.svg)
Артеріальна гіпертензія (АГ)
Що таке артеріальна гіпертензія
Артеріальна гіпертензія — це стійке підвищення артеріального тиску вище 140/90 мм рт. ст. Це одне з найпоширеніших хронічних захворювань, яке часто протікає без симптомів і тривалий час залишається непоміченим.
Артеріальний тиск — це сила, з якою кров тисне на стінки судин. Він має два показники: систолічний (коли серце скорочується) та діастолічний (коли серце розслабляється).
Понад третина людей віком від 30 до 79 років у Європі мають підвищений тиск, згідно з даними ВООЗ. Проблема в тому, що багато хто про це навіть не підозрює, адже гіпертонія часто не проявляється помітними симптомами. Саме тому артеріальну гіпертензію часто називають “тихим вбивцею”.
Причини артеріальної гіпертензії та фактори ризику
Розуміння причин підвищення артеріального тиску та факторів ризику має ключове значення для профілактики, раннього виявлення і вибору ефективного лікування. Артеріальну гіпертензію поділяють на два основні типи: первинну (есенціальну) та вторинну (симптоматичну).
Первинна та вторинна артеріальна гіпертензія
Первинна гіпертензія
Близько 90–95% усіх випадків становить первинна гіпертензія. Її причину чітко визначити неможливо — тиск підвищується через поєднання спадкових чинників, способу життя, порушення роботи нирок, гормональної регуляції, функції судин та нервової системи. Найчастіше такий діагноз встановлюють у дорослих зі стійким підвищеним тиском, без виявленої основної хвороби.
Вторинна гіпертензія
Вторинна гіпертензія зустрічається рідше — у 5–10% пацієнтів. Вона є наслідком іншого захворювання або патологічного стану. Якщо вилікувати або компенсувати першопричину, тиск може нормалізуватися або значно покращитися. Вторинну гіпертензію особливо важливо вчасно виявити у молодих пацієнтів, при стійкому чи раптово зростаючому тиску, або коли лікування не дає очікуваного результату.
Причини вторинної артеріальної гіпертензії
Захворювання нирок
Часто причиною є порушення роботи нирок — як тканинні хвороби (гломерулонефрит, полікістоз, діабетична нефропатія), так і звуження ниркових артерій (через атеросклероз або фібром’язову дисплазію). Рідше — ренін-секретуючі пухлини.
Ендокринні порушення
До них належать надмірне вироблення альдостерону (синдром Конна), надлишок кортизолу (синдром Іценка-Кушинга), пухлини наднирників (феохромоцитома), хвороби щитоподібної залози, гіперпаратиреоз та акромегалія.
Інші стани
Гіпертонію можуть викликати коарктація аорти (вроджене звуження), синдром обструктивного апное сну, деякі лікарські препарати (НПЗП, гормони, контрацептиви, антидепресанти), а також зловживання алкоголем, наркотиками. У жінок тиск може підвищуватись під час вагітності (гестаційна гіпертензія, прееклампсія, еклампсія).
Фактори ризику розвитку гіпертонії
Немодифіковані фактори
До них належать вік, стать і спадковість. Після 55 років у чоловіків і 65 у жінок ризик розвитку гіпертонії значно зростає. Жінки після менопаузи також потрапляють у групу підвищеного ризику. Якщо в родині були випадки гіпертонії у молодому віці, імовірність її розвитку також зростає.
Модифіковані фактори
Вплинути на перебіг хвороби можна, змінивши спосіб життя. Куріння пошкоджує судини, сприяє спазмам та розвитку атеросклерозу. Надмірна вага, особливо в ділянці живота, підвищує тиск і пов’язана з діабетом 2 типу. Надлишок солі, тваринних жирів, цукру, брак калію, клітковини й корисних жирів у раціоні — також чинники ризику.
Гіподинамія, постійний стрес і зловживання алкоголем підвищують тиск через активацію гормональних механізмів. Супутні захворювання, зокрема цукровий діабет, порушення ліпідного обміну та хронічні хвороби нирок, не лише сприяють виникненню гіпертонії, а й погіршують прогноз при її наявності.
