.svg)
Інфаркт міокарда
Що таке інфаркт міокарда
Інфаркт міокарда (серцевий напад) — це гострий, небезпечний стан, при якому частина серцевого м’яза гине через раптове припинення кровопостачання. Найчастіше причиною є блокування коронарної артерії тромбом.
Це крайня форма ішемічної хвороби серця (ІХС), що потребує негайної медичної допомоги. Без втручання незворотне пошкодження серця починається вже через 15–40 хвилин.
Причини та механізм розвитку інфаркту міокарда
Основна причина — атеросклероз коронарних артерій. Це хронічний процес накопичення жиру, холестерину та кальцію в стінках судин, що формує атеросклеротичні бляшки та звужує просвіт артерій.
Симптоми (наприклад, стенокардія) з’являються зазвичай при звуженні на 50–70%.
Як розвивається інфаркт?
- Розрив або ерозія бляшки
- Утворення тромбу на її поверхні
- Блокування кровотоку в артерії
- Кисневе голодування міокарда
- Некроз (загибель) частини серця
Це класичний механізм STEMI — інфаркту з повною оклюзією артерії. Некроз починається зсередини серцевої стінки і прогресує назовні протягом кількох годин. Чим швидше відновлено кровотік — тим менше пошкодження серця.
Інші причини інфаркту (неатеросклеротичні)
Хоч рідше, але інфаркт може виникати без критичних звужень судин — це важливо враховувати у пацієнтів з нетиповим профілем ризику.
Вазоспазм (спазм артерій)
- Причина: стрес, холод, куріння, наркотики
- Може трапитися навіть при "чистих" артеріях
Емболія
- Блокування артерії згустком, повітрям або фрагментом тканини з іншої ділянки тіла
Спонтанне розшарування артерії (SCAD)
- Надрив стінки артерії, що блокує кровотік
- Частіше у молодих жінок, пов'язане з вагітністю або фізичним перенавантаженням
Інші рідкісні причини
- Вроджені аномалії, васкуліти, променева терапія
- Анемія, дихальна недостатність або тривалий стрес — при незначному атеросклерозі
Усі випадки інфаркту потребують точного встановлення причини — це впливає на вибір лікування та профілактики рецидиву.
Фактори ризику розвитку інфаркту міокарда
Фактори ризику – це стани, звички або особливості, які підвищують імовірність розвитку ішемічної хвороби серця та, відповідно, інфаркту. Їх умовно поділяють на дві групи: немодифіковані, тобто такі, на які вплинути неможливо, та модифіковані, які піддаються контролю або зміні.
Немодифіковані фактори ризику
До них належать вік, стать і спадковість.
- З віком ризик значно зростає: у чоловіків – після 45 років, у жінок – після 55, особливо після менопаузи.
- Чоловіча стать пов’язана з вищим ризиком у молодшому віці, хоча після менопаузи жінки його швидко наздоганяють.
- Спадковість – наявність серцево-судинних захворювань у близьких родичів до 55 років (у чоловіків) або до 65 років (у жінок) – істотно підвищує ризик.
Ці фактори змінити не можна, але їх наявність потребує більш пильної уваги до здоров’я.
Модифіковані фактори ризику
Ці фактори формуються або загострюються під впливом способу життя й можуть бути виправлені.
- Куріння – пошкоджує судини, провокує тромбоз, спазм артерій і в рази підвищує ризик інфаркту.
- Артеріальна гіпертензія – підвищений тиск ушкоджує стінки судин і сприяє розриву бляшок.
- Порушення рівня холестерину – надлишок "поганого" (ЛПНЩ) і дефіцит "хорошого" (ЛПВЩ) холестерину створюють умови для утворення атеросклеротичних бляшок.
- Цукровий діабет ушкоджує судини та пришвидшує атеросклероз.
- Ожиріння, особливо в ділянці живота, пов’язане з підвищеним тиском, діабетом і підвищеним рівнем тригліцеридів.
- Малорухливий спосіб життя сприяє набору ваги, порушенню обміну речовин і зниженню загальної серцево-судинної витривалості.
- Хронічний стрес, тривожність і депресія впливають через гормональні зміни, підвищення тиску, спазм судин і шкідливі звички.
- Нездорове харчування є фоном для більшості згаданих порушень.
