Захворювання/Кардіологія

Ішемічна хвороба серця

Ішемічна хвороба серця (ІХС) – найпоширеніша патологія серед усіх пацієнтів, які мають хворе серце. В основі цього захворювання лежить порушення кровопостачання серцевого м'яза найчастіше через відкладання у просвіті артерії, яка живить серце, атеросклеротичної бляшки. Рідше це може виникати через інші причини, спазм судини чи м'язеві мостики, які зтискають артерію ззовні. 


ІХС – має різні прояви, від стенокардії – до раптової смерті людини. На жаль, разом з порушеннями кровопостачання головного мозку, ця патологія забирає не тільки в Україні, а й цілому світі найбільшу кількість людських життів.


У переважній більшості випадків цю загрозу можна не тільки вилікувати у випадку вчасного звертання, а й взагалі попередити її виникнення.


В арсеналі сучасного кардіолога є багато ефективних методів діагностики поганого кровопостачання серця навіть тоді, коли людина ще не підозрює у себе щось подібне. Перш за все для думаючого лікаря важливим є спосіб життя пацієнта (харчування, фізична активність, шкідливі звички). Часто ІХС зустрічається у когось в родині. При цій патології є чіткі зміни у лабораторних аналізах, які виконуються для діагностики порушень обміну жирів, з яких будуються атеросклеротичні бляшки. Як правило, якщо лікар запідозрив цю патологію, він порекомендує виконати ЕКГ у спокої чи під час фізичного навантаження (наприклад, ТРЕДМІЛ- ТЕСТ). Важливим буде проведення ЕхоКГ. Проте «золотим стандартом» у діагностиці ІХС є коронарографія. Це обстеження дає можливість не тільки побачити в якому місці порушується прохідність судини, яка живить певну ділянку серця, а й у переважній більшості відразу ж допомогти пацієнту, виконавши балонну ангіопластику чи процедуру стентування. Після чого пацієнт на наступний день може повертатись до активного якісного життя. В інших випадках коронарографія показує точну локалізацію уражень судин, які живлять серця для того, щоб кардіохірурги змогли провести коронарне шунтування для відновлення кровопостачання серцевого м'яза.

Інфаркт міокарда

Інфаркт міокарда – дуже небезпечний стан, який спричинений порушенням прохідності судин, які живлять серце і може призвести навіть до смерті. Під поняттям інфаркт розуміють катастрофу будь-якого органу від недостачі кисню, який транспортується кров′ю. Інфаркт міокарда означає, що певна ділянка серцевого м′яза померла. Як правило, порушення кровопостачання по артерії чи артеріях серця призводить до незворотніх змін (смерті) спочатку частини ураженої ділянки, а решта – знаходиться «між життям і смертю».  Якщо не відновити туди кровопостачання, то відімре уся ділянка і утвориться так званий у народі «рубець на серці». Там уже не буде здатних до скорочення волокон серцевого м′яза і таким пацієнтам уже ніколи не вдасться відновити серце до стану, який передував інфаркту.


Тому дуже важливим для пацієнтів з ішемічною хворобою серця є своєчасне звертання до кардіологів, у яких тоді з′являється можливість найефективніше допомогти саме до інфаркту. Якщо ж інфаркт розвинувся – не можна зволікати, а необхідно негайно звернутися по кваліфіковану  медичну допомогу.  Вона  передбачає не тільки лікування цього небезпечного стану, а й ефективну сучасну діагностику у вигляді коронаровентрикулографії щодо порятунку тієї ділянки серця, яка оглушена і знаходиться  «між життям і смертю».  


Пізні стадії післяінфарктного кардіосклерозу характеризуються складним багатокомпонентним ураженням серця, що значно ускладнює або, навіть,  робить неможливим  його лікування. Може розвинутись аневризма серця – так званий мішечок або вип′ячування частини стінки серця, яке не тільки не здатне до скорочення (ефективної роботи серця), а й може призвести до розтягнення мітрального клапана, що призведе до його тяжкої дисфункції. Одним з найфатальніших ускладнень може бути розрив цієї аневризми.


Просто порівняйте два шляхи пацієнта з ішемічною хворобою серця. Один – вчасне звернення до кардіолога, коли ще не розвинувся інфаркт, і можна врятувати якість життя або й саме життя звичайною процедурою стентуванням ураженої артерії. І другий –  шлях пацієнта з післяінфарктною аневризмою серця, тяжкою мітральною недостатністю і багатосудинним ураженням артерій, які живлять серцевий м′яз. Такому пацієнту треба зробити досить травматичне втручання на серці, яке передбачає шунтування коронарних артерій, пластику або протезування мітрального клапана та ще й операцію з приводу аневризми лівого шлуночка, коли треба вирізати чи «виключити» з роботи рубцеву ділянку серця.

Аритмія

Аритмія – патологічний стан, який проявляється порушенням частоти або ритмічності у роботі серцевого м'яза а також послідовності скорочень камер серця (передсердь та шлуночків).


