Гіпоглікемія — це патологічний стан, при якому рівень глюкози в крові опускається нижче фізіологічної норми. Найчастіше йдеться про показник нижче 3,9 ммоль/л, хоча клінічні прояви можуть з’явитися й при вищих значеннях, залежно від індивідуальної чутливості організму.
Глюкоза — головне джерело енергії для мозку. При її нестачі порушується функціонування нервової системи, серцево-судинної системи та інших життєво важливих органів.
У здорової людини рівень глюкози підтримується гормональним балансом між інсуліном і контрінсуліновими гормонами (глюкагоном, адреналіном, кортизолом). При дисбалансі цієї системи ризик гіпоглікемії зростає.
Легка гіпоглікемія супроводжується початковими симптомами, такими як:
Пацієнт зазвичай усвідомлює свій стан і може самостійно вжити вуглеводи (солодкий напій, цукор, фрукти), що призводить до нормалізації рівня глюкози.
Середня гіпоглікемія викликає:
Пацієнту вже важко самостійно вживати їжу чи діяти раціонально — потрібна допомога з боку.
Важка гіпоглікемія є невідкладним станом і супроводжується:
Вона потребує негайного медичного втручання, введення глюкози внутрішньовенно або глюкагону.
Усі три рівні становлять небезпеку, особливо для людей із цукровим діабетом, які перебувають на інсулінотерапії. Регулярне моніторування глікемії, адекватна саморегуляція та навчання пацієнта — ключ до профілактики гіпоглікемічних станів.
Найчастішою причиною гіпоглікемії є лікування цукрового діабету, особливо коли використовується інсулін або пероральні цукрознижувальні препарати (сульфонілсечовина, меглітиніди).
Фактори ризику гіпоглікемії у діабетиків:
Гіпоглікемія у таких пацієнтів може бути частою і непомітною, особливо у разі «гіпоглікемічної неусвідомленості» — коли симптоми слабко виражені або відсутні.
Реактивна гіпоглікемія виникає через 2–4 години після прийому їжі. Її причиною зазвичай є:
Натщева гіпоглікемія виникає після тривалого голодування, зазвичай через 8 і більше годин без їжі. Її причинами можуть бути:
Обидва типи гіпоглікемії вимагають ретельного обстеження для встановлення причини.
Гіпоглікемія може виникати і в осіб без діабету. Найпоширеніші неендокринні причини включають:
У всіх випадках важливо диференціювати причину гіпоглікемії, адже від цього залежить ефективність подальшого лікування та профілактики.
Початкові симптоми гіпоглікемії виникають як відповідь організму на зниження рівня глюкози в крові. Вони зумовлені активацією симпатичної нервової системи та виділенням адреналіну. Ці ознаки попереджають про небезпеку та стимулюють людину вжити заходів.
Найхарактерніші ранні симптоми гіпоглікемії:
На цьому етапі більшість пацієнтів здатні самостійно розпізнати гіпоглікемію та зупинити її, вживаючи швидкі вуглеводи (наприклад, 15 г глюкози або сік).
Якщо гіпоглікемія не була вчасно усунута, рівень глюкози продовжує знижуватись, і виникають неврологічні симптоми, пов’язані з енергетичним голодуванням мозку.
До пізніх ознак гіпоглікемії належать:
Ці симптоми вимагають негайної допомоги. У важких випадках — внутрішньовенне введення глюкози або ін’єкція глюкагону. Без швидкого втручання гіпоглікемія може призвести до необоротного ураження мозку або смерті.
Особливу небезпеку становить те, що при повторних епізодах пацієнт може втратити здатність розпізнавати ранні симптоми (гіпоглікемічна неусвідомленість), що підвищує ризик важких форм.
Діагностика гіпоглікемії починається з детального клінічного обстеження. Лікар звертає увагу на:
Важливою є класична тріада Уіппла, яка підтверджує гіпоглікемію:
Вимірювання рівня глюкози в момент появи симптомів є основним діагностичним критерієм. Застосовуються такі методи:
Для достовірної діагностики важливо зафіксувати рівень глюкози нижче 3,9 ммоль/л у поєднанні з клінічними проявами.