Класифікація артеріальної гіпертензії та стадії хвороби
Для точної діагностики, оцінки ризику ускладнень і вибору ефективної тактики лікування артеріальної гіпертензії використовують класифікацію, що враховує рівень артеріального тиску, ступінь ураження органів-мішеней та наявність супутніх захворювань.
Категорії артеріального тиску
Класифікація за рекомендаціями ESH 2023
Європейські настанови 2023 року (ESH) класифікують тиск, виміряний у медичному закладі, за такими категоріями. Оптимальний тиск становить менше 120/80 мм рт. ст.
Нормальним вважається тиск у межах 120–129/80–84 мм рт. ст. Високий нормальний — 130–139/85–89 мм рт. ст. Цей рівень вже асоціюється з підвищеним ризиком серцево-судинних ускладнень.
Гіпертонія 1 ступеня визначається при тиску 140–159/90–99 мм рт. ст.
Гіпертонія 2 ступеня — 160–179/100–109 мм рт. ст.
Гіпертонія 3 ступеня — при ≥180/110 мм рт. ст.
Ізольована систолічна гіпертензія — це стан, коли систолічний тиск ≥140 мм рт. ст., а діастолічний <90 мм рт. ст. Ізольована діастолічна гіпертензія — навпаки: діастолічний тиск ≥90 мм рт. ст. при нормальному систолічному.
Альтернативна класифікація ESC 2024
Оновлені рекомендації ESC 2024 року спрощують поділ:
Непідвищений тиск — нижче 120/70 мм рт. ст.
Підвищений — 120–139/70–89 мм рт. ст.
Гіпертензія — від 140/90 мм рт. ст. і вище.
Це підкреслює безперервний характер зростання ризику ще до формального порогу гіпертонії.
Стадії гіпертонічної хвороби
Стадія 1 — неускладнена артеріальна гіпертензія
На цій стадії немає клінічних ознак ураження органів-мішеней, відсутні серцево-судинні захворювання, цукровий діабет та хронічна хвороба нирок 3 стадії чи вище. Це найбільш ранній етап хвороби, коли ще можна запобігти прогресуванню через зміну способу життя та контроль тиску.
Стадія 2 — наявність ураження органів-мішеней або супутніх захворювань
Цей рівень діагностується, коли у пацієнта є хоча б одне з наступного: гіпертрофія лівого шлуночка (виявлена на ЕКГ або ЕхоКГ), мікроальбумінурія, зниження функції нирок (ШКФ 30–59 мл/хв/1.73 м²), підвищена жорсткість судин, помітна гіпертонічна ретинопатія. Також сюди входять пацієнти з цукровим діабетом або ХХН 3 стадії.
Стадія 3 — наявність тяжких ускладнень
До цієї категорії належать пацієнти з доведеними серцево-судинними захворюваннями, такими як ішемічна хвороба серця (інфаркт, стенокардія, реваскуляризація), серцева недостатність, інсульт або транзиторна ішемічна атака, фібриляція передсердь, захворювання периферичних артерій. Також сюди входять пацієнти з хронічною хворобою нирок 4 або 5 стадії.
Чому важливо правильно визначити стадію
Стадія хвороби краще відображає ризик, ніж сам рівень тиску. Наприклад, пацієнт із гіпертонією 1 ступеня, але з перенесеним інфарктом, перебуває у значно вищій групі ризику, ніж пацієнт із гіпертонією 3 ступеня без ураження органів. Тому саме стадія гіпертонічної хвороби є ключовим прогностичним фактором для визначення лікувальної тактики.
Симптоми артеріальної гіпертензії: як розпізнати "тихого вбивцю"
Артеріальна гіпертензія часто протікає без симптомів, особливо на ранніх етапах. Це робить її підступною і небезпечною — хвороба може роками шкодити організму, не викликаючи жодного дискомфорту.
