.svg)
Вторинна (симптоматична) гіпертензія
Що таке вторинна гіпертензія
Вторинна артеріальна гіпертензія — це стійке підвищення артеріального тиску, викликане іншим захворюванням. На відміну від первинної (есенціальної) форми, де причина тиску невідома, вторинна гіпертензія є симптомом конкретного порушення, яке можна виявити та лікувати.
Чим відрізняється вторинна гіпертензія?
- Первинна гіпертензія: трапляється у 90–95% випадків, причини — невизначені, хронічне лікування.
- Вторинна гіпертензія: 5–15% випадків, причину можна знайти й усунути (наприклад, пухлину, гормональні порушення або ефект медикаментів).
Саме ця можливість вилікувати гіпертензію шляхом усунення причини — головна відмінність вторинної форми.
Ознаки, що можуть вказувати на вторинну гіпертензію
Вторинна гіпертензія часто маскується під звичайну. Але є симптоми, які повинні насторожити лікаря і пацієнта. Повне обстеження кожного пацієнта з тиском недоцільне. Але існують ситуації, коли варто шукати глибше:
Резистентна гіпертензія: тиск не знижується попри прийом трьох і більше препаратів, включно з діуретиком. Часто причина — апное сну, надлишок альдостерону або звуження ниркових артерій.
- Атиповий вік: гіпертензія у молодих (до 30–40 років) або раптове погіршення у літніх.
- Раптове підвищення тиску: особливо вище 180/110 мм рт. ст.
- Поганий контроль, попри лікування: може свідчити про іншу причину тиску.
Симптоми, що можуть вказувати на конкретну причину
- Феохромоцитома: приступи високого тиску, пітливість, тахікардія, головний біль.
- Гіперальдостеронізм: слабкість, судоми, гіпокаліємія.
- Синдром Кушинга: округле обличчя, ожиріння тулуба, стрії, слабкість, синці.
- Порушення щитоподібної залози: тремор, втрата або набір ваги, порушення терморегуляції.
- Апное сну: гучне хропіння, зупинки дихання, ранкові головні болі, сонливість.
Дані огляду та аналізів
- Шум у животі – можливе звуження ниркової артерії.
- Різниця тиску між руками/ногами – можливий стеноз або коарктація аорти.
- Збільшені нирки – може бути полікістоз.
- Ознаки ураження органів-мішеней (серце, нирки, очі) без тривалого анамнезу гіпертензії.
- Гіпокаліємія – особливо спонтанна або після діуретиків.
- Порушення функції нирок – підвищений креатинін, білок чи кров у сечі.
- Погіршення роботи нирок після інгібіторів АПФ/БРА – можлива ішемія через стеноз.
Виникнення тиску у молодому віці — важлива підстава для обстеження. У цій віковій групі частіше трапляються вторинні причини (коарктація аорти, фібромускулярна дисплазія, гормональні порушення), тому затримка з діагностикою може призвести до ускладнень.
Найпоширеніші причини вторинної гіпертензії
Вторинна артеріальна гіпертензія виникає як наслідок інших медичних станів. Найчастіше це хвороби нирок, ендокринні розлади, судинні аномалії та дія деяких ліків.
Захворювання нирок — найчастіша причина
Хронічна хвороба нирок (ХХН): гломерулонефрит, полікістоз, пієлонефрит. Порушується виведення солі та води, активується РААС, що підвищує тиск.
Реноваскулярна гіпертензія: звуження ниркових артерій → зниження кровопостачання → стимуляція реніну:
- Атеросклероз: >90% випадків, переважно у старших пацієнтів.
- Фібромускулярна дисплазія: у молодих жінок, не пов’язана з атеросклерозом.
Ендокринні причини
Гіперальдостеронізм (Синдром Конна): надлишок альдостерону → затримка натрію, втрата калію, тиск зростає. Часто – причина резистентної гіпертензії.
Феохромоцитома/парагангліома: пухлини, що виділяють катехоламіни → пароксизмальні кризи, тахікардія, пітливість.
Синдром Кушинга: надлишок кортизолу (пухлина наднирників/гіпофіза або тривалий прийом глюкокортикоїдів) → затримка натрію, підвищення тиску.
Порушення щитоподібної залози:
- Гіпертиреоз: систолічна гіпертензія, прискорення серцебиття.
- Гіпотиреоз: діастолічна гіпертензія, підвищення судинного опору.
Гіперпаратиреоз: надлишок кальцію → вплив на судини та тиск.
Акромегалія: пухлина гіпофіза → підвищення тиску у 30–50% випадків.
Судинні аномалії
Коарктація аорти: вроджене звуження → високий тиск у верхній частині тіла, низький — у нижній. Частіше проявляється у молодому віці.
Обструктивне апное сну (СОАС)
Часті зупинки дихання уві сні викликають гіпоксію, стрес, активацію симпатики. СОАС — часта причина резистентної гіпертензії, особливо при ожирінні.
