Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Гіпоглікемічні стани

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке гіпоглікемія?

Гіпоглікемія — це патологічний стан, при якому рівень глюкози в крові опускається нижче фізіологічної норми. Найчастіше йдеться про показник нижче 3,9 ммоль/л, хоча клінічні прояви можуть з’явитися й при вищих значеннях, залежно від індивідуальної чутливості організму.

Глюкоза — головне джерело енергії для мозку. При її нестачі порушується функціонування нервової системи, серцево-судинної системи та інших життєво важливих органів.

У здорової людини рівень глюкози підтримується гормональним балансом між інсуліном і контрінсуліновими гормонами (глюкагоном, адреналіном, кортизолом). При дисбалансі цієї системи ризик гіпоглікемії зростає.

Легка гіпоглікемія супроводжується початковими симптомами, такими як:

тремор;
відчуття голоду;
пітливість;
слабкість;
дратівливість.

Пацієнт зазвичай усвідомлює свій стан і може самостійно вжити вуглеводи (солодкий напій, цукор, фрукти), що призводить до нормалізації рівня глюкози.

Середня гіпоглікемія викликає:

порушення концентрації;
дезорієнтацію;
сплутаність свідомості;
порушення мовлення;
неадекватну поведінку.

Пацієнту вже важко самостійно вживати їжу чи діяти раціонально — потрібна допомога з боку.

Важка гіпоглікемія є невідкладним станом і супроводжується:

втратою свідомості;
судомами;
можливістю впадання в кому.

Вона потребує негайного медичного втручання, введення глюкози внутрішньовенно або глюкагону.

Усі три рівні становлять небезпеку, особливо для людей із цукровим діабетом, які перебувають на інсулінотерапії. Регулярне моніторування глікемії, адекватна саморегуляція та навчання пацієнта — ключ до профілактики гіпоглікемічних станів.

Причини розвитку гіпоглікемічних станів

У хворих на цукровий діабет (інсулін, таблетки)

Найчастішою причиною гіпоглікемії є лікування цукрового діабету, особливо коли використовується інсулін або пероральні цукрознижувальні препарати (сульфонілсечовина, меглітиніди).

Фактори ризику гіпоглікемії у діабетиків:

Передозування інсуліну або таблетованих препаратів
Пропуск прийому їжі або затримка вживання їжі після ін’єкції
Надмірне фізичне навантаження без компенсації вуглеводами
Зміна режиму харчування чи тривалий інтервал між прийомами їжі
Погіршення функції нирок чи печінки (уповільнює виведення препаратів)

Гіпоглікемія у таких пацієнтів може бути частою і непомітною, особливо у разі «гіпоглікемічної неусвідомленості» — коли симптоми слабко виражені або відсутні.

Реактивна та натщева гіпоглікемія

Реактивна гіпоглікемія виникає через 2–4 години після прийому їжі. Її причиною зазвичай є:

Гіперінсулінемічна відповідь на продукти з високим глікемічним індексом
Порушення вуглеводного обміну (наприклад, при предіабеті)
Післяопераційні стани (наприклад, після баріатричної хірургії)

Натщева гіпоглікемія виникає після тривалого голодування, зазвичай через 8 і більше годин без їжі. Її причинами можуть бути:

Дефіцит глікогену в печінці (наприклад, при голодуванні або у дітей)
Гормональні порушення (недостатність кортизолу чи глюкагону)
Порушення метаболізму жирів і вуглеводів

Обидва типи гіпоглікемії вимагають ретельного обстеження для встановлення причини.

Інші можливі причини: алкоголізм, пухлини, порушення харчування

Гіпоглікемія може виникати і в осіб без діабету. Найпоширеніші неендокринні причини включають:

Хронічний алкоголізм — пригнічує глюконеогенез у печінці, особливо натще
Інсулінома — рідкісна пухлина підшлункової залози, що автономно виробляє інсулін
Пухлини позапідшлункового походження — іноді виробляють речовини, що імітують дію інсуліну
Анорексія або порушення харчування — призводять до дефіциту енергетичних субстратів
Сепсис або важкі системні захворювання — особливо у дітей та людей із супутніми хворобами печінки

У всіх випадках важливо диференціювати причину гіпоглікемії, адже від цього залежить ефективність подальшого лікування та профілактики.