- До додаткових факторів належать зловживання алкоголем, апное уві сні, запальні захворювання, високий рівень гомоцистеїну та інші метаболічні розлади.
Класифікація інфаркту міокарда
Інфаркт міокарда класифікують за ЕКГ-ознаками, розміром і локалізацією ураження, а також механізмом розвитку. Це допомагає лікарям швидко оцінити стан пацієнта, обрати тактику лікування й спрогнозувати наслідки.
За змінами на ЕКГ
STEMI (інфаркт з підйомом ST):
Вказує на повну закупорку великої коронарної артерії. На ЕКГ видно стійкий підйом сегмента ST у ≥2 суміжних відведеннях. Потребує термінового втручання — стентування або тромболізис. Принцип "час — це міокард" критичний.
NSTEMI (інфаркт без підйому ST):
ST-підйом відсутній, але можуть бути інші зміни (депресія ST, інверсія Т). Діагноз підтверджується підвищенням тропонінів. Причина — часткова або тимчасова закупорка. Потребує коронарографії протягом 24–72 годин. Входить до складу NSTE-ACS разом із нестабільною стенокардією.
За розміром ураження
Великовогнищевий (Q-інфаркт):
Зазвичай відповідає STEMI, супроводжується формуванням зубця Q.
Дрібновогнищевий (не-Q-інфаркт):
Частіше відповідає NSTEMI, без патологічного зубця Q.
За локалізацією
Передній:
Закупорка передньої міжшлуночкової гілки ЛКА.
Нижній:
Закупорка ПКА або обвідної гілки ЛКА.
Бічний:
Порушення кровотоку в обвідній гілці ЛКА.
Задній:
Ураження задньої стінки, ПКА або обвідна гілка.
Перегородковий:
Ураження міжшлуночкової перегородки.
Правий шлуночок:
Рідкісний, супроводжує нижній інфаркт.
Локалізація встановлюється за ЕКГ і впливає на прогноз та ризик ускладнень.
За механізмом розвитку (Типи інфаркту)
Тип 1:
Гостра атеротромботична подія — розрив або ерозія бляшки з тромбозом.
Тип 2:
Дисбаланс між потребою міокарда в кисні та його доставкою (спазм, анемія, аритмії тощо).
Тип 3:
Раптова серцева смерть до підтвердження інфаркту біомаркерами.
Тип 4а:
Інфаркт після стентування (протягом 48 годин).
Тип 4b:
Пов’язаний із тромбозом стента.
Тип 4c:
Пов’язаний із рестенозом.
Тип 5:
Після операції АКШ (до 48 годин).
Симптоми інфаркту міокарда: як розпізнати небезпеку
Інфаркт міокарда не завжди проявляється класичним болем у грудях. Деякі пацієнти, особливо жінки, літні люди та хворі на цукровий діабет, можуть мати атипові симптоми. Вчасне розпізнавання ознак критично важливе — це шанс урятувати життя.
Основні симптоми
Біль за грудиною — головна ознака інфаркту. Він стискаючий, пекучий або тиснучий, часто супроводжується страхом смерті.
Локалізація: центр грудної клітки, може поширюватись у ліву руку, шию, щелепу, міжлопаткову ділянку, рідше — в епігастрій.
Тривалість: понад 15–20 хвилин, не зникає в спокої, погано піддається нітрогліцерину.
Провокатори: емоційний або фізичний стрес, іноді біль виникає у стані спокою.
Супутні симптоми
- Задишка, відчуття нестачі повітря
- Холодний, липкий піт
- Нудота, блювання (особливо при нижньому інфаркті)
- Запаморочення, слабкість, втрата свідомості
- Тривога, паніка
- Блідість шкіри
- Прискорене або нерегулярне серцебиття
Атипові форми інфаркту
Абдомінальна: біль у верхній частині живота, нудота, блювання. Нагадує отруєння або гастрит.
Астматична: раптова задишка, кашель, відсутність болю.
Аритмічна: перебої у роботі серця, запаморочення, втрата свідомості.
Церебральна: дезорієнтація, головний біль, симптоми схожі на інсульт.
Малосимптомна ("німа") форма: легка втома, слабкість, без чітко вираженого болю. Часто у діабетиків.
Атипова локалізація: біль лише у руці, щелепі, шиї або спині.
