Міома матки — це доброякісна пухлина, що утворюється в м’язовому шарі матки (міометрії). Вона складається з м’язових і сполучнотканинних волокон та найчастіше має округлу форму. Захворювання вважається одним із найпоширеніших серед жінок репродуктивного віку.
На відміну від злоякісних новоутворень, міома не має інвазивного росту, тобто не проростає в сусідні тканини та не метастазує. Проте, без своєчасного лікування вона може збільшуватись у розмірах і спричиняти низку серйозних ускладнень — від рясних кровотеч до безпліддя.
Міоми класифікують за розташуванням у матці. Основні типи:
Важливо: у деяких жінок виявляють відразу кілька типів міом — це називається множинною міомою матки.
Найвищий ризик розвитку міоми спостерігається в жінок віком від 30 до 50 років. Також частіше міому виявляють у пацієнток з ендокринними порушеннями, полікістозом яєчників, гіперестрогенією чи цукровим діабетом 2 типу. Регулярне гінекологічне обстеження дозволяє виявити новоутворення на ранній стадії, коли лікування найбільш ефективне.
Міома матки є гормонозалежним захворюванням — її ріст тісно пов’язаний з рівнем жіночих статевих гормонів, зокрема естрогенів і прогестерону. Найактивніше пухлина розвивається у жінок репродуктивного віку, коли рівень естрогену в організмі найвищий.
У деяких випадках спостерігається гіперестрогенія — стан, за якого в організмі надлишок естрогенів при нестачі прогестерону. Це порушення гормонального балансу стимулює розростання міоматозної тканини.
Типові гормональні тригери:
Існує чітка спадкова схильність до розвитку міоми. Якщо в матері, бабусі чи сестри була діагностована міома матки, ризик розвитку цього захворювання у пацієнтки значно зростає. За даними досліджень, генетичні мутації, пов’язані з міоматозним ростом, можуть передаватися по материнській лінії.
Сімейний анамнез у поєднанні з іншими факторами — наприклад, пізнім віком першої вагітності — підвищує ймовірність розвитку міоми у 2–3 рази порівняно з жінками без такого анамнезу.
Окрім гормонального фону та генетики, на розвиток міоми впливає низка способу життя та фізіологічних особливостей:
Усі ці чинники в сукупності можуть створити сприятливе середовище для розвитку та росту міоми. Саме тому профілактика й раннє виявлення — ключ до здоров’я.
Прояви міоми залежать від її розміру, розташування та швидкості росту. Часто захворювання може тривалий час не викликати дискомфорту, особливо на ранніх стадіях. Проте зі збільшенням вузлів з’являються характерні симптоми, які погіршують якість життя й можуть призвести до серйозних ускладнень.
Один із найпоширеніших симптомів міоми — аномальні маткові кровотечі. Вони можуть проявлятись:
Особливо часто ці симптоми спостерігаються при субмукозних міомах, які деформують порожнину матки та впливають на її скоротливу здатність.
Больовий синдром не є обов’язковим, але виникає в багатьох жінок, особливо коли вузли досягають значного розміру або відбувається їх некроз. Типові скарги:
Іноді біль виникає при перекруті ніжки субсерозного вузла або його швидкому зростанні — це вже ургентні стани, що потребують невідкладної допомоги.
Великі міоматозні вузли можуть тиснути на сусідні органи малого таза, що призводить до наступних симптомів:
Такі симптоми можуть нагадувати прояви інших захворювань — саме тому важливо пройти обстеження для точної діагностики.
Міома може впливати на здатність жінки завагітніти або виносити дитину. Основні репродуктивні ускладнення:
Навіть невеликі міоматозні вузли можуть негативно впливати на фертильність, якщо вони розташовані поблизу внутрішнього зіва або в ендометрії.
Своєчасна діагностика міоми — ключ до ефективного лікування та профілактики ускладнень. Часто перші підозри виникають під час планового огляду, але для підтвердження діагнозу потрібні інструментальні дослідження.
Комплексне обстеження дозволяє точно визначити розмір, кількість і локалізацію вузлів, а також обрати оптимальну тактику лікування.
Перший етап діагностики — огляд у гінеколога. Під час бімануального (двуручного) обстеження лікар може виявити:
Огляд не дає повної картини, але є підставою для подальших досліджень. Особливо важливо проходити такі огляди щорічно, навіть без скарг.
Ультразвукове дослідження (УЗД) — основний метод виявлення міоми. Воно дозволяє оцінити:
Переваги УЗД: неінвазивність, доступність і висока інформативність. У складніших випадках призначають трансвагінальне УЗД, що забезпечує детальніше зображення.
У деяких випадках, коли УЗД не дає вичерпної інформації, застосовують додаткові методи:
Обсяг обстеження визначається індивідуально, залежно від симптомів, віку жінки, планів щодо вагітності та загального стану здоров’я.
