Дефект міжпередсердної перегородки (ДМПП) — одна з найпоширеніших вроджених вад серця. Він полягає у наявності отвору в стінці, що розділяє праве і ліве передсердя. Через це артеріальна кров частково повертається з лівого передсердя в праве, замість того, щоб надходити в організм. Вчасна діагностика та лікування допомагають запобігти ускладненням і забезпечити повноцінне життя.
Серце має чотири камери: праве і ліве передсердя, правий і лівий шлуночки.
Дефект міжпередсердної перегородки (ДМПП) формується ще під час розвитку плода, у перші тижні вагітності. У більшості випадків встановити точну причину його виникнення неможливо.
ДМПП є вродженою вадою серця. Порушення нормального формування міжпередсердної перегородки призводить до утворення отвору між передсердями. Більшість випадків виникають спорадично та не пов'язані зі здоров'ям чи поведінкою батьків.
Хоча у багатьох пацієнтів ДМПП розвивається без відомих факторів ризику, деякі обставини можуть збільшувати ймовірність вади:
Наявність факторів ризику не означає обов'язковий розвиток вади. Багато дітей із ДМПП народжуються без жодного з перелічених чинників.
Клінічні прояви дефекту міжпередсердної перегородки залежать від розміру отвору та об'єму крові, що скидається зліва направо. ДМПП може довго не проявлятися або призводити до розвитку серйозних симптомів у дорослому віці.
Невеликі дефекти зазвичай не викликають суттєвого перевантаження серця, тому людина може не мати скарг протягом усього життя. Такі випадки часто виявляються випадково під час УЗД серця.
У немовлят і дітей раннього віку навіть великі дефекти можуть не викликати помітних симптомів через особливості тиску в серці. Основні ознаки:
Якщо ДМПП не закрили в дитинстві, симптоми зазвичай з'являються після 30–40 років через тривале перевантаження правих відділів серця:
Для підтвердження ДМПП, визначення його розміру, типу та впливу на серце й легені застосовується комплекс обстежень.
Під час огляду лікар збирає анамнез, оцінює пульс, тиск, наявність набряків і ціанозу.
Аускультація серця може виявити характерні ознаки ДМПП:
ЕхоКГ дозволяє:
Трансторакальна ЕхоКГ є базовою методикою. При потребі призначають черезстравохідну ЕхоКГ для більш детальної оцінки.
ЕКГ допомагає виявити:
Нормальна ЕКГ не виключає наявність невеликого ДМПП.
Рентген дозволяє виявити непрямі ознаки ДМПП:
Тактика лікування ДМПП залежить від розміру дефекту, об'єму скидання крові, симптомів та наявності ускладнень.
Малі ДМПП (до 5–8 мм), які не викликають перевантаження серця, не потребують активного лікування. Рекомендоване динамічне спостереження у кардіолога з періодичним проведенням ЕхоКГ (раз на 1–3 роки). У деяких дітей дрібні дефекти можуть самостійно закриватися.
Ліки не закривають дефект, але допомагають контролювати симптоми та ускладнення:
Катетерне закриття за допомогою оклюдера є методом вибору для пацієнтів з вторинним ДМПП (Ostium Secundum).
Процедура проводиться через вену, без великого розрізу:
Показання: гемодинамічно значущий вторинний ДМПП з достатніми краями для фіксації оклюдера.
Не підходить: при первинних дефектах, типах венозного синуса або надто великих отворах.
Операція на відкритому серці застосовується, якщо катетерне закриття неможливе або неефективне.
Етапи операції:
Показання для хірургії:
Операція є високоефективною і має добрі довгострокові результати завдяки сучасним технологіям та післяопераційному догляду.
Після успішного закриття дефекту більшість пацієнтів можуть вести активне життя без обмежень.
Без лікування значущий ДМПП може призвести до розвитку легеневої гіпертензії, правошлуночкової серцевої недостатності, аритмій та парадоксальної емболії.
Прогноз після закриття ДМПП у більшості пацієнтів відмінний:
Прогноз кращий, якщо дефект закрито у дитинстві або молодому віці, до розвитку ускладнень. При пізньому втручанні прогноз залежить від ступеня легеневої гіпертензії та функції правого шлуночка.