.svg)
Перипартальна кардіоміопатія
Що таке перипартальна кадіоміопатія
Перипартальна кардіоміопатія (ПКМП) — це рідкісне, але потенційно небезпечне захворювання серця, яке виникає у здорових на вигляд жінок наприкінці вагітності або протягом перших 5–6 місяців після пологів. Стан супроводжується ослабленням серцевого м’яза, внаслідок чого серце втрачає здатність ефективно перекачувати кров. Це призводить до серцевої недостатності — хронічного стану, який потребує невідкладної медичної допомоги.
ПКМП належить до так званих ідіопатичних дилатаційних кардіоміопатій — тобто тих, де причина не встановлена. Характерною ознакою є зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) — основного показника роботи серця.
Причини та фактори ризику перипартальної кардіоміопатії
Чому виникає ПКМП?
Точна причина перипартальної кардіоміопатії (ПКМП) невідома. Але існують кілька ключових теорій:
- Гормональний вплив (пролактин): Один із фрагментів гормону пролактину може пошкоджувати серцеві клітини. Ця гіпотеза лягла в основу лікування бромокриптином.
- Генетична схильність: У частини жінок виявляють мутації, подібні до тих, що спричиняють дилатаційну кардіоміопатію. Це може пояснити реакцію серця на навантаження під час вагітності.
- Інфекції та імунні реакції: Можливими тригерами є перенесений міокардит, аутоімунні процеси, дефіцит мікроелементів (наприклад, селену).
- Фізіологічне навантаження: Вагітність підвищує об’єм крові та навантаження на серце, що може спровокувати хворобу у жінок зі схильністю.
У більшості випадків ПКМП — це результат комбінації факторів: гормональних, судинних, генетичних і зовнішніх.
Хто у групі ризику?
ПКМП може виникнути у будь-якої жінки, але ризик зростає за наявності:
- віку понад 30–35 років;
- африканського походження;
- гіпертензії або прееклампсії;
- багатоплідної вагітності;
- мультипаритету (багато пологів);
- ожиріння або анемії;
- хронічного високого тиску до вагітності;
- довготривалого прийому токолітиків.
Наявність кількох факторів підвищує загальне навантаження на серце. Таким жінкам варто уважно стежити за симптомами серцевої недостатності — особливо у післяпологовий період.
Симптоми перипартальної кардіоміопатії
Як розпізнати ПКМП?
Симптоми ПКМП виникають через ослаблення серцевого м’яза, що призводить до застою рідини та зниженого кровопостачання органів. Їх легко сплутати з нормальними змінами під час вагітності, але:
Якщо симптоми раптово з’являються, швидко посилюються або не зникають після пологів — зверніться до лікаря.
Основні симптоми:
- Задишка — спочатку при навантаженні, пізніше — і в спокої. Посилюється в лежачому положенні (ортопное), можливі нічні напади задухи.
- Набряки — на ногах, щиколотках, стопах або животі. Швидке наростання або поширення — тривожна ознака.
- Сильна втома — не минає після відпочинку, ускладнює повсякденну активність.
- Прискорене серцебиття (пальпітації) — відчуття сильного, частого або нерегулярного серцебиття.
- Кашель — сухий, посилюється в положенні лежачи.
- Біль у грудях — рідше, але можливий.
- Запаморочення або втрата свідомості — особливо при зміні положення тіла.
Що виявляє лікар при огляді?
- Тахікардія, ритм галопу (третій тон),
- Хрипи в легенях,
- Набухання шийних вен,
- Ознаки застійної серцевої недостатності.
Коли негайно звертатися по допомогу?
Терміново викликайте швидку, якщо з’явились:
- Раптова сильна задишка або напад задухи;
- Біль чи тиск у грудях;
- Непритомність або сильне запаморочення;
- Різке посилення набряків;
- Ознаки шоку: сплутана свідомість, холодна або бліда шкіра, слабкий пульс.
Це можуть бути ознаки тяжкої серцевої недостатності або кардіогенного шоку.
Діагностика перипартальної кардіоміопатії
Як встановлюють діагноз ПКМП?
ПКМП діагностується на основі клінічної картини, часу появи симптомів (кінець вагітності або після пологів), результатів обстежень та виключення інших причин серцевої недостатності. Специфічного аналізу не існує.
Ключові методи діагностики:
Ехокардіографія (УЗД серця) — головний метод
- Визначає розміри камер серця (лівий шлуночок може бути розширеним).
- Вимірює фракцію викиду ЛШ (ФВ ЛШ). Значення <45% підтверджує діагноз, <30% — вказує на тяжкий стан.
- Дозволяє виявити тромби, оцінити клапани та виключити інші вади.
Електрокардіограма (ЕКГ)
- Може показувати синусову тахікардію, неспецифічні зміни ST і T, аритмії.
- Широкий комплекс QRS (>120 мс) — несприятливий прогностичний фактор.
Аналізи крові
- BNP або NT-proBNP — маркери серцевої недостатності, допомагають оцінити її тяжкість.
- Тропонін — може бути підвищеним при пошкодженні міокарда.
- Інші: загальний аналіз крові, функція нирок, печінки, ТТГ — для виключення анемії, тиреотоксикозу, тощо.
Рентген грудної клітки
- Може виявити кардіомегалію та набряк легень.
МРТ серця
- Дає детальну оцінку структури міокарда, виявляє фіброз чи міокардит.
- Застосовується у складних або сумнівних випадках.
Диференційна діагностика: що треба виключити?