Вибір методу лікування міоми матки залежить від багатьох факторів: розміру й кількості вузлів, віку пацієнтки, наявності симптомів, планів на вагітність і загального стану здоров’я. Сьогодні сучасна медицина пропонує широкий спектр як консервативних, так і хірургічних рішень, що дозволяють зберегти матку, відновити репродуктивну функцію або усунути симптоми.
Лікування медикаментами застосовується зазвичай на початкових стадіях захворювання або як етап підготовки до операції. Основні препарати:
Застосування медикаментів не видаляє вузли повністю, але дає змогу стримувати ріст і покращити якість життя.
Для жінок, які прагнуть уникнути класичної операції, доступні сучасні малоінвазивні методи лікування:
Ці методи особливо актуальні для пацієнток, які планують вагітність або хочуть уникнути хірургічного втручання.
У разі великих вузлів, множинної міоми або неефективності консервативного лікування показана операція. Основні варіанти:
Кожна клінічна ситуація потребує індивідуального плану лікування, який враховує:
У більшості випадків лікарі обирають комбіновану стратегію — медикаментозну підготовку перед малоінвазивним або хірургічним втручанням, що дозволяє досягти максимального ефекту з мінімальними ризиками.
Період реабілітації після лікування міоми — важливий етап на шляху до повного одужання. У залежності від методу втручання (медикаментозного, малоінвазивного або хірургічного) тривалість відновлення та обмеження можуть суттєво відрізнятися. Водночас саме дотримання рекомендацій лікаря в післяопераційний період мінімізує ризик ускладнень і сприяє швидкому поверненню до активного життя.
Після медикаментозного лікування або малоінвазивних процедур (як-от емболізація чи ФУЗ-абляція) реабілітація зазвичай коротка й легка. Однак після хірургічного втручання (особливо гістеректомії чи відкритої міомектомії) відновлення потребує більше часу та уваги:
У деяких випадках потрібна додаткова медикаментозна підтримка, наприклад, гормональна терапія або антибіотики для профілактики інфекцій.
Після лікування міоми важливо внести зміни в спосіб життя, які допоможуть знизити ризик рецидиву та підтримати загальний стан здоров’я:
Більше овочів, фруктів, продуктів із клітковиною, обмеження червоного м’яса, трансжирів і солодощів, достатнє споживання води.
Ожиріння — фактор ризику для рецидиву міоми, тому збереження здорової маси тіла має велике значення.
Помірні навантаження (ходьба, плавання, йога) покращують кровообіг у малому тазу та нормалізують гормональний фон.
Психоемоційна рівновага впливає на стан ендокринної системи. Рекомендується дотримуватись режиму сну, уникати хронічної втоми, практикувати релаксаційні техніки.
Навіть після успішного лікування міоми важливо не залишати контроль за здоров’ям. Рекомендовано:
Особливу увагу слід приділяти періоду перименопаузи, коли гормональні коливання можуть активізувати ріст вузлів. У цей час регулярна діагностика — найкраща профілактика.
Хоча міома є доброякісним утворенням, її ігнорування або зволікання з лікуванням може призвести до серйозних наслідків. Зростання вузлів, зміна гормонального фону або настання перименопаузи можуть значно погіршити перебіг захворювання. Регулярні огляди та контроль динаміки росту — важливий аспект профілактики ускладнень.
Одна з найчастіших проблем при нелікованій міомі — залізодефіцитна анемія, яка виникає через:
Симптоми анемії можуть включати:
Анемія поступово виснажує організм, знижує імунітет, погіршує працездатність і підвищує ризики ускладнень при будь-якому оперативному втручанні.
Без лікування міома може досягати великих розмірів, порушуючи анатомію малого таза та викликаючи механічний тиск на сусідні органи:
Особливо небезпечні вузли на ніжці або ті, що швидко ростуть — вони можуть некротизуватись, викликаючи гострий біль, запалення й необхідність термінового оперативного втручання.
Міома матки — один із факторів вторинного безпліддя та ускладнень при виношуванні дитини. Потенційні наслідки:
Жінкам із міомою, які планують вагітність, обов’язково слід пройти детальне обстеження й обговорити з лікарем можливі стратегії лікування або підготовки до зачаття.
Міома матки не завжди є наслідком спадковості чи гормональних збоїв — на її появу суттєво впливають спосіб життя, рівень стресу, харчування та гінекологічна уважність. Дотримання простих профілактичних заходів дозволяє зменшити ризик розвитку захворювання або вчасно його виявити на ранній стадії.
Порушення гормонального фону — одна з головних причин утворення міоми. Щоб його контролювати, важливо:
Налагоджений цикл і стабільний рівень естрогенів та прогестерону знижують ризик гіперплазії міометрію й утворення вузлів.
Здоровий спосіб життя — дієва профілактика як доброякісних, так і злоякісних гінекологічних захворювань. Основні рекомендації:
Доведено, що вагітність і грудне вигодовування знижують ризик розвитку міоми, оскільки:
Жінкам, які планують материнство, варто завчасно обстежуватись на наявність міоми — це дозволяє уникнути ускладнень під час вагітності та підібрати безпечну тактику лікування, якщо вузли вже виявлено.