.svg)
Міома матки
Що таке міома матки?
Міома матки — це доброякісна пухлина, що утворюється в м’язовому шарі матки (міометрії). Вона складається з м’язових і сполучнотканинних волокон та найчастіше має округлу форму. Захворювання вважається одним із найпоширеніших серед жінок репродуктивного віку.
На відміну від злоякісних новоутворень, міома не має інвазивного росту, тобто не проростає в сусідні тканини та не метастазує. Проте, без своєчасного лікування вона може збільшуватись у розмірах і спричиняти низку серйозних ускладнень — від рясних кровотеч до безпліддя.
Міоми класифікують за розташуванням у матці. Основні типи:
- Інтрамуральна міома — розташовується в товщі м’язової стінки матки. Це найпоширеніший тип.
- Субсерозна міома — росте в напрямку зовнішньої оболонки матки та може виходити за її межі.
- Субмукозна (підслизова) міома — розташовується під внутрішньою оболонкою матки й часто спричиняє рясні менструації та болі.
- Цервікальна міома — формується в шийці матки, трапляється рідше, але може ускладнювати пологи чи зачаття.
- Інтралігаментарна міома — росте між зв’язками, що утримують матку, і часто довго залишається безсимптомною.
Важливо: у деяких жінок виявляють відразу кілька типів міом — це називається множинною міомою матки.
Найвищий ризик розвитку міоми спостерігається в жінок віком від 30 до 50 років. Також частіше міому виявляють у пацієнток з ендокринними порушеннями, полікістозом яєчників, гіперестрогенією чи цукровим діабетом 2 типу. Регулярне гінекологічне обстеження дозволяє виявити новоутворення на ранній стадії, коли лікування найбільш ефективне.
Основні причини розвитку міоми
Гормональні зміни та естрогенозалежність
Міома матки є гормонозалежним захворюванням — її ріст тісно пов’язаний з рівнем жіночих статевих гормонів, зокрема естрогенів і прогестерону. Найактивніше пухлина розвивається у жінок репродуктивного віку, коли рівень естрогену в організмі найвищий.
У деяких випадках спостерігається гіперестрогенія — стан, за якого в організмі надлишок естрогенів при нестачі прогестерону. Це порушення гормонального балансу стимулює розростання міоматозної тканини.
Типові гормональні тригери:
- раннє менархе (перша менструація до 11 років);
- відсутність або мала кількість пологів;
- порушення менструального циклу;
- гормональні контрацептиви без медичного контролю;
- тривалий прийом замісної гормональної терапії.
Генетична схильність та спадковість
Існує чітка спадкова схильність до розвитку міоми. Якщо в матері, бабусі чи сестри була діагностована міома матки, ризик розвитку цього захворювання у пацієнтки значно зростає. За даними досліджень, генетичні мутації, пов’язані з міоматозним ростом, можуть передаватися по материнській лінії.
Сімейний анамнез у поєднанні з іншими факторами — наприклад, пізнім віком першої вагітності — підвищує ймовірність розвитку міоми у 2–3 рази порівняно з жінками без такого анамнезу.
Інші фактори ризику (стрес, ожиріння, пізні пологи)
Окрім гормонального фону та генетики, на розвиток міоми впливає низка способу життя та фізіологічних особливостей:
- Хронічний стрес. Постійна напруга призводить до дисбалансу гіпофізарно-яєчникової системи, порушення вироблення гормонів і стимулювання росту новоутворення.
- Ожиріння. Жирова тканина є додатковим джерелом естрогенів. У жінок із надмірною вагою ризик розвитку міоми вищий через підвищену гормональну стимуляцію.
- Пізні пологи або їх відсутність. Повноцінна вагітність позитивно впливає на гормональний баланс, а тривала відсутність вагітностей — навпаки, підвищує ризики.
- Гіподинамія. Нестача фізичної активності погіршує кровообіг в органах малого таза, що також сприяє формуванню вузлів.
- Нераціональне харчування. Надлишок жирної їжі, брак клітковини, вітамінів і антиоксидантів впливає на гормональний фон та метаболізм.
Усі ці чинники в сукупності можуть створити сприятливе середовище для розвитку та росту міоми. Саме тому профілактика й раннє виявлення — ключ до здоров’я.
Симптоми міоми матки
Прояви міоми залежать від її розміру, розташування та швидкості росту. Часто захворювання може тривалий час не викликати дискомфорту, особливо на ранніх стадіях. Проте зі збільшенням вузлів з’являються характерні симптоми, які погіршують якість життя й можуть призвести до серйозних ускладнень.
Менструальні порушення та рясні кровотечі
Один із найпоширеніших симптомів міоми — аномальні маткові кровотечі. Вони можуть проявлятись:
- збільшенням тривалості менструації (більше 7 днів);
- надмірною кількістю виділень (менорагія);
- виникненням міжменструальних кровотеч;
- анемією — внаслідок хронічної втрати крові.
