.svg)
Мітральний стеноз
Що таке мітральний стеноз
Мітральний стеноз — це звуження отвору мітрального клапана, який розташований між лівим передсердям і лівим шлуночком серця. Через це порушується нормальний кровотік, що призводить до перевантаження серця. Найчастіше причина — перенесена ревматична лихоманка. У літніх людей захворювання може розвиватися внаслідок кальцифікації клапана.
Мітральний клапан складається з двох стулок, сухожильних ниток (хорд) і папілярних м’язів. У нормі його отвір становить 4–6 см². Він відкривається під час діастоли, пропускаючи кров у шлуночок, і закривається при систолі, щоб запобігти зворотному току.
Стулки клапана потовщуються, зростаються, втрачають рухливість, можуть кальцифікуватися. Площа отвору зменшується: при тяжкому стенозі — менше ніж 1–1,5 см².
Мітральний стеноз розвивається поступово, а симптоми можуть з’явитися пізно. Вчасне виявлення та лікування дозволяють уникнути ускладнень — серцевої недостатності, легеневої гіпертензії, тромбоемболій.
Причини мітрального стенозу та фактори ризику
Ревматична лихоманка — головна причина
У понад 90% випадків мітральний стеноз спричинений перенесеною ревматичною лихоманкою. Це ускладнення стрептококової інфекції (ангіни, скарлатини), при якому імунна система атакує власні тканини, зокрема серцеві клапани. Ураження клапана (ревмокардит) викликає зрощення стулок, ущільнення та кальцифікацію, що звужує отвір.
Симптоми стенозу часто з’являються через 10–40 років після хвороби, тому перенесена ревматична лихоманка — критично важливий анамнестичний фактор.
Інші причини мітрального стенозу
Кальцифікація клапана: З віком (після 60 років) відбувається відкладення кальцію на стулках. Ризик підвищують: атеросклероз, гіпертензія, діабет, хвороби нирок.
Вроджені вади: Рідкісні випадки стенозу у дітей через аномалії клапана (наприклад, парашутоподібний клапан).
Інфекційний ендокардит: Запалення мітрального клапана внаслідок бактеріальної або грибкової інфекції.
Рідкісні причини:
- Аутоімунні захворювання (вовчак, ревматоїдний артрит)
- Карциноїдний синдром
- Наслідки променевої терапії
- Хвороби накопичення (Фабрі, мукополісахаридоз)
- Сифіліс, травми серця
Фактори ризику розвитку мітрального стенозу
- Ревматичний анамнез — основний фактор
- Вік — після 60 років ризик зростає
- Жіноча стать — стеноз удвічі частіше у жінок
- Проживання в ендемічних регіонах — високий ризик при поширеності стрептококових інфекцій
- Супутні захворювання — атеросклероз, гіпертензія, хронічна ниркова недостатність
Симптоми мітрального стенозу: на що звернути увагу
Мітральний стеноз може роками не проявлятися. Перші симптоми виникають при звуженні клапана до 1,5–2,5 см² або під впливом додаткового навантаження (фізична активність, інфекції, вагітність, стрес, аритмії).
Початкові симптоми
- Задишка при навантаженні — найтиповіший перший симптом.
- Слабкість, втомлюваність — зменшення серцевого викиду.
Симптоми при прогресуванні захворювання
- Ортопное — задишка в положенні лежачи.
- Нічні напади задухи — пробудження від раптового утруднення дихання.
- Кашель — сухий або з пінистим мокротинням, іноді з кров’ю.
- Часті бронхіти, пневмонії — через застій у легенях.
- Серцебиття — особливо при миготливій аритмії.
- Біль у грудях — через легеневу гіпертензію або ішемію.
- Набряки — спочатку на ногах, пізніше можливий асцит.
- Запаморочення, непритомність — наслідок низького викиду або аритмій.
- Тягар у правому підребер’ї — застій у печінці.
Характерні зовнішні ознаки
- Facies mitralis — синюшно-рожевий рум’янець на щоках, ціаноз губ, кінчика носа, нігтів.
- Синдром Ортнера — захриплість голосу через тиск на нерв збільшеним передсердям або артерією.