Коли викликати швидку?
Якщо біль або дискомфорт у грудях:
- Триває більше кількох хвилин
- Виник раптово та інтенсивно
- Не минає у спокої
Негайно телефонуйте 103. Не зволікайте — чим раніше розпочато лікування, тим більше шансів врятувати серце.
Перша допомога при підозрі на інфаркт міокарда
Правильні дії у перші хвилини можуть врятувати життя. При симптомах інфаркту головне — діяти швидко. Не зволікайте: "час — це міокард".
Що робити негайно
Викликайте швидку допомогу (103)
Чітко опишіть симптоми, вік пацієнта та адресу. Не їдьте самостійно — стан може погіршитися в дорозі.
Сядьте або приляжте з піднятою головою
Зменшіть навантаження на серце. Звільніть шию та грудну клітку від тісного одягу.
Забезпечте доступ повітря
Відкрийте вікно або увімкніть провітрювання.
Прийміть аспірин (150–325 мг)
Розжуйте та проковтніть. Протипоказання: алергія, кровотечі, виразки, антикоагулянти. У разі сумнівів — порадьтеся з диспетчером.
Прийміть нітрогліцерин (якщо раніше призначено лікарем)
Під язик, тільки якщо тиск > 90–100 мм рт. ст. Не можна приймати після засобів для потенції (силденафіл, тадалафіл тощо).
Повторний прийом нітрогліцерину
Якщо біль не зникає, приймайте до 3 доз з інтервалом 5 хвилин (за умови стабільного тиску). Якщо не допомагає — це серйозний сигнал.
Зберігайте спокій
Заспокойте пацієнта. Паніка лише погіршує стан.
Підготуйте документи та інформацію
Список ліків, алергії, хронічні хвороби — усе це важливо для бригади.
Якщо людина знепритомніла і не дихає — починайте СЛР
Робіть непрямий масаж серця, за можливості — штучне дихання. Використовуйте дефібрилятор, якщо він поруч.
Що не можна робити
- Не ігноруйте симптоми — навіть слабкі.
- Не сідайте за кермо — це ризик для життя.
- Не їжте та не пийте багато — це ускладнює лікування.
- Не приймайте сторонні препарати — лише аспірин і нітрогліцерин за призначенням.
- Не соромтеся викликати швидку — краще перестрахуватись.
Діагностика інфаркту міокарда
Діагностика інфаркту починається ще в машині швидкої допомоги та уточнюється в стаціонарі. Вона ґрунтується на трьох основних етапах: симптоми, ЕКГ і аналіз крові.
Оцінка симптомів
Лікар уточнює:
– характер і локалізацію болю
– супутні симптоми (задишка, піт, нудота)
– час початку симптомів
– фактори ризику (гіпертонія, діабет, куріння тощо)
– попередні серцеві хвороби
Проводиться огляд, вимірюється тиск, пульс, дихання, вислуховуються серце і легені.
ЕКГ (електрокардіограма)
ЕКГ — основний метод для діагностики, особливо при STEMI. Записують у перші 10 хвилин після прибуття.
При STEMI:
– Підйом ST-сегмента
– Пізніше — поява зубців Q, інверсія Т
– За змінами визначають локалізацію інфаркту
При NSTEMI:
– Немає підйому ST
– Можливі депресія ST, інверсія Т або нормальна ЕКГ
– Діагноз підтверджують аналізом крові
ЕКГ повторюють у динаміці, щоб контролювати зміни.
Аналіз крові на тропоніни
Тропоніни (cTnI, cTnT) — найточніший біомаркер інфаркту.
– Зростає через 2–4 год, максимум через 12–48 год
– Залишається підвищеним до 14 днів
– Аналіз повторюють через 1–3 год для оцінки динаміки
КФК-МВ — менш специфічний, використовується при недоступності тропонінів або підозрі на повторний інфаркт.
Додаткові методи
ЕхоКГ (УЗД серця):
– Оцінка функції серця, виявлення зон гіпокінезії, розривів або клапанної недостатності
Коронарографія:
– Візуалізація коронарних артерій
– Виявлення місця тромбозу або стенозу
– Може переходити в лікування (стентування)
– Обов’язкова при STEMI, часто — при NSTEMI
Інші методи:
– МРТ серця: оцінка розміру інфаркту та життєздатності міокарда
– КТ-ангіографія: для пацієнтів із низьким ризиком, виключення ГКС
Лікування інфаркту міокарда
Лікування інфаркту починається одразу після появи симптомів і включає екстрені, стаціонарні та тривалі заходи. Головна мета — якнайшвидше відновити кровотік у серці та запобігти ускладненням.