Особливо часто ці симптоми спостерігаються при субмукозних міомах, які деформують порожнину матки та впливають на її скоротливу здатність.
Біль у нижній частині живота та попереку
Больовий синдром не є обов’язковим, але виникає в багатьох жінок, особливо коли вузли досягають значного розміру або відбувається їх некроз. Типові скарги:
- тягнучий біль унизу живота, подібний до менструального;
- болі в попереку;
- посилення болю під час менструації або статевого акту (диспареунія).
Іноді біль виникає при перекруті ніжки субсерозного вузла або його швидкому зростанні — це вже ургентні стани, що потребують невідкладної допомоги.
Тиск на сечовий міхур чи пряму кишку
Великі міоматозні вузли можуть тиснути на сусідні органи малого таза, що призводить до наступних симптомів:
- часте сечовипускання або відчуття неповного спорожнення міхура;
- нічні позиви до сечовипускання (ніктурія);
- запори, відчуття тиску або болю в ділянці прямої кишки;
- здуття живота або зміна його форми при великих розмірах міоми.
Такі симптоми можуть нагадувати прояви інших захворювань — саме тому важливо пройти обстеження для точної діагностики.
Репродуктивні порушення (безпліддя, викидні)
Міома може впливати на здатність жінки завагітніти або виносити дитину. Основні репродуктивні ускладнення:
- труднощі із зачаттям — через порушення прохідності маткових труб або деформацію порожнини матки;
- викидні або передчасні пологи — особливо при субмукозних вузлах;
- ускладнення під час вагітності — зростання міоми може викликати біль, загрозу викидня або неправильне положення плода;
- порушення імплантації ембріона — через змінений ендометрій.
Навіть невеликі міоматозні вузли можуть негативно впливати на фертильність, якщо вони розташовані поблизу внутрішнього зіва або в ендометрії.
Як діагностують міому матки
Своєчасна діагностика міоми — ключ до ефективного лікування та профілактики ускладнень. Часто перші підозри виникають під час планового огляду, але для підтвердження діагнозу потрібні інструментальні дослідження.
Комплексне обстеження дозволяє точно визначити розмір, кількість і локалізацію вузлів, а також обрати оптимальну тактику лікування.
Гінекологічний огляд
Перший етап діагностики — огляд у гінеколога. Під час бімануального (двуручного) обстеження лікар може виявити:
- збільшення розміру матки;
- ущільнення або вузлові утворення;
- відхилення матки від нормального положення.
Огляд не дає повної картини, але є підставою для подальших досліджень. Особливо важливо проходити такі огляди щорічно, навіть без скарг.
УЗД органів малого таза
Ультразвукове дослідження (УЗД) — основний метод виявлення міоми. Воно дозволяє оцінити:
- точне розташування вузлів (субмукозне, субсерозне, інтрамуральне тощо);
- їх кількість і розміри;
- структуру та щільність тканин;
- стан ендометрію та яєчників.
Переваги УЗД: неінвазивність, доступність і висока інформативність. У складніших випадках призначають трансвагінальне УЗД, що забезпечує детальніше зображення.
МРТ або гістероскопія за потреби
У деяких випадках, коли УЗД не дає вичерпної інформації, застосовують додаткові методи:
- Магнітно-резонансну томографію (МРТ) — для уточнення локалізації вузлів, особливо при плануванні оперативного лікування або підозрі на інші патології;
- Гістероскопію — ендоскопічне дослідження порожнини матки.
Обсяг обстеження визначається індивідуально, залежно від симптомів, віку жінки, планів щодо вагітності та загального стану здоров’я.
Сучасні методи лікування міоми
Вибір методу лікування міоми матки залежить від багатьох факторів: розміру й кількості вузлів, віку пацієнтки, наявності симптомів, планів на вагітність і загального стану здоров’я. Сьогодні сучасна медицина пропонує широкий спектр як консервативних, так і хірургічних рішень, що дозволяють зберегти матку, відновити репродуктивну функцію або усунути симптоми.
Медикаментозна терапія (гормональні препарати)
Лікування медикаментами застосовується зазвичай на початкових стадіях захворювання або як етап підготовки до операції. Основні препарати:
- Агоністи гонадотропін-рилізинг-гормону (а-ГнРГ) — тимчасово блокують вироблення естрогенів, зменшуючи розмір вузлів. Використовуються короткими курсами.
- Антипрогестагени та селективні модулятори рецепторів прогестерону — впливають на гормональний фон, знижуючи ріст міоми та зменшуючи кровотечі.
- Гормональні контрацептиви — у молодих пацієнток з незначними вузлами допомагають контролювати менструальний цикл і запобігати росту новоутворень.
