.svg)
Ендокардит
Що таке ендокардит
Ендокардит — це запалення внутрішньої оболонки серця (ендокарда), що найчастіше вражає клапани. Захворювання може швидко прогресувати та викликати небезпечні ускладнення: пошкодження клапанів, серцеву недостатність, сепсис, інсульт.
Збудники (переважно бактерії, рідше грибки) потрапляють у кров, осідають на клапанах і спричиняють запалення з утворенням так званих вегетацій — скупчень мікробів, тромбоцитів і фібрину.
Збудники потрапляють у кровотік з будь-якого інфекційного джерела — порожнини рота, шкіри, дихальних шляхів. Навіть незначні процедури, як-от чистка зубів або видалення зуба, можуть бути пусковим фактором — особливо у пацієнтів із груп ризику (наприклад, зі штучними клапанами або вродженими вадами серця).
Причини ендокардиту та фактори ризику
Ендокардит найчастіше виникає через проникнення бактерій у кровотік і їх осідання на пошкодженому ендокарді або клапанах серця. Ризик підвищується при наявності вроджених або набутих вад, протезованих клапанів, імунодефіцитів або медичних імплантів.
Основні збудники ендокардиту
У понад 90% випадків ендокардит викликають бактерії.
Найпоширеніші:
- Стрептококи (S. viridans, S. gallolyticus) — поширені в ротовій порожнині та кишківнику.
- Стафілококи (S. aureus, S. epidermidis) — агресивні збудники, часто пов’язані з катетерами, хірургією, ін’єкційними наркотиками.
- Ентерококи — джерело інфекції — сечовивідна та травна системи.
- Група HACEK — мікрофлора ротоглотки, зустрічаються рідше.
- Інші грамнегативні бактерії — рідкісні, але можуть спричинити важкий перебіг.
- Грибки (Candida, Aspergillus) — зустрічаються рідко, але мають тяжкий перебіг, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом, після трансплантацій або при тривалому прийомі антибіотиків.
У 10% випадків збудника не вдається виявити — це культура-негативний ендокардит. Тип збудника впливає на перебіг хвороби та тактику лікування (наприклад, грибковий чи стафілококовий ендокардит часто потребує хірургії).
Хто в групі ризику?
Ендокардит може вражати будь-кого, але ризик особливо високий у таких категорій пацієнтів:
- Протезовані клапани серця (включно з транскатетерними).
- Раніше перенесений ендокардит.
- Вроджені вади серця (особливо ціанотичні або некориговані).
- Набуті клапанні вади (ревматичні, дегенеративні, пролапс із регургітацією).
- Гіпертрофічна кардіоміопатія.
- Вживання ін’єкційних наркотиків.
- Імплантовані пристрої (кардіостимулятори, дефібрилятори, венозні катетери).
- Ослаблений імунітет (ВІЛ, онкологія, імуносупресія).
- Хронічні хвороби (цукровий діабет, ниркова недостатність).
- Похилий вік.
- Поганий стан ротової порожнини (гінгівіт, періодонтит).
Як відбувається зараження?
Ендокардит виникає, коли бактерії потрапляють у кров (бактеріємія) та осідають на пошкодженому ендокарді. Особливо ризиковано це для осіб з клапанними вадами або імплантами.
Найпоширеніші шляхи зараження:
- Стоматологічні процедури: видалення зубів, гігієна, лікування кореневих каналів.
- Медичні маніпуляції: установка катетерів, ендоскопія, кардіохірургія.
- Хронічні інфекції: шкіра, ЛОР-органи, сечовидільна система, легені.
- Ін’єкційне вживання наркотиків: прямий шлях бактерій у кров.
- Пірсинг, татуювання: ризик при нестерильному проведенні.
Сьогодні серед головних причин зростання захворюваності — поширене використання кардіоімплантів, катетерів та інвазивних процедур. Це розширює групу ризику та вимагає уваги до профілактики.
Симптоми ендокардиту: як розпізнати хворобу?
Ендокардит може розвиватися гостро або поступово. Симптоми часто неспецифічні, що ускладнює діагностику. Важливо звертати увагу на загальні ознаки інфекції, серцеві прояви та ускладнення з боку інших органів.
Основні симптоми ендокардиту
Загальні прояви
- Лихоманка — головна ознака (у 90% пацієнтів). Температура може бути високою (38–39°C) або тривало субфебрильною. У літніх — іноді відсутня.
- Слабкість, втома — швидке виснаження навіть при мінімальних навантаженнях.
- Нічна пітливість.
- Втрата апетиту, схуднення — характерні для підгострого перебігу.
- Болі в м’язах та суглобах, головний біль — нагадують грип.
Серцеві прояви
- Нові або змінені шуми в серці — свідчать про ураження клапанів.
- Задишка — спочатку при навантаженні, потім у спокої. Може вказувати на серцеву недостатність або легеневу емболію.