Невідкладне лікування (перші години)
При STEMI:
- Пріоритет — реперфузія (відновлення кровотоку).
- Оптимально — черезшкірне коронарне втручання (ПКВ) протягом 90–120 хвилин.
- Якщо ПКВ неможливе — тромболізис (введення препаратів для розчинення тромбу) до 12 годин після початку симптомів.
При NSTEMI:
Тактика залежить від ризику:
- Високий ризик — коронарографія та ПКВ протягом 2–24 годин
- Низький ризик — консервативна терапія з можливістю подальшого втручання
Базова медикаментозна терапія
Антитромботичні засоби:
- Аспірин — одразу та довічно
- Інгібітори P2Y12 (клопідогрель, тикагрелор) — до 12 міс. після інфаркту
- Антикоагулянти (гепарини) — у гострій фазі
Знеболення:
- Морфін — при сильному болю
- Нітрати — для полегшення симптомів (якщо тиск не знижений)
Киснева терапія:
- При сатурації <90% або задишці
Стаціонарне лікування та вторинна профілактика
Кардіозахисні препарати:
- Бета-блокатори — зменшують навантаження на серце
- ІАПФ / БРА — запобігають перебудові серця
- Статини — знижують холестерин та стабілізують бляшки
- Антагоністи альдостерону — при серцевій недостатності та зниженій фракції викиду
Лікування ускладнень:
- Антиаритміки, діуретики, кардіоверсія, ІКД, хірургія — за показаннями
Реабілітація та зміна способу життя
Кардіореабілітація:
- Фізичне відновлення
- Навчання та підтримка
- Робота з фактором ризику
Модифікація способу життя:
- Відмова від куріння
- Здорова дієта (середземноморська)
- Фізична активність ≥150 хв/тиждень
- Контроль тиску, холестерину, ваги, глюкози
- Робота зі стресом
- Регулярні візити до кардіолога
Ускладнення інфаркту міокарда
Інфаркт міокарда може спричинити серйозні ускладнення — як у перші години, так і впродовж місяців чи років після події. Їх своєчасне виявлення та лікування мають вирішальне значення для життя та якості життя пацієнта.
Гострі ускладнення (перші години – дні)
Аритмії та порушення провідності:
Шлуночкові аритмії: небезпечна фібриляція шлуночків — причина раптової смерті.
Передсердні аритмії: фібриляція передсердь — ризик інсульту.
Блокади: AV-блокади, блокади ніжок пучка Гіса — іноді потрібен кардіостимулятор.
Гостра серцева недостатність:
Задишка, набряк легень, кардіогенний шок — стан критичний, потребує негайної допомоги
Механічні ускладнення:
Розрив стінки шлуночка: призводить до тампонади серця.
Розрив перегородки: викликає перевантаження правих відділів.
Недостатність мітрального клапана: через розрив папілярного м’яза — гостра серцева недостатність.
Перикардит:
Запалення оболонки серця, біль у грудях, шум тертя при вислуховуванні.
Тромбоемболії:
ТЕЛА: тромби з вен потрапляють у легені.
Системні емболії: інсульти, інфаркти нирок, ішемія кінцівок.
Аневризма лівого шлуночка:
Випинання пошкодженої стінки серця, ризик розриву або тромбоутворення.
Пізні ускладнення (тижні – роки після інфаркту)
Хронічна серцева недостатність:
Втома, задишка, набряки — наслідок втрати функціонального міокарда
Хронічна аневризма лівого шлуночка:
Постійне випинання з рубцевими змінами, джерело тромбів та аритмій
Постінфарктна стенокардія:
Нові або поновлені болі в грудях — свідчення ішемії
Синдром Дресслера:
Пізній аутоімунний перикардит, плеврит, пневмоніт — лікується НПЗП або стероїдами
Повторний інфаркт:
Високий ризик без вторинної профілактики
Психологічні розлади:
Депресія, тривожність, страх — знижують якість життя, потребують уваги
Як знизити ризик ускладнень?