М'язеву тканину серця можна умовно поділити на два типи: «працівників офісу», які диктують правила роботи та, власне, «робітників», які і виконують ту роботу. «Офіс» має свої «представництва» у різних локалізаціях серця, які тісно поєднуються між собою для такої синхронної співпраці: офіс каже коли і як скоротитися серцю, а робітники – виконують накази. Існують певні патологічні стани (наприклад, інфаркт міокарда, клапанні вади), коли така співпраця руйнується і, як наслідок, виникає або порушення імпульсів, або порушення проведення імпульсів. Все це призводить до неефективної насосної функції серця. Інколи такі стани можуть бути причиною втрати свідомості або, навіть, смерті. 


У арсеналі досвідчених  кардіологів є можливість перевірити електричну активність серця для діагностики причини виникнення аритмії . Однією з найважливіших таких діагностичних процедур є ХОЛТЕР – МОНІТОРИНГ. Це – запис ЕКГ протягом доби і більше часу. Лікарі мають можливість проаналізувати серцевий  ритм протягом звичайних для пацієнта соціально-побутових навантажень і не тільки виявити можливі загрозливі для якості життя чи самого життя аритмії, а й вдало підібрати лікування.

Гіпертонічна   хвороба

Гіпертонічна хвороба – стан, який характеризується хронічним (постійним) підйомом артеріального тиску більше 140/90 мм рт. ст. Це призводить до поступового розвитку незворотних в кінцевому випадку патологічних змін у серці, судинах чи нирках.


Підступність цієї хвороби полягає у поступовому (непомітному на перший погляд) погіршенню стану здоров'я, адже зміни в органах відбуваються досить повільно. Так як у спортсмена від постійних фізичних навантажень збільшується м'язева маса, так і серце від надмірної роботи  збільшує товщину своїх стінок. Спочатку людина від того не страждає і ми досить часто можемо чути таку помилкову тезу: «мій робочий тиск 160/на 100 і я себе добре при цьому почуваю». Дійсно, таке враження може дійсно бути.  Але за певний період підвищеного тиску, що призведе до збільшення м'язевої маси серця піднімається рівень споживання цим серцем кисню, а власні судини уже не можуть  забезпечити достатній об'єм крові. Таким чином  виникає ризик розвитку інфаркту міокарду. Від постійно підвищеного тиску змінюється структура стінок судин, які живлять інші органи, що може призвести до втрати останніми своїх функцій (наприклад, ураження судин сітківки може призвести до сліпоти, а судин нирок – до ниркової недостатності). Самі судини, втративши еластичність, можуть мати підвищену ламкість, а це в свою чергу збільшує ризик інсульту.


Важливо запам'ятати, що гіпертонічна хвороба дуже небезпечна своїми ускладненнями, тому нею не слід легковажити, а її обов'язково потрібно лікувати від моменту найперших проявів під наглядом досвідченого кардіолога. 


Нерідко пацієнти періодично лікують підвищений тиск, а не гіпертонічну хворобу, що проявляється нерегулярним прийомом антигіпертензивних засобів. Це дуже виснажує власні захисні компенсаторні можливості людського організму. Насправді нормалізація тиску є наслідком адекватної постійної концентрації ліків в крові, яку треба підтримувати постійним прийомом  ефективних медичних препаратів. Якщо цього не робити, то поступове прогресування гіпертонічної хвороби призведе до серцевої недостатності.

Стенокардія або грудна жаба 

Cтенокардія або, як кажуть, «грудна жаба» – одна із найбільш поширених хвороб серця. Вона виникає, коли до серцевого м′яза не доходить достатньо крові через різні причини, а саме: повне або часткове перекриття  просвіту судини атеросклеротичною бляшкою чи тромбом або, коли судина перетискається чимось ззовні  (наприклад, м′язевим волокном серця). Інколи стенокардія може виникати і при добре прохідних судинах серця в той час, коли воно дуже багато споживає кисню і судини просто не встигають „пропустити” через себе достатньо крові. Тобто виникає невідповідність між доставкою кисню і його витратами.


Під час приступу стенокардії турбують різноманітні неприємні почуття: від дискомфорту за грудиною – до пекучих стискаючих болей у грудній клітці. Як правило, ці болі не мають настільки чіткої локалізації щоб показати одним пальцем місце, де щось болить. Характер болю або неприємних відчуттів є розлитий і може віддавати в руку чи різні частини грудної клітки (під лопатки, між лопатки тощо). Стенокардія інколи „маскується” під відчуття дискомфорту, важкості або стискання у грудях, болючого „комочка їжі”, якого не вдається  ковтнути, „кілочка” між лопатками який ніби „застряг” там. Часто в момент приступу людина відчуває невмотивований страх, або страх смерті і вкривається холодним липким потом. 


Як правило, усі подібні відчуття виникають під час фізичного навантаження і полегшення може настати від того, що людина просто зупиниться відпочити. Дуже загрозливим для життя є стан, коли стенокардія виникає у спокої. У такому випадку необхідна чим скоріше професійна медична допомога.


Важливо пам′ятати, що стенокардія може передувати інфаркту міокарда, під час якого відбуваються уже повністю незворотні зміни у серці. Іншими словами: інфаркт міокарда це – стан, коли певна частина клітин серця померла від нестачі кисню, а стенокардія це – стан, коли ще ці клітини живі, але страждають і можуть відмерти. Тому важливо звернутися до кардіолога при найменших проявах стенокардії, тоді можна попередити незворотні зміни у серці і повернути собі добру якість життя.