Основні симптоми гіпоглікемії

Ранні ознаки (тремтіння, пітливість, дратівливість)

Початкові симптоми гіпоглікемії виникають як відповідь організму на зниження рівня глюкози в крові. Вони зумовлені активацією симпатичної нервової системи та виділенням адреналіну. Ці ознаки попереджають про небезпеку та стимулюють людину вжити заходів.

Найхарактерніші ранні симптоми гіпоглікемії:

Тремтіння рук або всього тіла
Холодний піт — різка, рясна пітливість без очевидної причини
Дратівливість, емоційна нестабільність
Сильне відчуття голоду
Серцебиття, пришвидшений пульс
Тривожність, внутрішнє напруження
Слабкість або запаморочення

На цьому етапі більшість пацієнтів здатні самостійно розпізнати гіпоглікемію та зупинити її, вживаючи швидкі вуглеводи (наприклад, 15 г глюкози або сік).

Пізні ознаки (сплутаність свідомості, судоми, втрата свідомості)

Якщо гіпоглікемія не була вчасно усунута, рівень глюкози продовжує знижуватись, і виникають неврологічні симптоми, пов’язані з енергетичним голодуванням мозку.

До пізніх ознак гіпоглікемії належать:

Сплутаність свідомості
Порушення мовлення або поведінки (наприклад, агресія, неадекватність)
Заторможеність, сонливість
Втрата координації рухів
Судоми
Втрата свідомості або кома

Ці симптоми вимагають негайної допомоги. У важких випадках — внутрішньовенне введення глюкози або ін’єкція глюкагону. Без швидкого втручання гіпоглікемія може призвести до необоротного ураження мозку або смерті.

Особливу небезпеку становить те, що при повторних епізодах пацієнт може втратити здатність розпізнавати ранні симптоми (гіпоглікемічна неусвідомленість), що підвищує ризик важких форм.

Як діагностують гіпоглікемічні стани

Збір анамнезу та оцінка симптомів

Діагностика гіпоглікемії починається з детального клінічного обстеження. Лікар звертає увагу на:

Час появи симптомів — натще, після фізичного навантаження, після їжі, вночі
Частоту та вираженість епізодів
Наявність супутніх захворювань, особливо цукрового діабету
Використання медикаментів, зокрема інсуліну або цукрознижувальних препаратів
Харчові звички та алкогольне навантаження

Важливою є класична тріада Уіппла, яка підтверджує гіпоглікемію:

Симптоми, характерні для зниженого рівня глюкози
Встановлене зниження рівня глюкози в момент симптомів
Зникнення симптомів після нормалізації глюкози

Визначення рівня глюкози в крові

Вимірювання рівня глюкози в момент появи симптомів є основним діагностичним критерієм. Застосовуються такі методи:

Глюкометрія капілярної крові — швидкий спосіб у домашніх умовах або в лікарні
Лабораторне визначення глюкози у венозній плазмі — золотий стандарт
Безперервний моніторинг глюкози (CGM) — дозволяє виявити нічні або безсимптомні епізоди

Для достовірної діагностики важливо зафіксувати рівень глюкози нижче 3,9 ммоль/л у поєднанні з клінічними проявами.

Провокаційні тести та додаткові обстеження

У складних випадках, коли причина гіпоглікемії неочевидна, застосовують додаткові методи діагностики:

Голодувальний тест (проба з 72-годинним голодуванням) — використовується при підозрі на інсуліному
Визначення рівнів інсуліну, C-пептиду, проінсуліну — дозволяє виявити гіперінсулінемію та відрізнити ендогенну чи екзогенну природу
Дослідження гормонального фону — оцінка рівня кортизолу, глюкагону, гормону росту
Візуалізація (КТ, МРТ, УЗД) — застосовується при підозрі на пухлини підшлункової залози або інші органічні причини
Генетичне тестування — при підозрі на спадкові форми гіпоглікемії

Комплексний підхід до діагностики дозволяє точно встановити етіологію гіпоглікемічних станів і призначити ефективне лікування.