Безсимптомний перебіг
На перших стадіях гіпертонія не дає про себе знати. Людина може почуватися добре, навіть маючи стабільно підвищений тиск. Така адаптація створює ілюзію «робочого тиску» — нібито нормального саме для цієї людини. Але в медицині такого поняття не існує. Будь-який тиск вище 140/90 мм рт. ст. є патологічним, незалежно від самопочуття.
Відсутність симптомів не означає відсутність шкоди. Високий тиск поступово уражає судини, серце, мозок, нирки, очі. Процес відбувається непомітно і може призвести до інфаркту, інсульту або втрати зору ще до появи скарг.
Можливі симптоми
У деяких випадках, особливо при різкому або значному підвищенні тиску, можуть з’являтися неспецифічні симптоми:
- Головний біль, найчастіше в потилиці або тім’ї.
- Запаморочення, нестійкість, «пелена» перед очима.
- Шум у вухах, порушення зору, миготіння «мушок».
- Біль у грудях, серцебиття, відчуття перебоїв у роботі серця.
- Задишка, особливо при навантаженні або в спокої.
- Носові кровотечі, слабкість, втома, тривожність, безсоння.
- Нудота, почервоніння обличчя, відчуття жару.
Ці прояви не є специфічними саме для гіпертонії — вони можуть бути викликані іншими хворобами. Тому орієнтуватися на них для самодіагностики небезпечно.
Діагностика артеріальної гіпертензії: методи виявлення
Діагноз артеріальної гіпертензії встановлюється на основі неодноразових вимірювань артеріального тиску. Однак для повноцінної оцінки стану пацієнта, визначення ступеня ураження органів, виявлення причин вторинної гіпертензії та оцінки серцево-судинного ризику потрібне комплексне обстеження.
Вимірювання артеріального тиску
Офісне вимірювання
Це стандартний метод, який проводиться в медичному закладі. Для точності діагнозу потрібно не менше 2–3 візитів із повторними вимірюваннями. Перед процедурою пацієнт має спокійно посидіти 5 хвилин. Вимірювання проводять на обох руках, у подальшому — на тій, де тиск вищий. Результат визначається як середнє останніх двох із 2–3 вимірювань.
Перевага — стандартизація. Недолік — «ефект білого халата»: підвищення тиску через хвилювання.
Домашній контроль тиску (HBPM)
Пацієнт самостійно вимірює тиск удома за певним протоколом: по два вимірювання вранці та ввечері протягом 3–7 днів. При цьому використовується автоматичний тонометр для плеча. Діагноз гіпертензії встановлюється, якщо середній тиск становить ≥135/85 мм рт. ст.
Метод допомагає виявити «гіпертонію білого халата» або «масковану гіпертензію». Дає реальну картину тиску в повсякденному житті, але потребує правильної техніки.
Добове моніторування тиску (ABPM)
Автоматичний прилад протягом 24 годин вимірює тиск кожні 15–30 хвилин вдень і кожні 30–60 хвилин вночі. Це «золотий стандарт» діагностики, який дозволяє оцінити добовий профіль, варіабельність і нічний тиск.
Пороги для встановлення гіпертензії:
- середній тиск за 24 год — ≥130/80 мм рт. ст.
- денний — ≥135/85 мм рт. ст.
- нічний — ≥120/70 мм рт. ст.
Метод незамінний при складних випадках, однак дорожчий і може викликати дискомфорт.
Додаткові обстеження
Лабораторна діагностика:
- Загальний аналіз крові для оцінки гемоглобіну.
- Глюкоза та HbA1c — для виключення діабету.
- Ліпідограма — рівень холестерину та тригліцеридів.
- Креатинін та ШКФ — функція нирок.
- Калій і натрій — оцінка водно-сольового балансу.
- Сечова кислота — при підозрі на метаболічний синдром.
- Загальний аналіз сечі і альбумін/креатинін — для раннього виявлення ураження нирок.