Застосування медикаментів не видаляє вузли повністю, але дає змогу стримувати ріст і покращити якість життя.
Мінімально інвазивні втручання (емболізація, ФУЗ-абляція)
Для жінок, які прагнуть уникнути класичної операції, доступні сучасні малоінвазивні методи лікування:
- Емболізація маткових артерій (EMA) — процедура, під час якої в судини, що живлять міому, вводиться спеціальний матеріал. Це призводить до припинення кровопостачання вузла й поступового його зменшення.
- ФУЗ-абляція (фокусований ультразвук) — неінвазивний метод, який під контролем МРТ «випалює» тканину міоми ультразвуковими хвилями. Процедура безболісна, не потребує наркозу і зберігає репродуктивну функцію.
Ці методи особливо актуальні для пацієнток, які планують вагітність або хочуть уникнути хірургічного втручання.
Хірургічне лікування (міомектомія, гістеректомія)
У разі великих вузлів, множинної міоми або неефективності консервативного лікування показана операція. Основні варіанти:
- Міомектомія — видалення міоматозних вузлів із збереженням матки. Проводиться лапароскопічно, гістероскопічно або через відкритий доступ, залежно від локалізації вузлів. Оптимальний варіант для жінок, які планують дітей.
- Гістеректомія — повне видалення матки. Застосовується в крайніх випадках: при дуже великих розмірах міоми, швидкому рості, повторних кровотечах або при супутній патології. Радикальний, але ефективний метод.
Індивідуальний підхід до вибору методу
Кожна клінічна ситуація потребує індивідуального плану лікування, який враховує:
- вік жінки та репродуктивні плани;
- вираженість симптомів;
- наявність супутніх захворювань;
- локалізацію та розмір міоматозних вузлів;
- бажання зберегти матку або уникнути операції.
У більшості випадків лікарі обирають комбіновану стратегію — медикаментозну підготовку перед малоінвазивним або хірургічним втручанням, що дозволяє досягти максимального ефекту з мінімальними ризиками.
Відновлення після лікування
Період реабілітації після лікування міоми — важливий етап на шляху до повного одужання. У залежності від методу втручання (медикаментозного, малоінвазивного або хірургічного) тривалість відновлення та обмеження можуть суттєво відрізнятися. Водночас саме дотримання рекомендацій лікаря в післяопераційний період мінімізує ризик ускладнень і сприяє швидкому поверненню до активного життя.
Що очікувати в післяопераційний період
Після медикаментозного лікування або малоінвазивних процедур (як-от емболізація чи ФУЗ-абляція) реабілітація зазвичай коротка й легка. Однак після хірургічного втручання (особливо гістеректомії чи відкритої міомектомії) відновлення потребує більше часу та уваги:
- Перші дні можуть супроводжуватись помірним болем у животі, слабкістю, виділеннями зі статевих шляхів.
- Повернення до фізичної активності — поступове, з обмеженням підняття важкого та активного спорту протягом 4–6 тижнів.
- Робоча здатність зазвичай відновлюється через 1–3 тижні після малоінвазивних втручань і до 6–8 тижнів після класичної операції.
- Сексуальна активність можлива не раніше ніж через 4–6 тижнів після операції, за дозволом лікаря.
У деяких випадках потрібна додаткова медикаментозна підтримка, наприклад, гормональна терапія або антибіотики для профілактики інфекцій.
Поради щодо способу життя та харчування
Після лікування міоми важливо внести зміни в спосіб життя, які допоможуть знизити ризик рецидиву та підтримати загальний стан здоров’я:
- Раціональне харчування:
Більше овочів, фруктів, продуктів із клітковиною, обмеження червоного м’яса, трансжирів і солодощів, достатнє споживання води.
- Контроль ваги:
Ожиріння — фактор ризику для рецидиву міоми, тому збереження здорової маси тіла має велике значення.
- Фізична активність:
Помірні навантаження (ходьба, плавання, йога) покращують кровообіг у малому тазу та нормалізують гормональний фон.
- Зменшення стресу:
Психоемоційна рівновага впливає на стан ендокринної системи. Рекомендується дотримуватись режиму сну, уникати хронічної втоми, практикувати релаксаційні техніки.
Планові огляди для контролю стану
Навіть після успішного лікування міоми важливо не залишати контроль за здоров’ям. Рекомендовано:
- Плановий гінекологічний огляд — щонайменше 1 раз на рік, або частіше за рекомендацією лікаря.
- Контрольне УЗД — для моніторингу стану матки, виявлення можливих новоутворень або залишкових вузлів.
- Ведення менструального календаря — допомагає вчасно помітити зміни циклу або аномальні кровотечі.