Коли терміново звертатись до лікаря?
Негайно звертайтесь за медичною допомогою при:
- Задишці у спокої, особливо якщо вона заважає спати
- Кровохарканні
- Нападах аритмії з запамороченням чи втратою свідомості
- Болю або тиску в грудях
- Швидкому наростанні набряків
Своєчасне звернення до лікаря — ключ до ефективного лікування і попередження ускладнень.
Діагностика мітрального стенозу
Для підтвердження діагнозу, оцінки ступеня стенозу та ризику ускладнень використовують комплекс методів обстеження.
Клінічний огляд і аускультація серця
Діагностика починається зі збору анамнезу та фізикального огляду.
Лікар може виявити:
- Facies mitralis, ціаноз, набряки
- Аускультація
- Гучний І тон
- Клік відкриття мітрального клапана
- Діастолічний шум (гуркіт), найкраще чути на верхівці
- Пресистолічне посилення шуму (зникає при миготливій аритмії)
Тривалість і гучність шуму допомагають оцінити тяжкість стенозу.
Електрокардіограма (ЕКГ)
ЕКГ допомагає виявити непрямі ознаки стенозу:
- P-mitrale — широкий, двогорбий зубець Р (гіпертрофія лівого передсердя)
- Ознаки перевантаження правого шлуночка
- Аритмії — найчастіше миготлива аритмія
Ехокардіографія (УЗД серця)
Можливості ЕхоКГ:
- Оцінка морфології клапана (товщина, рухливість, кальциноз)
- Вимірювання площі отвору мітрального клапана (MVA)
- Градієнт тиску (MVG) між лівим передсердям і шлуночком
- Розміри камер серця, оцінка тиску в легеневій артерії
- Виявлення тромбів (переважно черезстравохідна ЕхоКГ)
- Визначення наявності мітральної недостатності
Рентгенографія органів грудної клітки
Дозволяє оцінити:
- Збільшення лівого передсердя (подвійний контур)
- Гіпертрофію правих відділів серця
- Розширення легеневої артерії
- Ознаки застою в легенях (лінії Керлі, набряк)
- Кальцифікацію клапана
Додаткові методи обстеження
- КТ/МРТ серця — 3D-візуалізація, уточнення анатомії
- Катетеризація серця — прямий вимір тиску, оцінка коронарних артерій
- Стрес-тест (з навантаженням) — об’єктивна оцінка функціональних обмежень
Стадії мітрального стенозу: як визначають тяжкість захворювання
Правильна оцінка стадії мітрального стенозу критично важлива для вибору лікування і прогнозу. Враховують як анатомічні зміни клапана, так і вплив на роботу серця та самопочуття пацієнта.
Класифікація за площею отвору клапана (MVA)
Площа мітрального отвору визначається за допомогою ехокардіографії:
- Легка стадія: площа отвору >1.5 см², зазвичай без симптомів
- Помірна стадія: площа отвору 1.0–1.5 см², виражені симптоми при навантаженні
- Важка стадія: площа отвору <1.0 см², виражені симптоми у спокої, високий тиск у легенях
Додатково враховується середній діастолічний градієнт тиску (MVG) та систолічний тиск у легеневій артерії (СТЛА).
Комплексна оцінка тяжкості стенозу
Одного лише показника MVA недостатньо. Лікар аналізує:
- Клінічні симптоми — задишка, втома, серцебиття
- Дані ехокардіографії — площа отвору, градієнт тиску, тиск у легеневій артерії
- Стрес-тести — допомагають виявити стеноз, що проявляється лише під навантаженням
Комплексний підхід забезпечує точну діагностику і дозволяє обрати найефективніший метод лікування.
Лікування мітрального стенозу
Мета лікування — полегшення симптомів, запобігання ускладненням і покращення якості життя. Вибір методу залежить від тяжкості стенозу, симптомів, віку, анатомії клапана і загального стану пацієнта.
Черезшкірна балонна мітральна вальвулопластика (ЧБМВ)
Малоінвазивна процедура, що дозволяє розширити клапан без відкритої операції.
Показана при:
- Площі отвору ≤1.5 см²
- Симптомах або високому ризику ускладнень (ФП, тиск у легенях >50 мм рт. ст.)