- Реперфузія (ПКВ, тромболізис) у перші години
- Призначення статинів, бета-блокаторів, ІАПФ/БРА, ПАТТ
- Кардіореабілітація та зміна способу життя
- Регулярне спостереження у кардіолога
Профілактика інфаркту міокарда
Профілактика допомагає запобігти як першому, так і повторному інфаркту. Вона поділяється на первинну — для тих, хто ще не хворів, і вторинну — для пацієнтів із перенесеним інфарктом або діагностованою ІХС.
Первинна профілактика: як запобігти першому інфаркту
Контроль факторів ризику:
- Відмова від куріння — навіть пасивного
- Здорова дієта: більше овочів, риби, клітковини; менше солі, цукру, трансжирів
- Фізична активність: ≥150 хв/тиждень аеробних вправ + силові 2 рази/тиждень
- Контроль ваги: ІМТ 18,5–24,9; окружність талії <94 см (чол.) / <80 см (жін.)
- Регулярне вимірювання тиску: і лікування, якщо >140/90
- Перевірка холестерину: зниження ЛПНЩ за потреби — дієтою або статинами
- Контроль глюкози: особливо при предіабеті або діабеті
- Обмеження алкоголю: до 1 дози/день (жінки), до 2 (чоловіки)
- Керування стресом: спорт, відпочинок, психологічна підтримка
- Регулярні медогляди: оцінка ризику, раннє виявлення змін
Вторинна профілактика: після перенесеного інфаркту
Обов’язкові кроки:
- Модифікація способу життя: як у первинній профілактиці, тільки ще жорсткіше
- Кардіореабілітація: фізичне відновлення, навчання, мотивація
- Регулярне спостереження у кардіолога
Обов’язкові препарати:
- Аспірин: 75–100 мг щоденно, довічно
- Інгібітор P2Y12 (клопідогрель, тикагрелор): + аспірин на 12 міс. після інфаркту
- Статини: високі дози, цільовий ЛПНЩ <1,4 ммоль/л, довічно
- Бета-блокатори: зменшують частоту серцевих скорочень і навантаження на серце
- ІАПФ або БРА: особливо при гіпертензії, серцевій недостатності, діабеті
- Антагоністи альдостерону (за показаннями): при зниженій фракції викиду
- Контроль тиску: ціль — <130/80 мм рт. ст.
- Контроль глікемії: ціль — HbA1c <7%
Життя після інфаркту міокарда: відновлення та адаптація
Інфаркт — не кінець активного життя. Сучасне лікування, реабілітація та зміна звичок дозволяють більшості пацієнтів повернутися до нормального ритму життя та знизити ризик повторної події.
Фізичне відновлення та кардіореабілітація
Поступове повернення до активності: починається з легкої ходьби, під контролем лікаря
Кардіореабілітація: структуровані програми включають:
- фізичні вправи під наглядом
- навчання здоровому способу життя
- психологічну підтримку
Результат: покращення фізичної форми, зниження ризику повторного інфаркту, покращення якості життя
Психологічна адаптація
Нормальна реакція: страх, тривога, депресія — поширені після інфаркту.
Підтримка: важлива роль родини, груп підтримки, лікаря.
Професійна допомога: при тривалих емоційних розладах — звернення до психотерапевта.
Повернення до повсякденного життя
Робота: повернення можливе через кілька тижнів–місяців, залежно від стану.
Сексуальна активність: можлива після стабілізації, бажано з консультацією лікаря.
Водіння: зазвичай через 2–4 тижні, залежно від типу інфаркту та ускладнень.
Подорожі: після консультації з лікарем, з ліками під рукою.
Довгострокове лікування та контроль
Ліки: щоденний прийом призначених препаратів (аспірин, статини, бета-блокатори, ІАПФ/БРА).
Візити до кардіолога: для контролю тиску, ліпідів, симптомів.
Модифікація способу життя: дієта, активність, вага, відмова від куріння.
Увага до симптомів: знати ознаки стенокардії та інфаркту, діяти швидко.
Після інфаркту важливо не просто вижити — а жити свідомо. Реабілітація, ліки, контроль факторів ризику та підтримка — основа повноцінного життя з новими звичками та цінностями.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