Інструментальна діагностика
- ЕКГ — для виявлення гіпертрофії, ішемії, порушень ритму.
- ЕхоКГ (УЗД серця) — оцінка структури серця та функції скорочення.
- УЗД сонних артерій — для виявлення атеросклерозу.
- Офтальмоскопія — оцінка стану судин сітківки та ознак ретинопатії.
Поглиблена діагностика (за показаннями)
При підозрі на вторинну гіпертензію проводяться:
- Гормональні тести: ренін, альдостерон, метанефрини, кортизол, ТТГ, вільний Т4, паратгормон, кальцій.
- УЗД нирок, наднирників, доплер ниркових артерій, КТ/МРТ або ангіографія — для виявлення новоутворень, стенозів, змін у судинах.
- Кісточково-плечовий індекс — для оцінки периферичного атеросклерозу.
Ускладнення артеріальної гіпертензії: чим небезпечний високий тиск
Хронічне підвищення артеріального тиску без належного контролю поступово ушкоджує життєво важливі органи. Це призводить до розвитку небезпечних ускладнень, які загрожують здоров’ю, працездатності та життю пацієнта.
Ураження органів-мішеней
Серце
Високий тиск перевантажує серце, спричиняє потовщення стінки лівого шлуночка (гіпертрофію), знижує еластичність м’яза та викликає діастолічну дисфункцію. Це підвищує ризик ішемічної хвороби серця, інфаркту, серцевої недостатності та аритмій, зокрема фібриляції передсердь.
Мозок
АГ є головною причиною інсультів — як ішемічних (через тромб), так і геморагічних (через розрив судини). Ураження дрібних судин мозку спричиняє транзиторні ішемічні атаки, судинну деменцію, гіпертонічну енцефалопатію з порушенням свідомості та судомами.
Нирки
Підвищений тиск пошкоджує клубочки, викликає нефросклероз та втрату білка з сечею (спочатку мікроальбумінурія, потім протеїнурія). Це призводить до хронічної хвороби нирок, яка на пізніх стадіях потребує діалізу або трансплантації.
Очі
АГ уражає сітківку ока: судини звужуються, потовщуються, з’являються крововиливи та ексудати. У важких випадках виникає набряк зорового нерва. Результат — поступове погіршення зору аж до сліпоти.
Судини
Гіпертонія прискорює розвиток атеросклерозу у великих артеріях — коронарних, сонних, ниркових, артеріях кінцівок. Підвищується жорсткість судинної стінки, зростає ризик розшарування аорти та розриву аневризм.
Основні ускладнення
Неконтрольована гіпертензія призводить до розвитку тяжких захворювань і станів, які є провідною причиною інвалідності та смерті:
- Інфаркт міокарда — омертвіння частини серцевого м’яза внаслідок закупорки артерії.
- Інсульт — гостре порушення мозкового кровообігу, що викликає параліч, втрату мови або смерть.
- Серцева недостатність — стан, за якого серце не може ефективно перекачувати кров.
- Хронічна хвороба нирок — поступове зниження функції нирок із потребою у діалізі
- Розшарування аорти — розрив стінки головної артерії, що загрожує життю.
- Розрив аневризми — розрив ослабленої ділянки судини з ризиком масивної кровотечі.
- Раптова серцева смерть — наслідок фатальних аритмій або тяжкої ішемії.
- Погіршення зору або сліпота — через ураження судин сітківки.
- Судинна деменція — стійке зниження пам’яті, мислення та уваги через ураження мозкових судин.
Сучасне лікування артеріальної гіпертензії: комплексний підхід
Мета лікування артеріальної гіпертензії — не лише знизити тиск до цільового рівня, але й мінімізувати ризик серцево-судинних ускладнень і смерті. Це досягається шляхом комбінованого підходу: зміни способу життя та призначення медикаментів, адаптованих до індивідуальних факторів ризику.