Не проводиться при:
- Тромбі у лівому передсерді
- Важкій мітральній недостатності
- Кальцинозі або анатомії, непридатній для процедури
Шкала Вілкінса допомагає оцінити анатомію клапана (1–4 бали за рухливість, товщину, кальциноз і стан хорд):
- ≤8 балів — сприятлива анатомія
- 9–11 балів — індивідуальне рішення
- >11 балів — перевага за хірургією
Хірургічне лікування
Пластика клапана (комісуротомія)
Відкрита або закрита операція зі збереженням клапана. Може доповнюватися видаленням тромбів.
Протезування клапана
Показане при тяжкому ураженні або після невдалої пластики.
- Механічні протези — довговічні, потребують постійного прийому варфарину
- Біологічні протези — не потребують довготривалої антикоагуляції, але зношуються за 10–20 років
Медикаментозне лікування
Не усуває стеноз, але контролює симптоми та ускладнення.
- Діуретики — зменшення набряків і задишки
- Бета-блокатори, верапаміл, дигоксин — контроль ЧСС при фібриляції передсердь
- Антикоагулянти — профілактика тромбів, особливо при ФП (варфарин рекомендований при ревматичному стенозі)
- Антибіотики — перед стоматологічними/хірургічними процедурами для профілактики ендокардиту
- Антирецидивна профілактика ревматизму — тривале застосування пеніциліну після перенесеної ревматичної лихоманки
Ускладнення мітрального стенозу
Без лікування мітральний стеноз може призвести до серйозних ускладнень, що погіршують якість життя та збільшують ризик смертності.
Фібриляція передсердь (миготлива аритмія)
Найпоширеніше порушення ритму при стенозі. Розширення лівого передсердя - хаотичні скорочення - погіршення наповнення шлуночка - зростання симптомів. Головна загроза — ризик тромбоутворення в передсерді.
Тромбоемболії (інсульт та інші)
Через застій крові в лівому передсерді утворюються тромби. Вони можуть:
- потрапити в судини мозку - інсульт
- закупорити артерії кінцівок, нирок, селезінки
Найвищий ризик — при фібриляції передсердь.
Легенева гіпертензія та серцева недостатність
Хронічний тиск у легеневих судинах - перевантаження правого шлуночка - правошлуночкова недостатність.
Прояви:
- Набряки ніг
- Збільшення печінки
- Асцит
- У важких випадках — набряк легень
Інфекційний ендокардит
Пошкоджений клапан вразливий до бактерій, що потрапляють у кров. Ризик зростає після стоматологічних або хірургічних процедур.
Може призвести до:
- Руйнування клапана
- Формування вегетацій
- Важкої серцевої недостатності
Прогноз та профілактика мітрального стенозу
Прогноз залежно від стадії та лікування
Мітральний стеноз — хронічне, прогресуюче захворювання. Прогноз залежить від:
- Ступеня стенозу — чим менша площа клапана, тим гірший прогноз без втручання
- Симптомів — безсимптомні пацієнти (NYHA I–II): >80% 10-річна виживаність; з вираженими скаргами — <15%
- Ускладнень — фібриляція передсердь, легенева гіпертензія, правошлуночкова недостатність погіршують прогноз
- Лікування — після ЧБМВ або операції виживаність до 80–90% (особливо у молодих пацієнтів із доброю анатомією клапана)
Профілактика ревматичної лихоманки
Найефективніша стратегія — запобігання первинному або повторному ураженню клапана:
- Первинна профілактика — своєчасне лікування ангіни антибіотиками (переважно пеніциліном)
- Вторинна профілактика — регулярні ін'єкції пеніциліну кожні 3–4 тижні після перенесеної ревматичної атаки
Регулярне спостереження у кардіолога
Обов’язкове навіть при легкому або безсимптомному стенозі:
- Легкий стеноз — контроль кожні 3–5 років
- Помірний — кожні 1–2 роки
- Важкий — кожні 6–12 місяців
Огляди та ЕхоКГ дозволяють вчасно виявити прогресування або ускладнення й обрати момент для лікування.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
