Фіброма та фіброміома

Залишити звернення
Фіброма та фіброміома

Що таке фіброма і фіброміома?

Фіброма та фіброміома — це доброякісні новоутворення, які формуються з різних типів сполучної тканини. Найчастіше їх виявляють у жіночому організмі, особливо в ділянці матки, шкіри або молочних залоз. Незважаючи на схожість у назвах, ці пухлини мають відмінне походження та клінічні особливості, що впливає на діагностику та підхід до лікування.

Фіброма складається переважно зі щільної сполучної тканини. Вона розвивається повільно і, зазвичай, не викликає виражених симптомів, особливо на ранніх етапах. Може розвиватися в будь-якій ділянці, де є сполучна тканина: шкіра, підшкірна клітковина, слизові оболонки, рідше — внутрішні органи. Частіше виявляються у жінок після 30 років, а також у пацієнтів зі спадковою схильністю або після травм, операцій, гормональних змін.

Фіброміома (частіше — міома) містить як фіброзну, так і м’язову тканину. Вона може збільшуватися під впливом гормонів і спричиняти порушення менструального циклу, біль або тиск на сусідні органи. Найчастіше виникає в м’язовому шарі матки (міометрії), звідки й отримала свою другу назву — міома матки. Типово діагностують у жінок репродуктивного віку — від 25 до 45 років. Основними факторами ризику є гормональний дисбаланс, відсутність пологів, хронічні запальні процеси в органах малого таза.

Ці особливості впливають не лише на клінічний перебіг, але й на вибір тактики лікування: від спостереження до оперативного втручання.

Причини виникнення

Розвиток фібром і фіброміом пов’язаний із низкою внутрішніх і зовнішніх чинників. Найчастіше ці утворення з’являються на тлі змін у гормональній системі, а також через спадкові особливості або тривалий вплив несприятливих умов життя.

Гормональні зміни

Головним тригером розвитку фіброміом є гормональний дисбаланс, особливо надлишок естрогенів:

  • Фіброміоми матки мають гормонозалежну природу — вони активніше ростуть у періоди, коли рівень естрогенів підвищується: у репродуктивному віці, при вагітності або при ендокринних порушеннях.
  • У пацієнток із фібромами шкіри або м’яких тканин також можуть виявлятись ендокринні зрушення, хоча прямий зв’язок із гормонами менш виражений.

Гормональні контрацептиви, хронічні гінекологічні захворювання, ранній початок менструацій або пізній клімакс також можуть сприяти зростанню пухлин.

Генетична схильність

Спадковість відіграє важливу роль у формуванні доброякісних новоутворень:

  • Якщо в родині є випадки фіброміом або фібром, ризик розвитку зростає в кілька разів.
  • Генетичні мутації, що впливають на ріст і диференціацію клітин, можуть сприяти утворенню патологічних структур у сполучній або м’язовій тканині.

Пацієнткам із обтяженим сімейним анамнезом рекомендують проходити регулярні профілактичні обстеження.

Вплив стресу та способу життя

Сучасні дослідження вказують на те, що хронічний стрес, погане харчування та низька фізична активність також можуть бути факторами ризику:

  • Постійне емоційне перенапруження впливає на гормональний фон, посилюючи естрогенозалежні процеси.
  • Нерегулярне харчування, надмірне вживання жирної їжі, ожиріння — сприяють накопиченню естрогенів у тканинах.
  • Відсутність фізичної активності послаблює загальний обмін речовин, що також впливає на клітинну регенерацію.

Здоровий спосіб життя знижує ймовірність утворення фібром і фіброміом, навіть за наявності генетичної схильності.

Основні симптоми

Фіброми та фіброміоми можуть проявлятись по-різному залежно від розміру, швидкості росту, локалізації та гормонального фону пацієнта. Частина з них тривалий час не викликає жодних відчуттів, інші — помітно впливають на якість життя, викликаючи біль або функціональні розлади.

Коли фіброма може бути безсимптомною

Невеликі фіброми часто не дають клінічної картини:

  • Випадково виявляються під час УЗД, рентгену чи гінекологічного огляду.
  • Не викликають болю або порушень, особливо якщо не здавлюють сусідні структури.
  • У таких випадках лікарі зазвичай обирають тактику спостереження, без негайного втручання.

