Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Перикардит

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке перикардит

Перикардит — це запалення перикарда, тонкої двошарової оболонки, що оточує серце. Стан може мати як легкий перебіг, так і ускладнений — із загрозою для життя.

Найпоширеніший симптом — біль у грудях, через який пацієнти звертаються по допомогу. Важливо не ігнорувати тривожні ознаки: перикардит може призвести до накопичення рідини, тампонади серця або хронічної констрикції. Рання діагностика допомагає уникнути ускладнень і визначити оптимальне лікування.

Перикард — це серцева сумка, яка складається з двох листків (вісцерального та парієтального) і містить невелику кількість рідини. Основні функції перикарда:

Зменшення тертя під час серцевих скорочень;
Захист серця від інфекцій і пухлин;
Фіксація серця у грудній клітці;
Обмеження розтягнення серцевих камер при збільшенні об'єму крові.

Запалення перикарда призводить до набряку та подразнення, що викликає біль та інші симптоми.

При перикардиті біль зазвичай посилюється у положенні лежачи і при глибокому вдиху, та зменшується у нахилі вперед.

Причини перикардиту

Перикардит може мати інфекційне або неінфекційне походження. У багатьох випадках точну причину не вдається встановити — такий стан називають ідіопатичним перикардитом. Найчастіше в його основі — недіагностована вірусна інфекція.

Інфекційні причини

Віруси — найпоширеніша причина гострого перикардиту. Часто зустрічаються віруси Коксакі, грипу, герпесу, аденовіруси, ВІЛ, COVID-19.
Бактерії — рідкісні, але небезпечні. Можуть спричинити гнійний перикардит. Часті збудники: стафілококи, стрептококи, пневмококи, мікобактерії туберкульозу.
Грибки та паразити — зустрічаються переважно у пацієнтів з ослабленим імунітетом.

Неінфекційні причини

Аутоімунні хвороби: вовчак, ревматоїдний артрит, склеродермія.
Посттравматичні стани: перикардит після інфаркту (синдром Дресслера), операцій на серці (посткардіотомний синдром), травм грудної клітки.
Метаболічні порушення: уремія (ниркова недостатність), гіпотиреоз.
Онкологія: метастази при раку легень, молочної залози, лімфомі або первинні пухлини перикарда.
Інші фактори: променева терапія, ліки (прокаїнамід, фенітоїн), розшарування аорти.

Ідіопатичний перикардит

У значній частині випадків причину не вдається встановити. Припускається вірусна етіологія, але лабораторно це підтвердити складно. Такий діагноз встановлюють після виключення інших можливих причин.

Чому важливо знайти першопричину

Перикардит — це не окреме захворювання, а наслідок іншої проблеми в організмі. Тому діагностика повинна включати пошук основного стану: інфекції, аутоімунного процесу, ниркової недостатності тощо. Ефективне лікування перикардиту неможливе без усунення першопричини.

Види перикардиту: класифікація за перебігом і характером запалення

Перикардит класифікують за тривалістю перебігу та типом запального процесу. Це має вирішальне значення для вибору лікування та прогнозу.

Класифікація за тривалістю

Гострий перикардит

Триває до 4–6 тижнів. Починається раптово. Найпоширеніша форма.

Персистуючий (затяжний)

Симптоми тривають понад 4–6 тижнів, але менше 3 місяців без ремісій.

Рецидивний перикардит

Повторні епізоди після щонайменше 4–6 тижнів без симптомів. Зазвичай рецидиви виникають у перші 1,5–2 роки після першого нападу.

Хронічний перикардит

Процес триває понад 3 місяці.

Рецидивні та хронічні форми часто потребують тривалої терапії (наприклад, колхіцин на 6 місяців) і супроводжуються вищим ризиком констриктивного перикардиту. Пацієнтам важливо пояснити необхідність системного спостереження.

Класифікація за характером запалення

Сухий (фібринозний) перикардит

Запалення без значного накопичення рідини. Відкладається фібрин на листках перикарда. Симптоми — біль у грудях та шум тертя перикарда, який чує лікар при аускультації.

Ексудативний (випітний) перикардит

Супроводжується накопиченням рідини в порожнині перикарда. Тип ексудату залежить від причини:

Серозний — прозора рідина (віруси, аутоімунні захворювання),
Гнійний — при бактеріальних інфекціях,
Геморагічний — з кров’ю (туберкульоз, пухлини, травми).

Велика кількість рідини може призвести до тампонади серця — невідкладного стану, що потребує термінової допомоги.

Симптоми перикардиту: на що звернути увагу

Ознаки перикардиту залежать від форми захворювання, причини та наявності ускладнень. Найхарактерніші симптоми — біль у грудях, задишка, загальні прояви запалення.

Біль у грудях

Біль — основний симптом гострого перикардиту.