- Серцебиття, аритмії.
- Біль у грудях — можливий при міо- чи перикардиті або емболії коронарних артерій.
Позасерцеві ознаки
Системний характер хвороби проявляється через ураження шкіри, очей, нирок, мозку та інших органів:
Шкірні прояви:
- Петехії — крапкові крововиливи на слизовій, шкірі, кон’юнктиві, під нігтями.
- Вузлики Ослера — болючі вузлики на пальцях.
- Плями Джейнуея — безболісні висипання на долонях, стопах.
- Плями Рота — крововиливи на сітківці ока.
- "Барабанні пальці", нігті у вигляді "годинникових скелець" — при хронічному перебігу.
Інші симптоми:
- Збільшення селезінки.
- Ознаки емболії, залежно від ураженого органа.
- Мозок — інсульт (параліч, порушення мови).
- Легені — задишка, біль у грудях, кровохаркання.
- Нирки — біль у попереку, кров у сечі.
- Селезінка — біль у лівому підребер’ї.
- Кінцівки — раптовий біль, холод, відсутність пульсу.
- Судини — інфекційні аневризми.
Коли негайно звертатися до лікаря?
Не зволікайте з медичною допомогою, якщо з’явилися:
- Тривала температура без пояснення, озноб, нічна пітливість.
- Задишка, тахікардія, набряки.
- Раптова слабкість у кінцівках, проблеми з мовою, зором.
- Гострий біль у грудях, животі чи кінцівках.
- Висипання, вузлики, плями на шкірі.
Діагностика ендокардиту: ключові методи обстеження
Ендокардит складно розпізнати на ранніх етапах через неспецифічні симптоми. Точна діагностика ґрунтується на клінічній оцінці, аналізах крові, візуалізації серця та застосуванні міжнародних діагностичних критеріїв.
Клінічна оцінка та критерії Дюка
Під час огляду лікар звертає увагу на:
- температуру тіла,
- шкірні прояви (петехії, вузлики Ослера, плями Джейнуея),
- нові серцеві шуми,
- збільшення селезінки.
Для встановлення діагнозу використовують модифіковані критерії Дюка. Вони включають великі (мікробіологічні та візуалізаційні) та малі (клінічні) ознаки. Їх поєднання дозволяє оцінити ймовірність ендокардиту й обґрунтовано призначити додаткові дослідження.
Лабораторні дослідження
Посіви крові (гемокультура)
- Головний метод підтвердження інфекції та виявлення збудника.
- Потрібно зробити щонайменше 3 посіви з різних вен із інтервалом 30–60 хв до початку антибіотикотерапії.
Загальний аналіз крові
- Виявляє лейкоцитоз, анемію.
Біохімічний аналіз
- Підвищені ШОЕ, С-реактивний білок.
- Оцінка роботи нирок і печінки (креатинін, АЛТ, АСТ, білірубін).
Імунологічні тести
- Ревматоїдний фактор, рівень імуноглобулінів — додаткова підтримка діагнозу при автоімунних реакціях.
Ехокардіографія (УЗД серця)
Основний інструмент візуалізації при підозрі на ендокардит.
Що дозволяє побачити:
- Вегетації на клапанах.
- Деструкцію клапанів, перфорації, розрив хорд.
- Абсцеси, фістули, псевдоаневризми.
- Регургітацію, розходження швів протеза.
- Розміри камер серця, фракцію викиду.
Методи:
- Трансторакальна ЕхоКГ (ТТЕ) — базовий скринінг.
- Черезстравохідна ЕхоКГ (ЧСЕхоКГ) — більш точна, особливо при протезованих клапанах та складних випадках.
- Повторна ЕхоКГ — через 5–7 днів для динамічного спостереження.
Додаткові методи візуалізації
Комп’ютерна томографія (КТ)
- Виявляє параклапанні ускладнення, стан аорти, коронарних артерій.
ПЕТ/КТ та ОФЕКТ/КТ
- Високочутливі методи для виявлення інфекції при протезах і імплантах (через 3+ місяці після імплантації).
МРТ
- Оцінює міокард, діагностує інсульти, міокардит.
Рентген грудної клітки
- Допомагає виявити збільшення серця, застій у легенях або легеневі інфільтрати.
Ендокардит вимагає мультимодальної діагностики. Жоден метод не дає повної картини окремо. Тільки поєднання симптомів, лабораторних даних та сучасної візуалізації дозволяє точно встановити діагноз і визначити оптимальну тактику лікування.
Лікування ендокардиту: сучасні підходи
Лікування ендокардиту проводиться виключно в стаціонарі, зазвичай у кардіологічному або кардіохірургічному центрі. Основна мета — знищення інфекції, попередження ускладнень та відновлення функції серця. В терапії поєднують високодозову антибіотикотерапію та хірургічне втручання при потребі.