Безсимптомний перебіг характерний для фібром шкіри, підшкірної клітковини, а також для невеликих фіброміом матки.

Біль, дискомфорт, кровотечі

Симптоми з’являються тоді, коли утворення:

  • Швидко росте або досягає значного розміру.
  • Здавлює нервові закінчення або судини.
  • Порушує нормальний кровообіг у тканинах.

Найбільш поширені скарги:

  • Біль у нижній частині живота або попереку — при фіброміомах матки.
  • Рясні або тривалі менструації, міжменструальні кровотечі.
  • Дискомфорт при статевому акті, часті позиви до сечовипускання — при тиску на сечовий міхур.
  • Болючість при пальпації — при фібромах у м’яких тканинах.

Інтенсивність симптомів не завжди прямо залежить від розміру — навіть невелика фіброма, розташована поруч із нервовим закінченням, може викликати виражений біль.

Порушення функцій органів (залежно від локалізації)

Якщо фіброма або фіброміома знаходиться поблизу важливих органів, можуть виникати функціональні порушення:

  • Маткова фіброміома — порушення менструального циклу, безпліддя, ризики ускладнень при вагітності.
  • Фіброми черевної порожнини — тиск на кишечник, закрепи або часте сечовипускання.
  • Фіброми в ділянці молочних залоз — ущільнення, біль, асиметрія.
  • Фіброми шкіри або слизових — естетичний дискомфорт, кровоточивість при травмуванні.

При появі будь-яких новоутворень або тривалого дискомфорту варто звернутися до лікаря для діагностики.

Як діагностують фіброму та фіброміому

Точна діагностика фіброми та фіброміоми є ключем до вибору правильного лікування. Сучасна медицина використовує поєднання клінічного огляду та інструментальних методів — для підтвердження типу новоутворення, визначення його розміру, локалізації та потенційних ризиків.

Гінекологічний огляд або візуальна оцінка

Первинне виявлення фібром можливе вже під час стандартного візиту до лікаря:

  • Гінекологічний огляд дає змогу виявити збільшення матки, щільні утворення або зміни її форми — типово для фіброміоми.
  • Дерматолог або хірург може запідозрити фіброму шкіри чи м’яких тканин за її зовнішнім виглядом: округле, щільне, рухоме утворення без ознак запалення.
  • При необхідності лікар призначає додаткові дослідження для уточнення діагнозу.

Огляд — це перший етап, який формує клінічну підозру, але не є остаточним методом діагностики.

УЗД, МРТ, КТ

Інструментальні методи дозволяють більш точно оцінити розміри, структуру та розташування новоутворення:

  • Ультразвукове дослідження (УЗД) — найпоширеніший метод для виявлення фіброміоми матки. Доступний, безболісний, дозволяє контролювати динаміку росту.
  • Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — дає деталізовану інформацію про структуру пухлини, межі та взаємодію з навколишніми тканинами. Особливо корисна при великих або атипових утвореннях.
  • Комп’ютерна томографія (КТ) — застосовується рідше, переважно при підозрі на ураження внутрішніх органів або сумнівних ділянках.

Ці методи допомагають диференціювати фіброму від інших типів пухлин — зокрема злоякісних.

Біопсія або гістологічне дослідження

У випадках, коли є сумніви щодо природи новоутворення, проводиться морфологічне підтвердження:

  • Біопсія — забір зразка тканини для лабораторного аналізу. Найчастіше застосовується для шкірних або підшкірних фібром.
  • Гістологія — визначає тип клітин, ступінь диференціації, наявність ознак атипії.
  • При фіброміомах матки гістологічне дослідження можливе після хірургічного видалення утворення (наприклад, при міомектомії або гістеректомії).

Ці методи дають остаточну відповідь на питання: доброякісне утворення чи ні, та чи потребує пацієнт подальшого спостереження або лікування.

Сучасні методи лікування

Вибір тактики лікування фіброми або фіброміоми залежить від розміру пухлини, її локалізації, клінічних проявів, віку пацієнта та планів щодо вагітності. У сучасній медицині доступний широкий спектр методів — від спостереження до малотравматичних хірургічних втручань.

Консервативна терапія (гормони, спостереження)

Консервативне лікування рекомендоване у разі:

  • Невеликих за розміром утворень.
  • Відсутності виражених симптомів.
  • Повільного росту пухлини.