Характер: гострий, колючий, ріжучий, іноді стискаючий або ниючий.
Локалізація: за грудиною або в лівій частині грудної клітки.
Іррадіація: у ліве плече, шию, спину або обидва плеча.
Зв'язок із рухами: біль посилюється при глибокому вдиху, кашлі, ковтанні, у положенні лежачи, полегшується при нахилі вперед.

Позиційний характер болю — важлива діагностична ознака перикардиту.

Шум тертя перикарда

Шум тертя — специфічний звук, який лікар вислуховує стетоскопом.

Характер: нагадує шкребіння, хруст або тертя наждачного паперу.
Умови вислуховування: найкраще чути на видиху у сидячому положенні з нахилом вперед.
Фази: може бути двофазним або трифазним.
Транзиторність: шум може зникати при накопиченні великої кількості рідини.

Задишка та респіраторні симптоми

Задишка: виникає при фізичному навантаженні або у спокої, посилюється у положенні лежачи (ортопное).
Кашель: сухий, подразливий.

Причини: біль, що обмежує вдих, або накопичення рідини, що тисне на серце й легені.

Загальні симптоми

Лихоманка: зазвичай субфебрильна (до 38°C).
Слабкість, втома.
Пітливість, особливо вночі.
Втрата апетиту та ваги при тривалому перебігу.
Серцебиття: пришвидшене або нерегулярне.
Набряки ніг, стоп, живота (асцит) — ознака ускладнень, таких як тампонада або констриктивний перикардит.
Запаморочення при гемодинамічних порушеннях.

Коли терміново звертатися до лікаря

Негайно викликайте швидку допомогу при:

Раптовому сильному болю в грудях;
Вираженій задишці;
Запамороченні або втраті свідомості;
Сильному серцебитті.

Ці симптоми можуть сигналізувати про небезпечні ускладнення перикардиту, інфаркт міокарда або тромбоемболію легеневої артерії.

Діагностика перикардиту

Діагностика перикардиту потребує комплексного підходу: аналізу скарг, фізикального огляду, ЕКГ, ехокардіографії, лабораторних тестів і, за потреби, додаткової візуалізації.

Клінічний огляд і діагностичні критерії

Лікар збирає анамнез і проводить аускультацію серця для виявлення шуму тертя перикарда.Для встановлення діагнозу гострого перикардиту необхідно мати щонайменше два з чотирьох основних критеріїв:

Типовий біль у грудях;
Шум тертя перикарда;
Характерні зміни на ЕКГ;
Наявність перикардіального випоту на ехокардіографії.

Електрокардіограма (ЕКГ)

ЕКГ — один із основних методів діагностики:

Гостра стадія: підйом сегмента ST у багатьох відведеннях ("усмішка"), депресія сегмента PR.
Подальші стадії: нормалізація ST і PR, інверсія зубців T, поступове відновлення нормальної картини.

При уремічному перикардиті класичні зміни можуть бути відсутні.

Ехокардіографія (УЗД серця)

ЕхоКГ дозволяє:

Виявити перикардіальний випіт (шар рідини >5 мм);
Оцінити об’єм випоту;
Виявити ознаки тампонади серця;
Виключити інші патології серця.

Аналізи крові

СРБ, ШОЕ, лейкоцити: маркери запалення.
Тропоніни I або T: вказують на можливий міоперикардит.
Додаткові тести: функція нирок, печінки, щитоподібної залози, маркери аутоімунних захворювань, тест на ВІЛ, посіви крові.

КТ та МРТ серця

КТ: виявляє потовщення перикарда, кальцифікації, об'єм випоту.
МРТ: оцінює активне запалення та ураження міокарда.

Ці методи особливо важливі при підозрі на констриктивний перикардит або пухлини.

Аналіз перикардіальної рідини

Проводиться при значному випоті:

Цитологія: виявлення атипових клітин.
Біохімія: рівень білка, глюкози, ЛДГ.
Мікробіологія: посіви на бактерії, грибки, мікобактерії.
ПЛР: ідентифікація специфічних збудників.

Аналіз допомагає встановити інфекційне, пухлинне або аутоімунне походження перикардиту.

Комплексний підхід

Жоден метод сам по собі не гарантує встановлення діагнозу. Точний висновок можливий лише за умови інтеграції:

скарг і анамнезу,
фізикального огляду,
ЕКГ,
ЕхоКГ,
лабораторних і візуалізаційних даних.

Точний діагноз і визначення причини перикардиту — завдання досвідченого лікаря.

Можливі ускладнення перикардиту

Більшість випадків гострого перикардиту завершуються повним одужанням. Проте несвоєчасна діагностика або лікування можуть призвести до серйозних ускладнень, деякі з яких загрожують життю.

