Хвороба Такаясу — це рідкісний хронічний васкуліт великих судин, що вражає аорту та її основні гілки. Захворювання переважно діагностується у молодих жінок до 40–50 років. Запалення стінок судин призводить до їхнього потовщення, звуження (стенозу), оклюзії або розширення (аневризми), що порушує кровопостачання органів і може спричиняти інсульт, серцеву недостатність або ураження нирок.
Своєчасна діагностика та лікування критично важливі для контролю запалення, запобігання ускладненням та покращення прогнозу.
Найчастіше уражаються:
Рідше уражаються коронарні артерії.
Хвороба Такаясу — рідкісне захворювання з глобальною захворюваністю від 0,4 до 2,6 випадків на мільйон населення на рік. Поширеність коливається від 3,2 до 40 випадків на мільйон. У США захворюваність складає приблизно 2,6 випадки на мільйон на рік.
Хвороба частіше зустрічається в країнах Азії — Японії, Кореї, Китаї, Індії, Таїланді, Сінгапурі, а також у Туреччині, Ізраїлі та країнах Центральної і Південної Америки. У Японії щороку реєструють 100–200 нових випадків.
Жінки хворіють частіше за чоловіків. Співвідношення варіюється:
Захворювання зазвичай розвивається у віці 15–30 років. Діагноз здебільшого встановлюється до 40–50 років. Від 9% до 32% випадків виявляють у пацієнтів старше 40 років. Згідно з критеріями ACR/EULAR 2022 року, вік встановлення діагнозу не має перевищувати 60 років.
Регіональні, етнічні та статеві відмінності свідчать про вплив як генетичних факторів (наприклад, алель HLA-B*52), так і факторів навколишнього середовища, включно з інфекційними тригерами, такими як туберкульоз.
Хвороба Такаясу має ідіопатичне походження, однак сучасні дослідження вказують на складну взаємодію імунних, генетичних та інфекційних факторів у її розвитку.
В основі захворювання лежить аутоімунний процес. Імунна система помилково атакує стінки великих судин. У зоні запалення виявляють Т-лімфоцити (CD4+, CD8+), макрофаги та багатоядерні гігантські клітини. Активовані клітини виділяють прозапальні цитокіни (TNF-α, IL-6, IL-12, IL-18), які підтримують запалення, сприяють потовщенню та ремоделюванню судинної стінки.
Обговорюється роль антитіл до ендотелію, білків теплового шоку (HSP), однак їхня патогенетична значущість залишається недоведеною.
Найтісніший зв'язок виявлений із алелем HLA-B*52. Також асоційовані алелі HLA-B39, HLA-DRB11502, HLA-DRB1*0405 і поліморфізм гену IL-12B. Генетична схильність пояснює підвищену частоту захворювання у певних популяціях, однак для розвитку хвороби необхідні додаткові тригери.
Головним підозрюваним тригером є Mycobacterium tuberculosis. Підтвердженням служить:
Роль інших інфекцій (стрептококи, спірохети, віруси) залишається менш переконливою.
Важливо: хвороба Такаясу не є інфекційним захворюванням у своїй хронічній фазі. Інфекції розглядаються лише як можливий поштовх до запуску аутоімунного процесу.
Клінічні прояви хвороби Такаясу залежать від стадії захворювання та локалізації уражених судин. Часто виділяють дві фази: ранню (системну) та пізню (судинну), які можуть перетинатися.
На початковій стадії хвороба проявляється неспецифічними запальними симптомами:
Ця фаза може тривати тижнями або роками. Через неспецифічність симптомів діагноз часто встановлюється пізно.
На пізній стадії розвиваються ішемічні прояви, пов'язані з ураженням великих артерій.
Ураження артерій кінцівок
Ураження артерій голови та шиї
Ураження серця та аорти
Ураження ниркових артерій
Ураження легеневих артерій
Ураження мезентеріальних артерій
Ураження шкіри
Точний діагноз можливий лише за допомогою інструментальної візуалізації судин.
Діагностика артеріїту Такаясу базується на поєднанні клінічних ознак, лабораторних тестів і, головне, даних інструментальної візуалізації. Специфічного тесту для підтвердження діагнозу не існує, тому використовуються спеціальні класифікаційні критерії.
Критерії ACR 1990
Для класифікації хвороби Такаясу потрібно наявність щонайменше трьох із шести ознак:
Чутливість: 90,5%, специфічність: 97,8%.
Критерії ACR/EULAR 2022
Враховують нові можливості візуалізації. Обов'язкові умови:
Для класифікації необхідно набрати ≥5 балів за додатковими ознаками.
Чутливість: 93,8%, специфічність: 99,2%.
Специфічних лабораторних маркерів хвороби Такаясу немає, але при активному запаленні виявляються:
Нормальні показники ШОЕ та СРБ не виключають активне запалення. Потенційні майбутні біомаркери: пентраксин-3 (PTX3), IL-6 (поки що обмежене клінічне використання).
Комп'ютерна томографічна ангіографія (КТА)
Магнітно-резонансна ангіографія (МРА)
Ультразвукове дослідження (УЗД) з доплерографією
Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ/КТ)
Традиційна ангіографія
Ехокардіографія (ЕхоКГ)
Біопсія
Часто потрібне поєднання кількох методів:
Лікування артеріїту Такаясу вимагає індивідуального підходу та довготривалої терапії з мультидисциплінарною участю лікарів. Основні цілі:
Рекомендації ACR та EULAR підкреслюють важливість контролю запалення та раннього використання імуносупресивної терапії.
Глюкокортикоїди (ГК)
Для зменшення побічних ефектів обов'язково призначають ГК-зберігаючі препарати.
Імуносупресивна терапія
Імуносупресори додаються з початку лікування для кращого контролю запалення та мінімізації дози ГК.
Основні препарати:
Вибір препарату залежить від особливостей пацієнта та супутніх захворювань.
Біологічна терапія
Застосовується при рефрактерному перебігу або рецидивах.
Основні біопрепарати:
Біотерапія є важливою опцією для пацієнтів, які не відповідають на стандартне лікування. Інші біопрепарати (абатацепт, ритуксимаб, устекінумаб) вивчаються, але не рекомендовані для рутинного застосування.
Показання до втручання:
Основні методи:
Важливо виконувати втручання у фазі ремісії для зниження ризику ускладнень. Антиагрегантна терапія (аспірин) може призначатися індивідуально при критичних стенозах або підвищеному ризику тромбозу.
Хронічне запалення судин при хворобі Такаясу може призводити до тяжких ускладнень, які є основною причиною захворюваності та смертності.
Серцево-судинні наслідки
Неврологічні наслідки
Ниркові наслідки
Ускладнення часто взаємопов'язані:
Комплексний підхід до лікування має включати не лише контроль запалення, а й активне управління ускладненнями та факторами ризику.
Хвороба Такаясу має хронічний перебіг із періодами ремісії та загострень. Завдяки сучасній терапії прогноз значно покращився, проте ризик рецидивів та ускладнень залишається високим.
Висока частота рецидивів і ускладнень вимагає тривалого спостереження та агресивного контролю захворювання.
Комплексний моніторинг — критично важливий етап ведення пацієнтів:
Оцінка активності вимагає поєднання клінічних, лабораторних і візуалізаційних даних через можливу відсутність симптомів при активному запаленні.
Пацієнти повинні перебувати під довгостроковим наглядом ревматолога, кардіолога і судинного хірурга.