Особливу увагу слід приділяти періоду перименопаузи, коли гормональні коливання можуть активізувати ріст вузлів. У цей час регулярна діагностика — найкраща профілактика.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Хоча міома є доброякісним утворенням, її ігнорування або зволікання з лікуванням може призвести до серйозних наслідків. Зростання вузлів, зміна гормонального фону або настання перименопаузи можуть значно погіршити перебіг захворювання. Регулярні огляди та контроль динаміки росту — важливий аспект профілактики ускладнень.
Анемія через хронічні кровотечі
Одна з найчастіших проблем при нелікованій міомі — залізодефіцитна анемія, яка виникає через:
- тривалі та рясні менструації;
- кровотечі між менструаціями;
- хронічну втрату заліза з кров’ю.
Симптоми анемії можуть включати:
- постійну слабкість, втому;
- запаморочення;
- блідість шкіри;
- головний біль і задишку при навантаженні.
Анемія поступово виснажує організм, знижує імунітет, погіршує працездатність і підвищує ризики ускладнень при будь-якому оперативному втручанні.
Збільшення міоми та тиск на внутрішні органи
Без лікування міома може досягати великих розмірів, порушуючи анатомію малого таза та викликаючи механічний тиск на сусідні органи:
- Сечовий міхур — часті сечовипускання, відчуття неповного спорожнення, іноді — затримка сечі.
- Пряма кишка — утруднена дефекація, відчуття тиску, хронічні запори.
- Судини малого таза — порушення венозного відтоку, набряки нижніх кінцівок, варикоз.
Особливо небезпечні вузли на ніжці або ті, що швидко ростуть — вони можуть некротизуватись, викликаючи гострий біль, запалення й необхідність термінового оперативного втручання.
Вплив на фертильність та перебіг вагітності
Міома матки — один із факторів вторинного безпліддя та ускладнень при виношуванні дитини. Потенційні наслідки:
- порушення овуляції або перешкода імплантації ембріона при субмукозній локалізації вузлів;
- викидні на ранніх термінах через деформацію порожнини матки;
- передчасні пологи або патологічні скорочення матки;
- неправильне положення плода або ускладнення під час пологів (кровотеча, кесарів розтин);
- затримка розвитку плода через порушене кровопостачання плаценти.
Жінкам із міомою, які планують вагітність, обов’язково слід пройти детальне обстеження й обговорити з лікарем можливі стратегії лікування або підготовки до зачаття.
Профілактика розвитку міоми
Міома матки не завжди є наслідком спадковості чи гормональних збоїв — на її появу суттєво впливають спосіб життя, рівень стресу, харчування та гінекологічна уважність. Дотримання простих профілактичних заходів дозволяє зменшити ризик розвитку захворювання або вчасно його виявити на ранній стадії.
Гормональний баланс та профілактичні обстеження
Порушення гормонального фону — одна з головних причин утворення міоми. Щоб його контролювати, важливо:
- регулярно відвідувати гінеколога — мінімум раз на рік, навіть за відсутності скарг;
- проходити УЗД органів малого таза — для моніторингу стану матки та яєчників;
- контролювати рівень статевих гормонів — особливо у випадку нерегулярного циклу, болючих менструацій, зміни характеру виділень;
- виключити самостійне призначення гормональних препаратів (контрацептивів, БАДів, замісної терапії).
Налагоджений цикл і стабільний рівень естрогенів та прогестерону знижують ризик гіперплазії міометрію й утворення вузлів.
Фізична активність та нормалізація ваги
Здоровий спосіб життя — дієва профілактика як доброякісних, так і злоякісних гінекологічних захворювань. Основні рекомендації:
- Регулярна фізична активність: ходьба, плавання, йога, фітнес — підтримує гормональний баланс і покращує кровообіг у малому тазу.
- Контроль маси тіла: ожиріння супроводжується підвищеним рівнем естрогенів, що стимулює ріст міоми.
- Збалансоване харчування: більше клітковини, зелені, овочів і фруктів, обмеження жирної, смаженої, обробленої їжі, вітаміни групи В, D, залізо, кальцій — для підтримки гормональної рівноваги.
Репродуктивне здоров’я — роль пологів та грудного вигодовування
Доведено, що вагітність і грудне вигодовування знижують ризик розвитку міоми, оскільки:
- в період вагітності відбувається тимчасове пригнічення овуляцій та гормональна перебудова, що позитивно впливає на міометрій;
- грудне вигодовування сприяє зниженню рівня естрогенів, а отже — зменшує стимуляцію росту міоматозних тканин;
- повноцінна реалізація репродуктивної функції (у жінок, які мали 1 і більше пологів) асоціюється зі зниженим ризиком розвитку як міоми, так і інших гормонозалежних новоутворень.
Жінкам, які планують материнство, варто завчасно обстежуватись на наявність міоми — це дозволяє уникнути ускладнень під час вагітності та підібрати безпечну тактику лікування, якщо вузли вже виявлено.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