Перикардіальний випіт (гідроперикард)

Перикардіальний випіт — це накопичення надлишкової рідини між листками перикарда.

Невелика кількість рідини може не викликати симптомів і виявляється випадково на УЗД серця.
Великий або швидко накопичений випіт підвищує тиск у перикарді і стискає серце, порушуючи його наповнення кров'ю.

Тампонада серця

Тампонада серця — критичне ускладнення перикардіального випоту. Серце стискається рідиною, що призводить до падіння серцевого викиду і розвитку шоку.

Класична тріада Бека:

Артеріальна гіпотензія;
Розширення та пульсація шийних вен;
Приглушені серцеві тони.

Також характерний парадоксальний пульс — різке зниження артеріального тиску під час вдиху.

Тампонада вимагає негайної пункції перикарда (перикардіоцентезу) для видалення рідини.

Констриктивний перикардит

Констриктивний перикардит — хронічне ускладнення перикардиту, при якому перикард:

Потовщується, фіброзується і втрачає еластичність;
Іноді кальцифікується, утворюючи «панцир» навколо серця.

Причини: туберкульозний або гнійний перикардит, операції на серці, променева терапія, рідше — вірусний або ідіопатичний перикардит.

Прояви:

Набряки ніг, асцит;
Розширення шийних вен (симптом Куссмауля);
Задишка, виражена слабкість.

Діагностика: ЕхоКГ, КТ, МРТ серця.

Лікування: хірургічна перикардектомія (видалення потовщеного перикарда).

Чому важливо спостерігати за пацієнтами з перикардитом

Перикардит може прогресувати:

Від початкового запалення → до випоту;
Від значного випоту → до тампонади;
Від тривалого запалення → до констрикції.

Своєчасне виявлення ускладнень допомагає зберегти функцію серця та запобігти тяжким наслідкам.

Лікування перикардиту: сучасні підходи

Стратегія лікування залежить від форми перикардиту, причини, тяжкості симптомів та наявності ускладнень. Більшість випадків гострого неускладненого перикардиту лікуються консервативно та амбулаторно.

Загальні принципи

Фізичний спокій: обмеження фізичних навантажень на 3–6 місяців, особливо при залученні міокарда.
Постільний режим: при значному перикардіальному випоті (до 3–4 тижнів).
Дієта: обмеження солі та рідини при набряках або ознаках серцевої недостатності.

Медикаментозна терапія

НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати)
Ібупрофен або аспірин — препарати першого вибору для полегшення болю і зменшення запалення. Курс — 1–2 тижні з поступовим зниженням дози.

Колхіцин

Ефективний для лікування гострого і рецидивного перикардиту. При рецидивах курс може тривати до 6 місяців.

Кортикостероїди

Преднізон застосовується у випадках неефективності НПЗП та колхіцину або при аутоімунних, постопераційних, уремічних формах перикардиту. Застосування вимагає обережності через ризик рецидивів.

Етіотропна терапія

Антибіотики — при бактеріальному перикардиті;
Протитуберкульозні препарати — при туберкульозному перикардиті;
Протигрибкові засоби — при грибкових інфекціях.

Діуретики

Призначаються для зменшення набряків при випоті або серцевій недостатності.

Інвазивні методи лікування

Перикардіоцентез

Пункція перикарда для видалення рідини, що стискає серце. Показання: тампонада серця або великий симптоматичний випіт. Проводиться під контролем ЕхоКГ.

Перикардектомія

Хірургічне видалення фіброзно зміненого перикарда при констриктивному перикардиті або при рецидивних тяжких випадках.

Вибір стратегії лікування

Гострий неускладнений перикардит: консервативна терапія НПЗП і колхіцином.
Тампонада серця: невідкладний перикардіоцентез.
Констриктивний перикардит: хірургічна перикардектомія.
Інфекційні форми: етіотропна терапія + дренування.

Успіх лікування перикардиту залежить від точної діагностики форми, причини та вчасного вибору терапевтичної тактики.

Прогноз і профілактика перикардиту

Прогноз перикардиту залежить від його форми, причини та наявності ускладнень. Більшість випадків гострого вірусного або ідіопатичного перикардиту мають сприятливий перебіг із повним одужанням.

Прогноз при різних формах перикардиту

Гострий ідіопатичний або вірусний перикардит: прогноз зазвичай сприятливий.
Бактеріальний, туберкульозний, грибковий перикардит: високий ризик ускладнень і летальності.
Онкологічний перикардит: несприятливий прогноз, пов'язаний з основним захворюванням.
Тампонада серця: життєзагрозливий стан, потребує негайного втручання.
Констриктивний перикардит: хронічна серцева недостатність, що може покращитися після перикардектомії.
Рецидивний перебіг: зустрічається у 15–30% пацієнтів, зазвичай добре контрольований колхіцином, але ускладнення можливі.