Основні підходи:

  • Динамічне спостереження — регулярне УЗД або огляди для контролю розмірів.
  • Гормональна терапія — препарати, що знижують рівень естрогенів, можуть пригальмувати ріст фіброміоми (наприклад, агоністи ГнРГ).
  • Призначення контрацептивів — у деяких випадках для стабілізації гормонального фону.

Цей підхід дозволяє уникнути хірургії, особливо у молодих жінок або пацієнток перед менопаузою.

Хірургічне лікування (висічення, лапароскопія)

Покази до оперативного втручання:

  • Значні розміри утворення.
  • Симптоми (біль, кровотечі, порушення функцій органів).
  • Підозра на атипію або ризик ускладнень.

Основні методи:

  • Висічення фіброми (наприклад, видалення підшкірної фіброми) — проводиться амбулаторно, із застосуванням місцевої анестезії.
  • Міомектомія — видалення фіброміоми з збереженням матки. Може виконуватись лапароскопічно або лапаротомічно.
  • Гістеректомія — повне видалення матки у випадках множинних або великих утворень у жінок, які не планують вагітність.

Хірургічне лікування дозволяє радикально вирішити проблему, знизити ризик рецидивів і покращити якість життя.

Альтернативні методи: емболізація, ФУЗ-абляція

Для пацієнток, які прагнуть зберегти органи, але не готові до традиційної операції, доступні малотравматичні інноваційні методи:

  • Емболізація маткових артерій (EMA) — мінімально інвазивна процедура, під час якої блокуються судини, що живлять фіброміому. Утворення поступово зменшується в розмірах.
  • ФУЗ-абляція — фокусований ультразвук руйнує тканини фіброміоми без хірургічного втручання. Процедура контролюється за допомогою МРТ.

Ці методи мають короткий період відновлення, не потребують наркозу і зберігають репродуктивну функцію, але потребують ретельного попереднього обстеження для відбору кандидатів.

Відновлення після лікування

Період реабілітації після лікування фіброми або фіброміоми залежить від обраного методу — консервативного, хірургічного чи малоінвазивного. Важливо дотримуватись рекомендацій лікаря, щоб уникнути ускладнень і забезпечити стабільне одужання.

Що очікувати в післяопераційний період

Після хірургічного лікування пацієнтка може відчувати:

  • Незначний біль у ділянці втручання — у нормі триває 2–5 днів.
  • Втомлюваність, зниження працездатності — особливо після лапаротомії.
  • Виділення зі статевих шляхів (при лікуванні фіброміом матки) — до кількох тижнів.
  • Тимчасові порушення менструального циклу — зазвичай відновлюється за 1–2 місяці.

Після лапароскопії або ФУЗ-абляції відновлення проходить швидше, часто — вже протягом кількох днів. Зазвичай жінка може повернутись до звичних справ через 1–2 тижні.

Рекомендації щодо способу життя

Після лікування важливо:

  • Уникати фізичних навантажень упродовж 2–6 тижнів (залежно від обсягу втручання).
  • Контролювати харчування — для підтримки гормонального балансу рекомендована збалансована дієта з обмеженням цукру та жирів.
  • Регулярно відпочивати, уникати стресів і перевтоми.
  • Тимчасово утриматися від статевого життя — зазвичай протягом 4–6 тижнів.
  • Не використовувати тампони або спринцювання у відновний період після гінекологічних втручань.

Дотримання цих правил допомагає зменшити ризик ускладнень, таких як кровотеча, інфекція чи рецидив.

Планові обстеження та динамічне спостереження

Після лікування необхідно перебувати під медичним наглядом:

  • УЗД-контроль — через 1, 3 і 6 місяців після втручання для оцінки стану тканин.
  • Гінекологічні огляди — щонайменше 1 раз на рік (або частіше — за рекомендацією лікаря).
  • Гормональна діагностика — за потреби, для контролю рівня естрогенів, особливо у жінок із ризиком рецидиву.

Пацієнткам після емболізації чи ФУЗ-абляції також рекомендовано регулярне спостереження для моніторингу ефективності процедури.

Комплексний підхід до реабілітації — ключ до повного одужання та профілактики ускладнень.