Антибіотикотерапія — основа лікування
Ключові принципи:
- Початок негайно, часто ще до результатів аналізів.
- Цільова терапія — після виявлення збудника.
- Внутрішньовенне введення у високих дозах.
- Тривалий курс — зазвичай 4–6 тижнів, іноді довше.
- Комбінації препаратів — для кращого ефекту.
Протягом лікування проводиться моніторинг стану, контроль посівів крові, ЕхоКГ.
Коли потрібна операція?
Близько 50% пацієнтів потребують хірургічного втручання. Мета — видалити джерело інфекції (вегетації, абсцеси) та відновити або замінити уражений клапан.
Основні показання:
- Серцева недостатність через клапанну недостатність.
- Великі, мобільні вегетації з високим ризиком емболії.
- Абсцеси, фістули, перфорації клапана.
- Неконтрольована інфекція (персистуюча бактеріємія).
- Несправність протезованого клапана.
- Грибкова або антибіотикорезистентна інфекція.
Терміни операції
Рішення про термін втручання приймає мультидисциплінарна команда:
Екстренна категорія
Проводиться: < 24 годин.
Показання: шок, тяжка недостатність, розрив клапана
Термінова категорія
Проводиться: 3–5 днів
Показання: серцева недостатність, абсцеси, великі вегетації
Неургентна категорія
Проводиться: >5 днів
Показання: при стабільному стані пацієнта
Ускладнення ендокардиту
Ендокардит — це не лише інфекція серця. Без своєчасного лікування він може призвести до серйозних і часто життєво небезпечних ускладнень, що вражають серце, судини, мозок, легені та інші органи.
Ураження клапанів і серцева недостатність
Запалення та вегетації пошкоджують клапани: відбуваються перфорації, розрив хорд, руйнування стулок. Це викликає регургітацію (зворотний потік крові) і призводить до серцевої недостатності — найчастішого ускладнення ендокардиту. У таких випадках часто потрібна термінова операція.
Емболічні ускладнення
Вегетації можуть фрагментуватися. Їх частини (емболи) потрапляють у кров і закупорюють судини різних органів:
- Мозок: інсульт, інфекційні аневризми.
- Легені: інфаркт легені — особливо при ураженні правих відділів серця.
- Нирки, селезінка: інфаркти, біль, порушення функції.
- Кінцівки: гостра ішемія.
- Серце: інфаркт міокарда.
Ризик найбільший у перші 1–2 тижні лікування та при великих вегетаціях (>10 мм). Повторні емболії — показання до хірургії.
Поширення інфекції та сепсис
Інфекція може вийти за межі клапанів:
- Абсцеси: у міокарді, клапанному кільці, міжшлуночковій перегородці.
- Фістули: патологічні сполучення між порожнинами серця.
- Порушення ритму: AV-блокади через ураження провідної системи.
- Міо- та перикардит: запалення серцевого м’яза та оболонки.
- Сепсис: генералізована інфекція з ризиком септичного шоку.
Інші можливі ускладнення
- Гломерулонефрит — ураження нирок.
- Артрит — запалення суглобів.
Профілактика ендокардиту: як знизити ризик?
Профілактика ендокардиту особливо важлива для людей із груп ризику — з протезованими клапанами, вадами серця або в анамнезі ендокардиту. Мета профілактики — запобігти проникненню бактерій у кров і розвитку інфекції на клапанах серця.
Кому потрібна антибіотикопрофілактика?
Антибіотики перед процедурами призначають не всім, а лише пацієнтам з найвищим ризиком:
- Протезовані клапани або реконструкція клапанів.
- Перенесений інфекційний ендокардит.
- Деякі вроджені вади серця (некориговані або після протезування).
Антибіотики застосовують перед стоматологічними процедурами, що супроводжуються кровотечею (видалення зубів, чистка, робота з яснами), а також при окремих інвазивних втручаннях. Безконтрольне використання антибіотиків не рекомендоване — воно неефективне та сприяє антибіотикорезистентності.
Гігієна ротової порожнини та шкіри
Найефективніша профілактика — щоденна гігієна:
- Чищення зубів 2 рази на день, зубна нитка, антисептичні ополіскувачі.
- Профілактичні огляди у стоматолога — двічі на рік.
- Лікування карієсу, пародонтиту, хронічних запалень.
Також важливо:
- Обробляти подряпини та порізи антисептиком.
- Лікувати фурункули, абсцеси та будь-які шкірні інфекції.
Своєчасне лікування інфекцій
- Лікуйте інфекції під контролем лікаря — без самолікування.
- Дотримуйтесь повного курсу антибіотиків.
- Санація хронічних вогнищ інфекції (носоглотка, зуби, сечові шляхи).
- Уникайте ризикової поведінки: ін’єкційні наркотики, пірсинг і татуювання в нестерильних умовах.
- Дотримуйтесь асептики при медичних маніпуляціях.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