Перша допомога та лікування

Що робити при перших симптомах гіпоглікемії

Негайне реагування на перші прояви гіпоглікемії дозволяє уникнути важких ускладнень. При появі тремтіння, пітливості, слабкості або голоду необхідно:

Негайно вжити швидкі вуглеводи:

15 г глюкози (глюкозні таблетки або гель)
150 мл солодкого соку або напою (не дієтичного)
1 столова ложка меду або цукру

Повторно виміряти рівень глюкози через 15 хвилин. Якщо він залишається низьким — повторити вживання вуглеводів.

Після нормалізації стану — з’їсти повноцінну їжу або перекус з вуглеводами й білком, щоб закріпити ефект.

Важливо навчити пацієнта з цукровим діабетом та його близьких плану дій при гіпоглікемії, адже швидкість реакції критично важлива.

Медична допомога при тяжкому стані

Якщо людина не може самостійно проковтнути або втрачає свідомість, потрібно діяти негайно:

Не давати їжу чи напої через рот, щоб уникнути задухи
Викликати швидку допомогу
Ввести 1 мг глюкагону внутрішньом’язово або підшкірно (якщо є набір для екстреної допомоги)
Медики вводять 20–40 мл 40% глюкози внутрішньовенно болюсно, з подальшою інфузією 5–10% розчину глюкози

Після виведення з важкого стану обов’язково проводиться ретельне обстеження, щоб з’ясувати причину інциденту та скоригувати лікування.

Корекція дози інсуліну або препаратів

Після гіпоглікемії необхідно переглянути схему лікування:

Знизити дозу інсуліну або таблетованих препаратів, особливо нічних чи передфізичних навантажень
Оцінити режим харчування: регулярність, склад їжі, вміст вуглеводів
Проаналізувати фізичну активність і внести зміни у плани навантажень
Навчити пацієнта самоконтролю, включаючи розпізнавання симптомів і дії в критичних ситуаціях

У разі повторних епізодів — рекомендується консультація ендокринолога або діабетолога для повної адаптації терапії.

Післякризова реабілітація

Відновлення після тяжкого нападу

Після перенесеного важкого гіпоглікемічного епізоду організм потребує часу на відновлення. Найбільш вразливою є нервова система, адже мозок особливо чутливий до нестачі глюкози.

У перші дні можливі:

загальна слабкість;
зниження працездатності;
порушення сну або уваги;
емоційна нестабільність.

Пацієнтам рекомендовано:

регулярний моніторинг глюкози, включаючи нічні виміри;
тимчасове зниження фізичних і розумових навантажень;
обмеження керування авто або складною технікою, доки стан повністю не стабілізується.

У випадках втрати свідомості або судом — доцільне проведення неврологічного обстеження.

Корекція харчування та способу життя

Гіпоглікемія — це сигнал до змін у повсякденному режимі. Після епізоду слід переглянути:

Частоту та регулярність прийомів їжі — не менше 4–5 разів на день
Склад раціону — включення складних вуглеводів, білка, клітковини
Обмеження простих цукрів, які провокують різкі коливання глюкози
Гідратацію та електролітний баланс

Також важливо налагодити:

Регулярну фізичну активність, але контрольовану — з урахуванням енергетичних витрат
Якісний сон і відпочинок
Ведення щоденника самоконтролю — з фіксацією симптомів, рівнів глюкози, харчування, доз інсуліну/препаратів

Психологічна підтримка (за потреби)

Перенесена гіпоглікемія — особливо втрата свідомості чи напад у громадському місці — може викликати тривожність, страх повторення, зниження якості життя.

Ознаки, що свідчать про потребу в психологічній допомозі:

Постійний страх гіпоглікемії
Навмисне завищення глікемії з метою уникнення нападів
Уникнення фізичних або соціальних активностей

У таких випадках рекомендується:

Консультація психолога або психотерапевта, який має досвід роботи з хронічними захворюваннями
Психоемоційна адаптація через техніки саморегуляції, когнітивну терапію, підтримку родини

Комплексна післякризова підтримка допомагає не лише відновитись фізично, а й повернути впевненість у самоконтролі над хворобою.