Немедикаментозне лікування: зміна способу життя
Зміна способу життя — перший і обов’язковий крок у лікуванні гіпертонії. Вона необхідна всім пацієнтам, навіть тим, хто вже приймає ліки. У пацієнтів із помірно підвищеним тиском немедикаментозні заходи можуть бути єдиною терапією на початковому етапі.
Рекомендовані зміни включають:
- Обмеження солі — менше 5 г на добу. Уникайте досолювання, оброблених продуктів і соусів.
- Здорове харчування — раціон на основі овочів, фруктів, цільнозернових, бобових, нежирних білків та риби. Найефективніші моделі — дієта DASH і середземноморська.
- Зниження ваги — нормалізація ІМТ (20–25 кг/м²) і окружності талії (<94 см у чоловіків, <80 см у жінок).
- Фізична активність — щонайменше 150 хвилин на тиждень помірного навантаження (швидка ходьба, плавання тощо).
- Відмова від куріння — потужне зниження серцево-судинного ризику.
- Обмеження алкоголю — до 14 одиниць/тиждень для чоловіків і 8 — для жінок.
- Контроль стресу та якісний сон — щонайменше 7–8 годин на добу.
Медикаментозне лікування: препарати та принципи терапії
Призначення ліків необхідне при високому тиску, супутніх захворюваннях або якщо зміна способу життя не дала результатів. Сучасна стратегія базується на комбінованому лікуванні з використанням одного або кількох препаратів з доведеною ефективністю.
Основні класи ліків:
- Інгібітори АПФ (наприклад, периндоприл, еналаприл) — блокують перетворення ангіотензину.
- БРА (сартани) — лозартан, валсартан — блокують рецептори ангіотензину II.
- Блокатори кальцієвих каналів — амлодипін, ніфедипін — розширюють судини.
- Діуретики — індапамід, хлорталідон — зменшують об’єм крові та тиск.
- Бета-блокатори — бісопролол, метопролол — показані при ІХС, СН, фібриляції.
Принципи лікування:
- Ранній старт з комбінації — у більшості випадків призначають два препарати різних класів.
- Фіксовані комбінації (SPC) — одна таблетка з кількома компонентами покращує прихильність до лікування.
- Покрокове підсилення — при неефективності додають третій або четвертий препарат.
- Індивідуальний підхід — терапія залежить від віку, супутніх захворювань, переносимості та фінансових можливостей.
- Постійність лікування — препарати слід приймати щодня пожиттєво, навіть при нормальному тиску.
Цільові рівні артеріального тиску
Досягнення цільового АТ — головний орієнтир у лікуванні гіпертензії. Рекомендовані показники:
- Основна мета — <140/80 мм рт. ст. для більшості пацієнтів.
- Оптимально — 120–129/70–79 мм рт. ст. за доброї переносимості.
- Небажано опускатися нижче 120/70 мм рт. ст., щоб уникнути гіпоперфузії.
Особливості для літніх пацієнтів:
- У віці 65–79 років: мета — <140/80, можливе зниження до 130–139.
- У віці 80+: первинна ціль — 140–150 мм рт. ст., за переносимості — 130–139.
При супутніх захворюваннях (цукровий діабет, ХНН, ІХС, інсульт): мета така ж, як у загальній популяції, з можливістю поглибленого контролю за доброї переносимості.
Гіпертонічний криз: що робити при різкому стрибку тиску
Гіпертонічний криз — це раптове та значне підвищення артеріального тиску, яке може загрожувати життю. Найчастіше виникає у пацієнтів із гіпертонією, які порушили лікування або зазнали сильного стресу. Іноді він стає першим проявом хвороби.
Визначення, типи, симптоми
Гіпертонічним кризом вважається підвищення систолічного тиску понад 180 мм рт. ст. і/або діастолічного понад 110–120 мм рт. ст. Важливим є не лише рівень тиску, а й наявність ознак ураження життєво важливих органів.
Ускладнений криз
Супроводжується гострим ураженням органів-мішеней (мозок, серце, нирки, легені). Основні прояви:
- інсульт або транзиторна ішемічна атака,
- інфаркт міокарда,
- набряк легень,
- розшарування аорти,
- ниркова недостатність,
- еклампсія у вагітних.