ПКМП не є єдиною причиною серцевої недостатності у вагітних. Важливо відрізнити її від таких станів:
- Невиявлена до вагітності кардіоміопатія (дилатаційна, гіпертрофічна)
- Вади серця (наприклад, мітральна недостатність)
- Гіпертонічна хвороба або гіпертензія вагітних
- Ішемічна хвороба серця
- Міокардит (вірусний)
- ТЕЛА (тромбоемболія легеневої артерії)
- Прееклампсія з ураженням серця
- Тиреотоксикоз
- Такоцубо (стрес-індукована кардіоміопатія)
- Амніотична емболія
Для точної діагностики важливе комплексне обстеження з залученням кардіолога, акушера-гінеколога, анестезіолога та інших спеціалістів.
Лікування перипартальної кардіоміопатії
Лікування ПКМП спрямоване на усунення симптомів серцевої недостатності, відновлення функції серця та профілактику ускладнень. Підхід залежить від того, чи діагноз встановлено під час вагітності, після пологів, і чи жінка годує грудьми.
Медикаментозне лікування
Під час вагітності:
- Діуретики — зменшують набряки та задишку (фуросемід). Важливо не допустити зневоднення.
- Бета-блокатори — знижують навантаження на серце (метопролол).
- Вазодилататори — розширюють судини (гідралазин, нітрати).
- Дигоксин — підтримує скоротливість серця.
- Антикоагулянти — профілактика тромбозів (переважно НМГ при ФВ <30–35%).
Препарати, які протипоказані під час вагітності: ІАПФ, БРА, АРНІ, АМР, іНЗКТГ2 — можуть зашкодити плоду.
Після пологів / при лактації:
- ІАПФ/БРА/АРНІ — (наприклад, еналаприл) дозволені після пологів, зазвичай безпечні при ГВ.
- Бета-блокатори — продовжують прийом.
- Спіронолактон — допустимий при ГВ.
- Варфарин, НМГ — дозволені антикоагулянти.
- Бромокриптин — експериментальний препарат, пригнічує пролактин. Може бути корисним у тяжких випадках, але блокує лактацію й підвищує ризик тромбозів.
Пологи та післяпологовий період
- Пологи — бажано природні, з епідуральною анестезією. При загрозливому стані — кесарів розтин.
- Моніторинг — особливо важливий у перші дні після пологів.
- Лактація — дозволена, якщо немає протипоказань (наприклад, бромокриптин).
Інші методи лікування
- WCD (носимий дефібрилятор) — тимчасово застосовується при високому ризику аритмій.
- ІКД — імплантується при збереженні ФВ <35% після 3–6 місяців.
- МПК (механічна підтримка кровообігу) — при кардіогенному шоку (ВАБК, VAD, ЕКМО).
- Трансплантація серця — останній варіант при рефрактерній серцевій недостатності.
Спосіб життя та підтримка
- Відпочинок — критично важливий на етапі відновлення.
- Дієта — обмеження солі.
- Контроль рідини — лікар може рекомендувати обмеження вживання та щоденне зважування.
- Відмова від алкоголю та куріння.
- Психологічна допомога — підтримка жінки й сім’ї після діагнозу.
Прогноз і відновлення після перипартальної кардіоміопатії
Які шанси на одужання?
Близько 50–80% жінок з ПКМП досягають повного або часткового відновлення функції серця. У більшості випадків фракція викиду ЛШ (ФВ ЛШ) нормалізується протягом 6–12 місяців, іноді — до 2 років.
Однак у частини пацієнток ФВ ЛШ залишається зниженою, що вимагає довготривалого лікування. ПКМП може бути пов’язана з високим ризиком ускладнень, включно з летальними.
Що впливає на прогноз?
Сприятливі фактори:
- ФВ ЛШ ≥30% на момент діагнозу
- ЛШ <5,5 см (кінцево-діастолічний розмір)
- Відсутність тромбу в ЛШ
- Відсутність підвищеного тропоніну
- Раннє виявлення і лікування
Несприятливі фактори:
- ФВ ЛШ <30%
- Значне розширення ЛШ
- Африканське походження
- Ожиріння
- Прееклампсія
- Порушення функції правого шлуночка
- QRS >120 мс
- Пізнє звернення до лікаря
Навіть при нормальній ФВ ЛШ варто регулярно спостерігатися у кардіолога — існує ризик рецидиву при наступних вагітностях.
Можливі ускладнення ПКМП
- Тромбоемболія — тромби в серці можуть викликати інсульт, ТЕЛА або інші системні ураження.
- Аритмії — включаючи фібриляцію передсердь і шлуночкові тахіаритмії. Може знадобитися імплантація пристроїв.
- Хронічна серцева недостатність — при незворотній дисфункції серця.
- Кардіогенний шок — критичне зниження кровотоку до органів.
- Раптова серцева смерть — рідко, але можлива при тяжкій формі хвороби.
Наступна вагітність після перипартальної кардіоміопатії
Чи можлива повторна вагітність?
Наступна вагітність після ПКМП — високоризикована і потребує ретельного обговорення з кардіологом та акушером. Ризик рецидиву захворювання, погіршення серцевої недостатності, трансплантації серця або навіть смерті матері зростає.
- Категорично протипоказана, якщо ФВ ЛШ <50% після перенесеного ПКМП.
- Навіть при повному відновленні серця ризик повторного розвитку хвороби під час наступної вагітності може досягати 20–50%.
Що робити перед плануванням?
- Консультація кардіо-акушерської команди.
- Оцінка функції серця (ЕхоКГ, NT-proBNP).
- Індивідуальне обговорення ризиків та спостереження протягом усієї вагітності.
- За потреби — відновлення медикаментозної підтримки.
Контрацепція після ПКМП
Жінкам, які перенесли ПКМП, рекомендується ефективна та безпечна контрацепція:
- Прогестинові методи: Мірена, підшкірні імпланти.
- Негормональні методи.
- Комбіновані контрацептиви (естроген + прогестин) — не рекомендовані через ризик тромбозів.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