Можливі ускладнення при частих гіпоглікеміях

Ураження мозку та когнітивні порушення

Мозок є найчутливішим органом до зниження рівня глюкози. При частих або тяжких гіпоглікеміях виникає хронічне енергетичне голодування, що може призвести до:

Погіршення пам’яті, уваги, швидкості мислення
Порушення сну, підвищеної втомлюваності
Зниження інтелектуальних функцій у дітей
Зміни особистості та поведінки

У пацієнтів похилого віку гіпоглікемія асоціюється з вищим ризиком розвитку деменції, особливо при цукровому діабеті 2 типу. А в дітей — з порушенням розвитку мозку в критичні періоди.

Навіть короткочасна гіпоглікемія, що супроводжується втратою свідомості або судомами, може залишити тривалі неврологічні наслідки.

Психоемоційні наслідки та страх перед гіпо

Часті гіпоглікемії мають значний вплив на психологічний стан пацієнта:

Формується страх перед гіпо (hypoglycemia anxiety), який обмежує соціальну активність
Людина свідомо завищує рівень глюкози, щоб уникнути нападів, що погіршує загальний перебіг діабету
З’являється хронічна тривожність, дратівливість, депресивні прояви

Психоемоційні ускладнення можуть знизити мотивацію до самоконтролю, викликати втому від лікування (diabetes burnout) та знизити якість життя загалом.

Для профілактики таких станів важливо:

Проводити індивідуальне навчання
Залучати психолога, особливо при повторних гіпоепізодах
Використовувати технології безперервного моніторингу глюкози

Погіршення контролю діабету

Гіпоглікемії прямо впливають на стратегічне управління діабетом. Пацієнти починають:

Боятися нормальних або трохи нижчих показників глюкози
Відмовлятися від фізичних навантажень, які раніше були частиною контролю
Менше дотримуватись дієти чи пропускати дози ліків

У результаті виникає:

Хронічна гіперглікемія
Підвищення рівня HbA1c
Прискорення розвитку ускладнень діабету (ретинопатія, нефропатія, нейропатія)

Тобто гіпоглікемії не лише небезпечні самі по собі, але й ускладнюють досягнення цільових показників глікемічного контролю, які є основою довготривалого здоров’я пацієнта з діабетом.

Як запобігти гіпоглікемії

Регулярне харчування та планування фізичної активності

Основою профілактики гіпоглікемії є стабільний режим дня, збалансоване харчування і контроль фізичних навантажень.

Рекомендації:

Харчуватися регулярно: 3 основні прийоми їжі та 1–2 перекуси впродовж дня
Уникати тривалих перерв між прийомами їжі, особливо при інсулінотерапії
Обирати повільні вуглеводи (крупи, овочі, цільнозерновий хліб) замість простих цукрів
Перед тренуванням — вживати додаткові вуглеводи, за потреби — зменшувати дозу інсуліну
Після фізичних навантажень — контролювати глюкозу протягом 6–12 годин, адже гіпоглікемія може бути відтермінованою

Особливої уваги вимагає нічна гіпоглікемія — перед сном слідкують за достатнім рівнем глюкози та уникають фізичних навантажень увечері без корекції харчування.

Контроль рівня цукру та дозування препаратів

Постійний самоконтроль дозволяє вчасно виявляти коливання глюкози і запобігати критичним станам.

Рекомендовано:

Вимірювати глюкозу не менше 4–6 разів на день, а при змінах доз або активності — частіше
Використовувати системи безперервного моніторингу глюкози (CGM), особливо при ризику нічних або неусвідомлених гіпоглікемій
Коригувати дозу інсуліну відповідно до їжі, рівня цукру та активності
Регулярно консультуватися з ендокринологом для адаптації терапії

Будь-яка нова схема лікування має впроваджуватися поступово — з моніторингом і корекцією.