Ускладнення при відсутності лікування

Ігнорування фіброми або фіброміоми може призвести до серйозних наслідків — як функціональних, так і загрозливих для здоров’я. Навіть доброякісні утворення потребують контролю, оскільки з часом можуть прогресувати або викликати ускладнення.

Ріст утворення та здавлення сусідніх органів

Без лікування фіброми та фіброміоми часто збільшуються в розмірах, що призводить до механічного впливу на навколишні структури:

  • При фіброміомі матки: можливий тиск на сечовий міхур (часті сечовипускання), пряму кишку (закрепи), нервові закінчення (біль у попереку або ногах).
  • Фіброми черевної порожнини або великих розмірів можуть зміщувати внутрішні органи, викликати порушення кровообігу.
  • Шкірні фіброми, особливо у зонах тертя, схильні до травмування, запалення або інфікування.

Чим довше новоутворення залишається без спостереження, тим складнішим буде лікування в майбутньому.

Посилення болю, анемія

Одне з найбільш частих ускладнень — хронічний біль і виснаження організму:

  • Фіброміоми матки можуть спричиняти тривалі та рясні менструальні кровотечі, що поступово веде до розвитку анемії.
  • Анемія проявляється слабкістю, головним болем, зниженням працездатності, задишкою при фізичних навантаженнях.
  • Постійне подразнення тканин утворенням — джерело локального болю, який із часом посилюється.

Без лікування симптоми стають хронічними й суттєво знижують якість життя.

Ризики для фертильності або вагітності

Фіброміома матки — одна з причин порушення репродуктивної функції:

  • Утворення може змінювати форму порожнини матки, перешкоджати імплантації ембріона або нормальному росту плода.
  • Зростає ризик викидня, передчасних пологів, порушення плацентації.
  • Може спричинити непліддя внаслідок здавлення маткових труб або гормонального дисбалансу.

Для жінок, які планують вагітність, важливо своєчасно обстежувати та лікувати фіброміому — навіть якщо вона не проявляє себе активно.

Профілактика розвитку фібром

Хоча повністю запобігти появі фіброми або фіброміоми неможливо, дотримання профілактичних заходів значно знижує ризик їх виникнення або прогресування. Основна увага — на регулярних обстеженнях, гормональній рівновазі та здоровому способі життя.

Регулярні обстеження у гінеколога/дерматолога

Найефективніший спосіб виявити утворення на ранній стадії — профілактичні огляди:

  • Жінкам рекомендовано відвідувати гінеколога щонайменше раз на рік, навіть за відсутності скарг.
  • УЗД органів малого таза — базовий скринінг для виявлення фіброміом матки.
  • Дерматологічні огляди допомагають контролювати стан шкіри та виявляти новоутворення візуально.

Чим раніше виявлено фіброму, тим простіше її контролювати або лікувати без серйозних втручань.

Контроль гормонального фону

Фіброміома напряму пов’язана з рівнем естрогенів у крові. Щоб зменшити ризик її розвитку, важливо:

  • Регулярно перевіряти гормональний фон, особливо при порушеннях менструального циклу, ПМС або клімактеричних симптомах.
  • Не займатись самолікуванням гормональними препаратами — це може стимулювати ріст новоутворень.
  • Уникати тривалого застосування естрогенвмісних засобів без контролю лікаря.

Гормональна стабільність — одна з головних умов профілактики естрогенозалежних пухлин.

Здоровий спосіб життя та зниження стресу

Наявність хронічного стресу та порушень метаболізму створює сприятливий фон для росту фібром:

  • Регулярна фізична активність нормалізує обмін речовин і підтримує гормональний баланс.
  • Збалансоване харчування з перевагою овочів, білків і продуктів із низьким глікемічним індексом допомагає запобігти гормонозалежним порушенням.
  • Психоемоційна стабільність: достатній сон, уникнення хронічної втоми, релаксація — позитивно впливають на стан ендокринної системи.
  • Контроль маси тіла важливий, оскільки жирові тканини активно продукують естрогени.

Усі ці заходи не лише знижують ризик утворення фібром, а й покращують загальний стан здоров’я.

A red heart on a black background.A red heart on a black background.The vitrup of the human body in a circle.
віднайди свій симбіоз
запишись на консультацію до експерта symbiotyka
Онлайн запис
+38 067 888 3 000
Привіт! 🖐🏻
Виникли питання? Зв’яжіться з нами зручнуим способом