У складних випадках, коли причина гіпоглікемії неочевидна, застосовують додаткові методи діагностики:
Комплексний підхід до діагностики дозволяє точно встановити етіологію гіпоглікемічних станів і призначити ефективне лікування.
Негайне реагування на перші прояви гіпоглікемії дозволяє уникнути важких ускладнень. При появі тремтіння, пітливості, слабкості або голоду необхідно:
Негайно вжити швидкі вуглеводи:
Повторно виміряти рівень глюкози через 15 хвилин. Якщо він залишається низьким — повторити вживання вуглеводів.
Після нормалізації стану — з’їсти повноцінну їжу або перекус з вуглеводами й білком, щоб закріпити ефект.
Важливо навчити пацієнта з цукровим діабетом та його близьких плану дій при гіпоглікемії, адже швидкість реакції критично важлива.
Якщо людина не може самостійно проковтнути або втрачає свідомість, потрібно діяти негайно:
Після виведення з важкого стану обов’язково проводиться ретельне обстеження, щоб з’ясувати причину інциденту та скоригувати лікування.
Після гіпоглікемії необхідно переглянути схему лікування:
У разі повторних епізодів — рекомендується консультація ендокринолога або діабетолога для повної адаптації терапії.
Після перенесеного важкого гіпоглікемічного епізоду організм потребує часу на відновлення. Найбільш вразливою є нервова система, адже мозок особливо чутливий до нестачі глюкози.
У перші дні можливі:
Пацієнтам рекомендовано:
У випадках втрати свідомості або судом — доцільне проведення неврологічного обстеження.
Гіпоглікемія — це сигнал до змін у повсякденному режимі. Після епізоду слід переглянути:
Також важливо налагодити:
Перенесена гіпоглікемія — особливо втрата свідомості чи напад у громадському місці — може викликати тривожність, страх повторення, зниження якості життя.
Ознаки, що свідчать про потребу в психологічній допомозі:
У таких випадках рекомендується:
Комплексна післякризова підтримка допомагає не лише відновитись фізично, а й повернути впевненість у самоконтролі над хворобою.
Мозок є найчутливішим органом до зниження рівня глюкози. При частих або тяжких гіпоглікеміях виникає хронічне енергетичне голодування, що може призвести до:
У пацієнтів похилого віку гіпоглікемія асоціюється з вищим ризиком розвитку деменції, особливо при цукровому діабеті 2 типу. А в дітей — з порушенням розвитку мозку в критичні періоди.
Навіть короткочасна гіпоглікемія, що супроводжується втратою свідомості або судомами, може залишити тривалі неврологічні наслідки.
Часті гіпоглікемії мають значний вплив на психологічний стан пацієнта:
Психоемоційні ускладнення можуть знизити мотивацію до самоконтролю, викликати втому від лікування (diabetes burnout) та знизити якість життя загалом.
Для профілактики таких станів важливо:
Гіпоглікемії прямо впливають на стратегічне управління діабетом. Пацієнти починають:
У результаті виникає:
Тобто гіпоглікемії не лише небезпечні самі по собі, але й ускладнюють досягнення цільових показників глікемічного контролю, які є основою довготривалого здоров’я пацієнта з діабетом.
Основою профілактики гіпоглікемії є стабільний режим дня, збалансоване харчування і контроль фізичних навантажень.
Рекомендації:
Особливої уваги вимагає нічна гіпоглікемія — перед сном слідкують за достатнім рівнем глюкози та уникають фізичних навантажень увечері без корекції харчування.
Постійний самоконтроль дозволяє вчасно виявляти коливання глюкози і запобігати критичним станам.
Рекомендовано:
Будь-яка нова схема лікування має впроваджуватися поступово — з моніторингом і корекцією.
Ключовим фактором профілактики гіпоглікемії є підвищення обізнаності пацієнтів. Освіта має охоплювати:
Близькі люди також мають бути навчені:
У багатьох медичних центрах діють школи для пацієнтів із діабетом, які допомагають сформувати стійкі навички самоконтролю.