Міокардит

Симптоми міокардиту: на що звернути увагу

Міокардит може протікати безсимптомно або викликати серйозні порушення, аж до раптової серцевої смерті. У багатьох випадках перші ознаки нагадують застуду або грип, а серцеві симптоми з’являються через кілька днів або тижнів після інфекції.

Основні симптоми у дорослих

• Біль у грудях — колючий, тиснучий або схожий на біль при інфаркті.
• Задишка — при навантаженні або у спокої, посилюється лежачи.
• Втома — слабкість, зниження витривалості.
• Аритмії — перебої в роботі серця, прискорене або нерегулярне серцебиття.
• Набряки — щиколоток, стоп, ніг — ознака серцевої недостатності.
• Запаморочення, синкопе — втрата свідомості або її передвісники.
• Грипоподібні симптоми — лихоманка, головний біль, біль у горлі, кашель, ломота в тілі.
  

Симптоми у дітей

У немовлят:

• прискорене дихання
• в’ялість, поганий апетит
• слабкий набір ваги, вередливість
• сіруватий відтінок шкіри, сухий кашель
  

У старших дітей:

• втома, блідість, біль у м’язах або животі
• втрата ваги, порушення сну
• біль у грудях, задишка
• запаморочення, непритомність, серцебиття
  

Коли негайно звертатися до лікаря

Негайно викликайте швидку допомогу при таких симптомах:

• раптовий біль у грудях
• виражена задишка
• втрата свідомості
• сильне або нерегулярне серцебиття
  

Ці ознаки можуть вказувати не лише на міокардит, а й на інфаркт або інші критичні стани.

Симптоми міокардиту часто плутають із залишковими проявами застуди. Людина може відкладати візит до лікаря, особливо якщо продовжує тренування чи іншу активність. Це підвищує ризик ускладнень. Якщо нездужання виникло або посилилося після інфекції — зверніться до кардіолога.

Лікування міокардиту: сучасні підходи

Тактика лікування залежить від причини, тяжкості симптомів і наявності ускладнень. Легкі форми, особливо вірусні, часто минають самостійно. Важкі — потребують госпіталізації та інтенсивної терапії.

Медикаментозна терапія

Лікування серцевої недостатності:

• ІАПФ / БРА — знижують тиск, полегшують роботу серця.
• Бета-блокатори — зменшують частоту серцебиття (обережно у гострій фазі).
• Діуретики — зменшують набряки, задишку.
• Антагоністи альдостерону — доповнюють базову терапію.
  

Протизапальні засоби:

• НПЗЗ (ібупрофен) — при болях у грудях, особливо при супутньому перикардиті.
• Колхіцин — при перикардитному синдромі.
• Кортикостероїди — при аутоімунному, гігантоклітинному або еозинофільному міокардиті.
• Імуносупресори — у складних автоімунних випадках. При вірусному міокардиті їх ефективність не доведена.
  

Протимікробна терапія:

• Антибіотики — при підтвердженій бактеріальній інфекції.
• Протигрибкові препарати — при грибковому ураженні.
• Противірусні препарати — застосовуються вибірково, ефективність залежить від вірусу.
  

Інше:

• Антиаритмічні препарати — при порушеннях ритму.
• Антикоагулянти — для профілактики тромбів, особливо при фібриляції передсердь.
• Внутрішньовенний імуноглобулін (ВВІГ) — використовується у дітей і деяких імунозалежних формах, ефективність суперечлива.
  

Підтримка та спеціальні процедури

Фізичний спокій:

Уникати навантажень на 3–6 місяців після діагнозу — це критично для загоєння міокарда та зменшення ризику ускладнень.

Киснева терапія:

При вираженій задишці або низькій сатурації.

Механічна підтримка кровообігу (МПК):

• LVAD — допомагає лівому шлуночку качати кров.
• ВАБК — знижує навантаження на серце.
• ЕКМО — повна підтримка функцій серця і легень у критичних станах.
  

Імплантовані пристрої:

• Кардіостимулятор — при стійкій брадикардії чи блокадах.
• ІКД — захист від раптової смерті при шлуночкових аритміях.
  

Трансплантація серця:

Показана при незворотному ураженні серця, коли інші методи неефективні. Міокардит — одна з головних причин трансплантації у молодих пацієнтів.

Навіть якщо самопочуття поліпшилося, інтенсивні фізичні навантаження можуть загрожувати життю — провокувати аритмії або погіршення функції серця. Дотримання рекомендацій лікаря щодо режиму — ключ до повного одужання.

Прогноз та життя після міокардиту

Прогноз залежить від тяжкості стану, типу міокардиту, результатів обстежень і відповіді на лікування. Більшість пацієнтів із легкою формою повністю одужують. Але у важких випадках можливі хронічні наслідки.

Що впливає на прогноз

• Початковий стан серця: збережена фракція викиду (ФВ ЛШ) — хороший прогноз. Важка СН, кардіогенний шок, потреба в МПК — погіршують прогноз.
• Тип міокардиту: лімфоцитарний має кращий прогноз. Гігантоклітинний та еозинофільний — гірший, якщо не виявлені вчасно.
• МРТ-ознаки: наявність рубців (LGE), знижена ФВ ЛШ та дилатація — маркери високого ризику.
• Лікування: своєчасна терапія СН та імуносупресія при аутоімунних формах покращують результат.
  

Рекомендації щодо способу життя

Фізична активність:

• Уникати навантажень щонайменше 3–6 місяців після діагнозу.
• Повернення до спорту — лише після обстеження: нормальна ФВ ЛШ, відсутність аритмій, стабільні маркери запалення.
• Спортсменам — індивідуальна оцінка за участю кардіолога.
  

Харчування:

• Здорова серцева дієта: овочі, фрукти, нежирні білки, цільнозернові, корисні жири.
• Обмеження солі при СН.
• Уникати насичених і трансжирів.
  

Відмова від шкідливих звичок:

• Заборонено: куріння, наркотики, енергетики.
• Алкоголь — виключити або мінімізувати.
• Кофеїн — з обережністю.
  

Вага та стрес:

• Контролювати вагу.
• Зменшувати стрес: дихальні практики, медитація, йога.
  

Регулярне спостереження у кардіолога

Навіть після одужання потрібні регулярні огляди:

• контроль функції серця (ЕхоКГ, ЕКГ, Холтер)
• моніторинг аритмій і можливого рецидиву
• частота візитів — за рекомендацією лікаря
  

Повернення до спорту — не автоматичне. Воно базується на:

• повному відновленні серцевої функції
• відсутності активного запалення
• результатах навантажувальних тестів і МРТ

Рішення приймається спільно з лікарем з урахуванням ризиків.