Лікарські засоби та речовини
Підвищення тиску можуть викликати:
- Препарати: НПЗП (ібупрофен, диклофенак), глюкокортикоїди, гормональні контрацептиви, деконгестанти, деякі антидепресанти, імуносупресанти, еритропоетин, онкопрепарати.
- Стимулятори: амфетаміни, метилфенідат.
- Алкоголь, кокаїн, лакриця (через дію, схожу на альдостерон).
Діагностика вторинної гіпертензії
Діагностика вторинної гіпертензії починається з клінічної підозри. Якщо симптоми або дані огляду вказують на можливу вторинну природу тиску, призначаються цілеспрямовані лабораторні й інструментальні тести.
Базове обстеження
Обов’язкове для всіх пацієнтів із уперше виявленою гіпертензією або при підозрі на вторинну форму:
Анамнез: сімейні захворювання, початок гіпертензії, симптоми, прийом ліків і речовин.
Фізикальний огляд: тиск на обох руках, пульс на руках і ногах, шум над артеріями, пальпація щитоподібної залози, ознаки ендокринних порушень.
Лабораторні тести:
- Загальний аналіз сечі
- Біохімія: креатинін, ШКФ, електроліти, глюкоза, ліпіди
- ЕКГ: оцінка гіпертрофії, ішемії
Цілеспрямована діагностика за підозрою на конкретні причини
Ниркові причини
Хронічна хвороба нирок: УЗД, протеїнурія, альбумін/креатинін у сечі.
Реноваскулярна гіпертензія:
- Скринінг: УЗД з доплером, КТ- або МР-ангіографія.
- Підтвердження: ниркова ангіографія (з одночасною можливістю стентування).
Ендокринні розлади
Гіперальдостеронізм:
- САР (співвідношення альдостерон/ренін)
- Тести з натрієм або супресивні проби
- КТ/МРТ наднирників, іноді – венозний забір із наднирників
Феохромоцитома:
- Метанефрини (в плазмі або сечі)
- КТ/МРТ живота, сцинтиграфія MIBG або ПЕТ-КТ
Синдром Кушинга:
- Нічний дексаметазоновий тест, кортизол у сечі чи слині
- АКТГ, КТ/МРТ наднирників або гіпофіза
Щитоподібна залоза: ТТГ, вільні Т4, Т3
Гіперпаратиреоз: кальцій і ПТГ у крові
Серцево-судинні та інші причини
Коарктація аорти: ЕхоКГ, КТ-/МР-ангіографія грудної аорти
Синдром обструктивного апное сну:
- Полісомнографія – «золотий стандарт»
- Домашній кардіореспіраторний моніторинг
Діагностика вторинної гіпертензії часто потребує участі кількох спеціалістів — кардіолога, нефролога, ендокринолога, радіолога. Негативні результати окремих тестів не виключають остаточно вторинну причину, якщо клінічна підозра зберігається.
Лікування вторинної гіпертензії
На відміну від первинної гіпертензії, лікування вторинної форми спрямоване не лише на контроль тиску, а й на усунення його причини. Успішна терапія основного захворювання може нормалізувати артеріальний тиск або зменшити потребу в медикаментах.
Усунення причини – основна мета лікування
Захворювання нирок
Хронічна хвороба нирок (ХХН): контроль цукрового діабету, гломерулонефриту, призначення іАПФ/БРА з нефропротективним ефектом, комбінація з діуретиками.
Реноваскулярна гіпертензія:
- Медикаментозно: антигіпертензивні препарати, з обережністю — іАПФ/БРА.
- Інтервенційно: ангіопластика зі стентуванням — показана при фібромускулярній дисплазії або у складних випадках атеросклерозу.
Ендокринні порушення
Гіперальдостеронізм:
- Аденома - хірургія (адреналектомія)
- Двобічна гіперплазія - спіронолактон або еплеренон
Феохромоцитома: видалення пухлини після підготовки альфа-блокаторами
Синдром Кушинга: хірургія або медикаментозна терапія залежно від причини
Щитоподібна залоза: лікування гіпо- або гіпертиреозу нормалізує тиск
Гіперпаратиреоз: хірургічне лікування
Акромегалія: видалення пухлини гіпофіза
Судинні патології
Коарктація аорти: балонна ангіопластика або хірургічна корекція
СОАС (обструктивне апное сну)
CPAP-терапія – ключ до зниження тиску
Контроль артеріального тиску
Навіть після усунення причини, контроль АТ залишається критичним:
- Зміна способу життя: зменшення споживання солі, регулярні фізичні навантаження, контроль ваги, відмова від шкідливих звичок
- Медикаментозна терапія: індивідуальний підбір препаратів з урахуванням основного захворювання. Часто використовуються іАПФ, БРА, блокатори кальцієвих каналів, діуретики, бета-блокатори. При гіперальдостеронізмі — антагоністи альдостерону.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