Цей стан потребує негайної госпіталізації та внутрішньовенного введення препаратів для швидкого, але контрольованого зниження тиску.
Неускладнений криз
Високий тиск без ознак гострого ураження органів. Можуть бути головний біль, серцебиття, запаморочення, тривожність. Такий стан не потребує госпіталізації, але вимагає поступового зниження тиску протягом 24–48 годин під наглядом лікаря.
Симптоми гіпертонічного кризу
- сильний головний біль,
- запаморочення, нудота, тривожність,
- серцебиття, задишка,
- порушення зору, мовлення, координації,
- біль у грудях, спині або животі,
- слабкість, оніміння кінцівок,
- сплутаність свідомості, судоми.
Перша допомога та коли викликати швидку
Дії до приїзду лікаря
- Заспокойте пацієнта, забезпечте тишу.
- Посадіть у зручне положення (напівсидячи).
- Забезпечте доступ свіжого повітря.
- Виміряйте тиск і пульс.
- Дайте препарат, призначений лікарем на випадок кризу (наприклад, каптоприл, ніфедипін, клонідин).
- Повторно виміряйте тиск через 20–30 хвилин.
Не давайте ліків, які не призначав лікар, або подвійних доз.
Коли обов’язково викликати швидку (103)
Дуже високий тиск (понад 180/110–120 мм рт. ст.) і хоча б один із симптомів:
- біль у грудях,
- утруднене дихання,
- порушення мовлення, зору чи руху,
- сплутаність свідомості, судоми,
- стан швидко погіршується.
- криз виник уперше або ліки не допомогли.
Профілактика артеріальної гіпертензії: як зберегти здоров’я судин
Гіпертонія — хронічне захворювання, розвиток якого у багатьох випадках можна запобігти. А при вже встановленому діагнозі — значно знизити ризик ускладнень. Основу профілактики становлять здоровий спосіб життя та регулярний контроль тиску.
Первинна профілактика: здоровий спосіб життя
Профілактика артеріальної гіпертензії має починатися ще до появи захворювання, особливо у людей із підвищеним ризиком (спадковість, зайва вага, гіподинамія, стрес, шкідливі звички). Але здорові звички корисні для всіх — незалежно від віку та рівня тиску.
Ключові принципи профілактики:
- Харчування без надлишку солі: менше 5 г на день. Більше овочів, фруктів, бобових, риби, цільнозернових.
- Контроль ваги: запобігання ожирінню.
- Фізична активність: не менше 150 хвилин помірних вправ щотижня.
- Відмова від куріння: повністю.
- Алкоголь — з обмеженням або повністю виключити.
- Менше стресу — більше сну, відпочинку, дихальних практик.
Дотримання цих рекомендацій не лише знижує ризик розвитку гіпертонії, а й попереджає атеросклероз, серцеву недостатність, діабет 2 типу. Фактично, це стратегія довголіття і здорових судин.
Важливість регулярного контролю тиску
Гіпертонія часто не має симптомів. Тому єдиний надійний спосіб вчасно її виявити — вимірювати тиск регулярно.
- Скринінг для всіх дорослих. Якщо тиск <120/80 мм рт. ст., достатньо перевірки кожні 3–5 років. При нормальному або високому нормальному тиску — не рідше одного разу на рік.
- Самоконтроль вдома. Рекомендується людям після 40 років, із зайвою вагою, цукровим діабетом або спадковою схильністю.
- Чим раніше виявлено — тим краще лікується. Вчасно вжиті заходи (зміна способу життя, за потреби — ліки) дозволяють уникнути ураження серця, мозку, нирок та інших органів.
Гіпертонію можна контролювати. Турбота про тиск — це не лише про цифри на тонометрі, а про здоров’я всього організму. Здоровий спосіб життя + контроль АТ = довге, активне життя без ускладнень.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
