпродукцію андрогенів.
- Мінералокортикоїди (флудрокортизон) — призначаються при солевтрачаючій формі для корекції натрієво-калієвого балансу.
- Препарати натрію (якщо потрібно) — підтримують об’єм циркулюючої рідини у немовлят.
Терапія вимагає індивідуального підбору доз із регулярним контролем аналізів та клінічного стану.
Хірургічне втручання (при необхідності)
Хірургічне лікування застосовується рідко, але може бути рекомендоване у таких випадках:
- Реконструктивні операції у дівчат з важкою вірилізацією зовнішніх статевих органів (найчастіше у віці 1–2 років).
- Операції на наднирниках — при підозрі на пухлинні утворення або атипову гіперплазію.
Операції проводяться лише після ретельної оцінки медичних показань, з дотриманням мультидисциплінарного підходу (ендокринолог, хірург, психолог).
Психологічна та медико-соціальна підтримка
Пацієнти з ВГН, особливо жінки з класичною формою, можуть стикатись із психологічними труднощами, зниженим самосприйняттям, соціальною стигматизацією або проблемами з ідентичністю.
Необхідні компоненти комплексного супроводу:
- Психологічна допомога — підтримка підлітків і дорослих у прийнятті свого діагнозу, зниження тривожності, подолання емоційних труднощів.
- Сексуальна та репродуктивна консультація — особливо важлива у підлітковому та дорослому віці.
- Сімейне консультування — для батьків дітей з ВГН, допомога у прийнятті рішень щодо лікування, виховання, інформування.
Якісне лікування передбачає не лише медикаментозну терапію, а й повноцінну інтеграцію пацієнта у соціальне та емоційне життя.
Реабілітація та спостереження
Регулярні обстеження і корекція доз
ВГН потребує пожиттєвого медичного нагляду, навіть за стабільного самопочуття. Оскільки гормональні потреби змінюються з віком, під час хвороб або стресів, важливо регулярно контролювати:
- рівень 17-гідроксипрогестерону, тестостерону, кортизолу,
- електролітний баланс (особливо при солевтрачаючій формі),
- ріст, масу тіла та статевий розвиток (у дітей),
- артеріальний тиск.
Корекція доз препаратів проводиться індивідуально, з урахуванням лабораторних показників і клінічної динаміки. Неправильно підібрана доза може спричинити ускладнення — від надлишкового впливу глюкокортикоїдів до ознак андрогенізації.
Особливу увагу приділяють корекції доз у таких випадках:
- інфекції, травми, оперативні втручання (потрібне тимчасове підвищення доз),
- періоди швидкого росту,
- вагітність.
Підтримка якості життя в дитячому і дорослому віці
Підтримка якості життя пацієнтів із ВГН охоплює не лише медичні, а й соціальні та психологічні аспекти. Основні напрямки:
- Раннє навчання пацієнта — розуміння особливостей свого стану, вміння адаптувати терапію під різні ситуації (фізичне навантаження, інфекції, стрес).
- Психоемоційна стабільність — індивідуальна або сімейна психотерапія, особливо в перехідному віці.
- Питання фертильності — у багатьох випадках, за правильно підібраною терапією, можливе народження здорових дітей.
- Соціальна інтеграція — профорієнтація, участь у повсякденному житті без обмежень.
Комплексне спостереження включає роботу ендокринолога, психолога, гінеколога або андролога, а також сімейного лікаря. Усе це сприяє тому, щоб людина з ВГН жила повноцінним життям без суттєвих обмежень.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Порушення розвитку статевих органів
Одним із найпоширеніших ускладнень при нелікованій ВГН є аномальний розвиток зовнішніх та внутрішніх статевих органів. Особливо це стосується дівчат із класичною формою захворювання:
- формування амбігенної анатомії — поєднання жіночих і чоловічих ознак,
- психологічні труднощі з самоідентифікацією,
- ризик неправильної реєстрації статі при народженні.
У хлопців можуть виникати порушення нормального дозрівання статевої системи, надто ранній розвиток вторинних статевих ознак або зменшення яєчок (через пригнічення функції гонадотропінів).
Без своєчасної діагностики та лікування ці порушення можуть стати незворотними.
Безпліддя
При хронічному надлишку андрогенів і дисбалансі гонадотропінів у жінок виникає:
- порушення овуляції,
- нерегулярний менструальний цикл або його повна відсутність (аменорея),
- морфологічні зміни яєчників (іноді формуються полікістозні яєчники).
У чоловіків також можливе зниження фертильності через гіпоплазію сім’яників, зменшення вироблення сперматозоїдів, зниження лібідо та еректильну дисфункцію.
Без лікування й корекції гормонального фону ризик безпліддя суттєво зростає, особливо в класичних формах захворювання.
Криза втрати солі (життєво небезпечний стан)
Солевтрачаюча форма ВГН може призвести до гострої наднирникової недостатності, або кризи втрати солі — потенційно смертельного стану, який вимагає невідкладної допомоги. Ознаки:
- інтенсивне зневоднення,
- блювання, пронос,
- млявість, судоми, відмова від їжі,
- низький артеріальний тиск, гіпонатріємія, гіперкаліємія.
Без введення глюкокортикоїдів і мінералокортикоїдів, а також швидкого відновлення водно-сольового балансу, цей стан може завершитись летально, особливо у немовлят у перші тижні життя.
Саме тому неонатальний скринінг і раннє лікування є критично важливими для профілактики цього ускладнення.
Профілактика і раннє виявлення
Неонатальний скринінг
Найефективнішим способом раннього виявлення ВГН є неонатальний скринінг, який проводиться в пологових будинках на 3–5 день життя дитини. Зразок крові беруть із п’ятки новонародженого і аналізують на рівень 17-гідроксипрогестерону.
Це дозволяє:
- виявити класичні форми захворювання до появи симптомів,
- запобігти розвитку солевтрачаючої кризи,
- розпочати замісну терапію на ранньому етапі.
В Україні скринінг на ВГН входить до переліку обов’язкових тестів у більшості регіонів, але варто уточнювати це в конкретному пологовому будинку.
Рання діагностика дає змогу зберегти життя дитини, запобігти ускладненням і покращити прогноз на все подальше життя.
Генетичне консультування для сімей з ризиком
Для пар, у яких в родині вже є випадки ВГН або обидва партнери — носії мутації гена CYP21A2, важливо проходити генетичне консультування ще на етапі планування вагітності.
Мета такого консультування:
- оцінити ризики передачі захворювання дитині,
- розглянути можливість пренатальної діагностики (аналіз ДНК плода на мутації),
- отримати інформацію про перебіг хвороби, варіанти лікування й прогноз.
У разі виявлення високого ризику можливе ретельне медичне спостереження протягом вагітності, а також підготовка до надання спеціалізованої допомоги одразу після народження.
Генетичне консультування — важливий крок для сімей з обтяженим анамнезом, який дозволяє приймати обґрунтовані рішення щодо репродуктивного здоров’я.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
